Райцентри потребують своїх арт-центрів

У Полтаві зустрілися директори промислових підприємств, чиновники й архітектори. Вони обговорили, що робити із покинутими заводами та фабриками у місті

24 січня у приміщенні комунальної організації «Інститут розвитку міста» пройшов круглий стіл під назвою «Нове життя промислових територій Полтави». Архітектори розповіли присутнім на заході полтавським директорам заводів та чиновникам, що можна зробити із занедбаними промисловими територіями, пояснили що таке ревіталізація, і як на ній можна заробити з користю для міста.

Закриття великих заводів є відображенням  світових тенденцій. Європейська економіка змінила вектор з індустріальної на сферу обслуговування. У містах почали з’являтися покинуті заводи, які відбирали у громад великі території. Саме поняття «ревіталізація» — це відновлення занедбаних промислових споруд та просторів, де проводять фестивалі, концерти та організовують коворкінги. Урбаністи називають це «вдихнути життя» у занедбану територію.

Але   чи можуть бути арт-платформи у провінційних містах Полтавської області?

Занедбані виробничі зони, які можуть стати місцем постійної дислокації культурних об’єктів, є актуальними і для провінційних міст. В райцентрах та містах обласного значення достатньо непрацюючих заводів, що вже давно втратили своє значення для економічного розвитку району і лишень спотворюють ландшафт.

Але наскільки реально створити арт-платформу на рівні району? Навіть із залученням приватних інвестицій та місцевих бюджетів залишається питання доцільності їх використання, зважаючи на передбачувано невелику кількість зацікавленої аудиторії. Адже є і центри громадського діалогу при районних будинках культури, врешті, є районні бібліотеки та краєзнавчі музеї, в яких традиційно проводяться літературно-мистецькі заходи.

Висновок начебто зрозумілий: для провінційних міст Полтавської області у питанні покращення умов для культурного розвитку реальною залишається перспектива одноденних акцій, перформансів та різного роду мистецких подій на вже існуючих та звичних для місцевого мешканця локаціях. Але оживлення промислових зон з метою створення культурного простору в районах сприяло б покращенню загальної атмосфери в громаді, активні представники якої вже втомились від стін в головах пересічних містян… Нам нічого не треба, у нас усе є!

Ефективно працююча арт-платформа здатна привернути увагу поціновувачів сучасного українського мистецтва та залучити до співпраці місцевих спонсорів. Ефективно працююча арт-платформа, хаби є місцем пошуку та вияву талантів, які зростають у провінції і там зникають, так наче в Дикім Полі… У кращому випадку навічно зависають в інтернеті. Ефективно працююча арт-платформа підвищує конкурентноздатність відносно інших сусідніх міст і може стати осередком творчої співпраці для багатьох митців, що лишаються осторонь загальноукраїнських тенденцій.

Коворкінг-центри та арт-платформи – це, перш за все,  історія із розвитку регіональної культури на рівні області  та особливо району. Для Києва, Харкова, Одеси чи Львова, перенасичених культурними подіями та проектами, зашорених власною значимістю, з відчутно жлобською натурою споживача мистецького продукту актуальність перебудови промислових зон вже не так очевидна. Арт-платформа – це простір для реалізації маловідомих авторів та можливість познайомити з ними зацікавлену зголоднілу на мистецто аудиторію з регіонів.

Першою ревіталізацією виробничих об’єктів саме в Полтаві можна назвати "Арт-платформу 11". В приміщенні виробничого цеху Полтавського турбомеханічного заводу було організовано декілька проектів. Але проект закрито.

Першими спробами використати покинуті промислові об’єкти у Полтаві було будівництво торгових центрів «Київ», «Екватор», «Меблевий квартал». Але вони не стали проявом ревіталізації у класичному значенні. Ревіталізація — це креатив у бізнесі й облаштуванні простору, а не просто побудова торгового центру чи багатоповерхівки.

На даний час у КО «Інститут розвитку міста» немає переліку всіх занедбаних підприємств у місті. Також немає пропозицій на місці якого колишнього заводу можна змінити простір.

Учасники дискусії вказали на те, що необов’язково перебудовувати промислові зони на арт-платформи. А краще повернути на об’єкти виробництво. Ну що ж, в черговий раз упевнююсь в обмеженості ініціаторів подібних заходів та нездатності бачити далі свого носа. Культура в їхньому розумінні починається із визначення площі земель покинутих заводів і фабрик, але аж ніяк не з ідеї просвітництва й духовної краси.