Закликаю українців молитись за сина Віктора Пввліка

Велика біда спіткала одного з улюбленців українських глядачів і слухачів, шанувальників справжньої української пісні, співака і патріота, народного артиста країни Віктора Павліка

Велика біда спіткала одного з улюбленців українських глядачів і слухачів, шанувальників справжньої української пісні, співака і патріота, народного артиста країни Віктора Павліка. Вважаю, що всі українці мають помолитись за його сина.

Ось яке звернення до всіх небайдужих людей було опубліковано від імені Виктора Павліка:

«Всім привіт!

Звертаюсь до вас, друзі, за допомогою. Біда, не знаєш коли приходить і звідки. Зараз мені потрібна ваша підтримка як ніколи. Все це дуже жахливо, коли стосується дітей. В мого молодшого сина Павла Саркома. Рак хребців. Писати все інше - зайве.

Прошу допомоги.

Приват:

5168757300162874

Павлик Віктор Франкович

Або хто хоче допомогти з-за кордону, то прошу сюди:

Правду кажучи, й досі не можу оговтатись та прийти до тями, бо по – перше сам не з чуток знаю, що таке онкологія, а по – друге батько дорослих дітей, тож як ніхто розумію, що то таке. То навіть не знаю, що сказати Віктору, з яким особисто не знайомий, та ма'ть в природи не існує таких слів, аби полегшити страждання батька, якого спіткало те страшне покарання.

Але по – перше, закликаю всіх українців помолитись за його синочка й попросити Бога аби допоміг здолати те важке випробування. По – друге, всіх, хто може, закликаю допомогди від душі й щирого серця, бо тільки така допомога піде на користь. Кожна маленька копійчина, як чистий гірський струмочок, зіллється в велику ріку.

А ще закликаю потенційних допомогальників не перетворювати благодійність на шоу, з телекамерами й журналістами, з гучними заявами й піаром. Бо справжнє милосердя робиться в тиші і не має потерпати від галасу. За справжнє добро віддячить Бог, що все знає й за добрі вчинки кожен отримає те, що заслужив, і не має вимагати добра за добро. Справжнє світло – воно в душі і на людях просто зникає.

Що ж до батьків, то, повторюю, я не знаю таких слів, що можуть приглушити біль і розпач. А син має розуміти, що йому треба бути мужнім, стійким, і без докорів переносити страждання. Бо то не на місяць і навіть не на рік, треба буде терпіти і біль, і розпач, іншого вибору в природі не існує. Все то дійсно виліковне, але те, через що доведеться пройти, не для дитини.

Нажаль, я сам вже давно в подібній ситуації, тож допомогти не можу. Та коли в специалізованих медичних закладах бачиш голомозих малюків з очима старих, мудрих гномів, що зараз підуть на нову процедуру, твоє сприйняття світу і людей докорінно міняється. І те, що вчора здавалось найціннішим, нині вже не є ані важливим, ані таким, що взагалі має хоч якесь значення.

Але вірю, щ осин Віктора справжній Чоловік, мужній і дужий, тож все здолає і вийде з тих випробувань іншою людиною. Хай їм Бог помогає, помоліться за них, українці.

Слава Украіні!

Володимир МАРУС