Або хто поверне ікону в музей?

Було у нас Міністерство культури України. Роль міністра в ньому грав Євген Нищук.

«Шакал я паршивий!»

Або хто поверне ікону в музей?

         Фраза про паршивого шакала належить Васілію Алібабаєвічу, герою культового радянського трилеру «Джентльмени удачі». Навіть у покидьків совкового суспільства існували табу, які не дозволяли їм чинити певні дії. Нагадаю, що цю фразу герой-кримінальник сказав, коли вважав. що він пограбував дітей у дитячому садочку. На жаль, у певної категорії діячів культури подібні табу просто відсутні. Це робить їх значно небезпечнішими, ніж кримінальні авторитети минулого. У тих що було в руках? «Фомка» і відмички. А у «культурних авторитетів» - бюджетні кошти, музейні колекції, майно, владні повноваження, які дозволяють їм знущатись над підлеглими, «карати і милувати» - поки що доганами, звільненнями та преміями. Тим паче, що за повного потурання попереднього складу Мінкульту це набуло гротескних масштабів.

         Трохи нагадаємо найближчу історію. Було у нас Міністерство культури України. Роль міністра в ньому грав Євген Нищук. Зараз ця установа приєднана до утворення, яке називається Міністерство культури, молоді та спорту. Цирк поїхав. Але блазні залишились. Чудернацькі персонажі, яких попризначав та понагороджував міністр-артист та його попередник Вячеслав Кириленко, далі «рулять» провідними музеями країни. Я маю на увазі Національний музей історії України, Національний музей народної архітектури та побуту, Лавру та багато інших закладів, які очолюють особи, що опинились там дивним шляхом, який в цивілізованому світі йменується корупційним.

         Почну з улюбленого мною Пирогова. Особа, яка вмостилась у крісло генерального директора Музею архітектури та побуту, по-перше взагалі не мала права там опинитись, а по-друге, давно повинна була пересісти на лаву підсудних. Оксана ТеодозівнаПовякель до роботи генеральним директором національного музею мала близько трьох місяців музейного стажу. Міністерство культури, вочевидь, розгледіло в даній кандидатурі щось недоступне сторонньому спостерігачу. Ще перебуваючи на посаді виконувачки обов’язків гендиректора, Оксана Теодозівна перевершила, вочевидь, всі сподівання, які на неї покладались керівництвом Мінкульту. Такій кількості нечесних способів заробляння коштів позаздрив би легендарний турецькопідданий Остап Бендер. Махінації з квитками, «мертві душі - підсніжники», незаконні побори зі знімальних груп… До речі, серед знімальних груп на музеї бували і артисти «Кварталу», що зараз мають відношення до влади. То, може, боротьбу з хабарництвом хай почнуть там, де їм відомо, хто і як заробляє «на культурі»? Апогеєм бурхливої «діяльності» пані Оксани була вирубка кількох гектарів заповідного пирогівського лісу. Факт браконьєрських дій був зафіксований та доказаний. Але на захист директорки стали Мінкульт за активної участі одіозної заступниці Тамари Мазур, нардеп Ємець, помічники якого були задіяні у валці та вивозі цінних порід дерев з музею. На слідчого чинився тиск. Справа загальмувалась на невизначений час.

Ще одна стаття, де за свавілля одних неврівноважених осіб платять чомусь інші платники податків – незаконні звільнення. Сумарно провідні музеї країни виплатили за останні роки мільйони бюджетних коштів людям, які були звільнені з примхи некомпетентних директорів, але зуміли захистити свою гідність та через суд доказати незаконність звільнення. Лідерство в даних перегонах – за двома директорками національних музеїв – Тетяною Сосновською та Оксаною повякель. Донедавна конкуренцію їм складав лаврський заповідник. Але після того, як його очільник пересів у крісло заступника, звільнених там поменшало. Хоча дивним чином там вже кілька років не проводиться конкурс на заміщення посади генерального директора, а заповідник тихенько втрачає статус об’єкта ЮНЕСКО.

Ще один вид кримінальних «перегонів», де лідерство ділять Повякель з Сосновською – фінансові порушення. Мільйонні зловживання, виявлені аудиторськими перевірками, чомусь не призвели до розриву контракту з жодною з фігуранток. Натомість пані Повякель міністр-артист під завершення каденції ще й нагородив званням Заслуженої – ні, не корупціонери – діячки в культурі. Дивні діла твої почивший в Бозімінкульт!

Про фахову діяльність цих та ще кількох музеїв багато писалось - не хочу повторюватись. Підміна наукових досягнень дилетантською показухою – у випадку Історичного це неграмотні виставки рівня продовженої групи молодших класів, а у Пирогові натомість в п’ятдесяту річницю музею територію «кладовища деревяних будиночків» в хвіст і в гриву використовують, як майданчик для особистого збагачення кілька наближених до «тіла» людей. Також там проводяться «хвестивалі» гречки, гарбуза, інших борщових наборів.

Навесні в пирогівськомускансені сталася надзвичайна подія. Під час незаконних зйомок, які організував заступник гендиректора Артем Палієнко, за відсутності доглядачки, з однієї з хат пропала ікона святого Миколая. Всю провину, звичайно, поклали на відсутню доглядачку. Заставили бідолашну жінку писати пояснення та пригрозили, що доведеться віддавати п’ять тисяч(?!). Мені цікаво, коли закінчиться ця музейна вакханалія – а вона колись закінчиться! – то хто буде відшкодовувати збитки, завдані українським об’єктам культури? Можливо, пан Євген Нищук, який незаконно пропихав на посади «любих друзів»? Чи бувший мєнт, а нині – завідувач музейним відділом міністерства Чорногор?

І взагалі, які наступні дії людей, під чиїм керівництвом зараз опинились культура, молодь та спорт? Будемо далі спостерігати за нищенням нашої – ні! – не нашої! А нашого народу - духовної спадщини. М’яч на половині нового керівництва культури. Міни, закладені попередниками, можуть вибухнути в будь-який момент. Це – в разі, якщо негайно не приступити до розмінування. Часу на розкачку немає Зовсім.

P.S. За останні роки з'явилося багато матеріалів про «досягнення» цього музейного менеджменту. В кінці статті даємо на них посилання. Якщо знайдеться режисер, трилер за цими статтями може вийти ще той.

Вадим Логвінов