Українське кіно 1980 -1990 рр

19 октября 2021, 13:15
Владелец страницы
Копирайтер, независимый журналист
0
55
Українське кіно 1980 -1990 рр

В українському кіно кінця 1970 – початку 1980-х найуспішніше працювали ті, хто зверталися до матеріалу особистісного, приватного життя.

Це легко пояснюється тим, що була загальна криза суспільства “брежнєвських” часів, – а саме: поступовий занепад комуністичної ідеології, втрата авторитету тодішньої влади, розкріпачення індивідууму, який все частіше та все “нахабніше” почувався сувереном.

В даний період новим для українського кіно напрямком була творчість Кіри Муратової. Варто відзначити, що першим її фільмом, створеним в Україні, був “Наш чесний хліб” (Одеська кіностудія 1963 рік), що був поставлений разом із Олександром Муратовим. Варто нагадати, що її герой, голова колгоспу Задорожний (Дмитро Мілютенко), - традиційний для тогочасного кіно носій цілісності, незнищенності моральних норм народного життя. Цікаво і те, що сам герой є ніби живим нагадуванням про цінності, які стали занепадати і які вже ніяк не утримати – хіба, що силою.

Ілюзорність колективного існування і є темою, матеріалом фільмів Романа Балаяна () таких фільмів як -  “Храни мене, мій талісмане” 1986 року, “Філер” 1987 року; В’ячеслава Криштофовича -   “Перед екзаменом” 1977 року, “Своє щастя” 1979 року, “Дрібниці життя” 1980 року, “Самотня жінка бажає познайомитись” 1986 року та низки інших режисерів.  А ось вже на початку 1990 – х років ці мотиви набули нового загострення в роботах наймолодшого покоління українських режисерів.

Варто і відмітити тих, хто працював в розріз тодішнім тенденціям – це Михайло Бєліков і Кость Єршов. Для них минуле було справжньою реальністю, тримаючись якої герої прагнули вижити.  Відомими картинами Бєлікова стали - “Ніч коротка” 1981 року, “Які ж ми були молоді” 1985 року.  Чи хтось із вас знав, що ілюзія, як причина катастрофи Чорнобиля (як  громадський договір про лицемірство і брехню) – було показано в фабульній і світоглядній конструкції “Розпаду” 1990 року.

Цікавим є і те, що увагу Єршова зазвичай привертала сім’я, рід – як основа людського існування, як спосіб вижити, не втративши гідності та честі. Це чвтко можна спостерігати в картинах “Пізня дитина” 1970 року, “Щовечора після роботи” 1973 року, “Жінки жартують серйозно” 1980 року, “Грачі” 1982 року.

А ось трохи осторонь кінопроцесу завжди стояв Артур Войтецький. Його кращим фільмом був “З нутьги” мало ким помічений шедевр українського кіно.

Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
ТЕГИ: история,история Украины
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.