"Ашрам Шамбали" - секта, яка знову трусить Україну!

Доброго дня, дорогі читачі.

Доброго дня, дорогі читачі. Я продовжую знайомити вас із реальною історією мого перебування в секті Костянтина Руднєва, котра відома за сумнозвісною назвою «Ашрам Шамбали», де я провела понад шість років. У минулому дана організація використовувала назви «Школа Біловоддя» (рос.: «Школа Беловодье»), «Тропа щастя», «Олірна», «Сотідонандана йога центр», «Школа Шамбали», «Алтайський Ашрам Шамбали», «Агарта», «Школа Інліранги», «Академія жіночої мудрості» тощо.

Так, нагадаю, в культі Костянтина Руднєва спостерігається вкрай негативне ставлення до всього громадянського суспільства. Відносно всіх людей, котрі живуть звичайним життям і не є адептами секти прийнято застосовувати виключно термін «миші». Під цим словом маються на увазі люди, що «живуть за мамчиною програмою» (інший варіант назви людей із соціуму). Себто маються на увазі законослухняні громадяни, котрі залучені до соціального життя.

            Однак в ідеології секти такий спосіб життя піддано висміюванню та змальовано у глузливому вигляді. Нібито, життєві негаразди, що можуть виникати на шляху людини, пояснюються «мишачим наклепом». Останній термін являє собою ніщо інше, як собою соціальну програму. Це означає, що коли ти – студент, робітник, службовець або мама, дружина тощо, то це шлях в нікуди. Для того, щоб позбутися цих буцімто негативних програм, і пропонують іти в ашрам.

            Під «мамчиною програмою» (як аналог, у промовах самого Руднєва, а так само у колах жриць і наставниць паралельно застосовується інший схожий термін, який складається з нецензурних слів) адептам пропонують розуміти «сукупність усіх безглуздих настанов, які навіюють дитині батьки – набір правил, за якими живуть усі; розклад на все життя».

            В культі все це є предметом брутального глузування. Крім того, там піддаються осуду здобуття освіти, працевлаштування, створення сім’ї, турбота про батьків і дітей, дотримання моральних норм і приписів законів.

            Всі псевдодуховні практики секти «Ашрам Шамбали» засновано на нелюдській жорстокості по відношенню до адептів і поширенні пропаганди антисоціального способу життя і скоєння протиправних дій. Сумно про це згадувати, але і мені також неодноразово доводилося брати участь у деяких культових практиках, які відбувалися у так званих «передпокоях ашрамів». Там проживали адепти («садхаки») – я також там жила протягом тривалого часу. Що являє собою ашрам? По суті, це були просто орендовані квартири та будинки, де у тісноті та під пильним оком наставників і проживали учні.

            Для досягнення повного й беззаперечного підкорення учнів Руднєву К.Д. до людей застосовувалися прийоми агресивного зовнішнього впливу. Всі вони мали характер тортур: позбавлення їжі та сну, виснажливі тренування, примушування до насильницьких дій по відношенню до інших, систематичні знущання та мордування тощо.

            Наприклад, практика, що зветься «ритуал пробудження», полягає в тому, що один учень лягає на підлогу обличчям донизу, всі інші сідають навколо та починають одночасно наносити йому удари кулаками в різні частини тіла та по голові. Потім лягає наступний, і групова «практика» продовжується. Схожий зміст і мету має інша практика – «масаж просвітління». Один адепт лягає на підлогу, інші сідають на нього та починають щосили стягувати його шкіру на спині та викручувати кінцівки, що спричиняє нестерпний біль.

            Характерним елементом утвердження внутрішньої ієрархії у місцях проживання наставників, жриць та учнів була вимога до останніх пересуватися виключно навколішки задля «роз’єднання зі своєю хибною особистістю» і досягнення стану «просвітління». Від пересування навколішки в людей здиралася шкіра на колінах і долонях. Вони страждали від постійного болю в суглобах і м’язах, але це розглядалося як бажаний і схвальний стан.

            Крім цього, для учнів щоразу вигадували різноманітні принизливі завдання та позбавляли їжі. Для того, щоб отримати харчування, від адептів вимагали складати «іспити на їжу». Такі іспити являють собою емоційну практику, за якої максимально нагнітається агресивність і екзальтація, людина штучно вводиться у неадекватний стан.

            У секті особистості учнів розцінювали не як людей, а вважали їх лише свого роду «заготовками», про що прямо казав сам Костянтин Руднєв: «…Я набрал заготовок и начал делать из них людей! Нормальных!! Жестких!! Агрессивных!!!».

            Тут у пам’яті постають започатковані ним характерні псевдодуховні «практики». Зазвичай, це було побиття і мордування учня групою інших адептів. У культі Костянтина Руднєва мало місце схвалення насильства, заохочення і популяризація різних способів приниження людини.

            Для утримання під жорстким контролем послідовників з числа жриць і наставників і для унеможливлення виходу їх на самостійний шлях Костянтин Руднєв запровадив для них окремі практики – так звані «страшні вогнища». Це були нечисленні групові зібрання, на яких їх піддавали обшукам, вилучали особисті речі та гроші, продукти харчування. Людей самоцільно примушували брати участь у виконанні принизливих і безглуздих завдань. Далі їх піддавали побиттю і груповому знущанню в присутності інших учнів.

            Окремим різновидом тортур були «практики», що застосовувалися до учня в його день народження та дістали назву «соляр». Так, наприклад, до стоп ніг людини наклеювали канцелярські кнопки таким чином, що протягом цілого дня можна було пересуватися лише навшпиньки. Або прив’язували до тіла одну руку і зав’язували одне око тощо. Зокрема такий «соляр» проходила одна з відомих жриць культу – нині вона відома як шаманка Алла Громова. Раніше вона використовувала псевдонім Драупаді, а від самого початку приходу в секту її звали Вонь Подретузная. 

            Всі ці події, до речі, описано в культовій книзі секти «Ашрам Шамбали» – «Путь дурака». Метою написання і видання даного твору було поширення ідеології та доктринальних засад діяльності культу з тим, щоб залучити до нього якомога більше нових послідовників і розширити сферу його впливу на суспільство в різних країнах.

            На жаль, і я також брала участь у написанні цієї книги, але цим вчинком я зовсім не пишаюся. Мені досі соромно та складно збагнути, як я могла бути частиною цього божевілля. Я намагаюся розібратися у причинах, за яких люди потрапляють до подібних культів. А ще хочу застерегти інших, показати вам ті жахливі реалії, що відбуваються всередині секти – саме для цього я і пишу зараз свою книгу спогадів.