або великоросійський гонор мегаполісу по Українському
Нещодавня "витівка" оперної співачки Катерини Абдуліної, котра назвала Українську культуру і школи "бидлячими", закінчилася для неї повчально. По перше, невідомі особи в масках, обкидали жіночку майонезом, ну а по друге - їй натякнули, що в національній опері таким людям місця не знайдеться. Співачка вже встигла внести ясність і повідомити, що не мала на увазі того нічого негативного і взагалі її не правильно зрозуміли (воно й не дивно, "умом Россию не понять"). Все це нагадує мені історію кількарічної давнини, коли Одеський ДАІшник назвав (на той момент єдину державну) Українську мову телячою. Такого робітника звичайно відразу виставили з структури, але поборники "великої і не ділимої" захистили пацана і знайшли йому місце в приватній структурі. Щось подібне, мабуть, чекає і на пані Абдуліну (воно з рештою і на краще, треба ж людині платити за навчання доньки в російськомовному ліцеї).
Та все ж, нас більше турбує інше питання: як так сталося, що за 22 роки незалежності в Україні ще й досі відкрито можна висловлювати свої українофобні позиції і при цьому не бути притягнутим до відповідальності за статтею "Розпалювання міжнаціональної ворожнечі"?
Довідка:
"Згідно зі статтею 161 Кримінального кодексу України, «умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками»
караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, -
караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого".
В сусідній державі, наприклад Росії за подібне хочаб на допит в ФСБ викликали б. А у нас навпаки - ображаєш чуже: отримай статтю 161, ображають наше - вибачте-пробачте все нормально.
Великі Українські міста славляться своїм русофільством ще з часів голодомору 32-33 років. Там на відміну від сіл не голодували, оскільки Сталінський режим вважав промислові міста осередками радянської влади. Як наслідок Українці котрі на початку 50-х активно почали проникати в місто, соромилися своєї культури як тієї яку витравлюють фізичним шляхом. Активна русифікація міст в Радянський період привела до того, що навіть етнічні Українці в час пострадянської розрухи, ще довго вагалися чи варто їм переходити до рідної мови, чи краще почекати подальших дивідентів від російської. Мовне та культурне пристосуванство і є основною ознакою Українського мегаполісу й сьогодні. Мета та ж, що і при Совку - отримання роботи, приховання менш престижного соціального чи національного походження.
Єдиноправильний вихід з даної ситуації, не купуватися на пристосуванські тенденції великого міста, й мати повагу до себе, своєї культури і країни в якій ти живеш.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.