Не обрізайте книгам крила!..

17 лютого 2017, 09:55
Власник сторінки
0
14

есей


«Спочатку було слово…» Щоразу, коли чую цю віками освячену фразу, мені хочеться додати: «А після нього – книга!..» Унікальний винахід людства, який не йде в порівняння ні з чим іншим.

Сьогодні, у вік шаленого розвитку інформаційних технологій класична паперова книжка вже багато кому видається ледь не пережитком минулого.              У всякому разі – зникаючим видом у надсучасній «родині» носіїв інформації. Особисто я – категоричний противник такої точки зору. Для мене книга – це майже жива істота, з якою можна спілкуватися, радитися, ділитися своїми проблемами і радощами. А ще – ніякий електронний екран не замінить тепла, яке струмує від улюблених картонних обкладинок.

Я з дитинства була впевнена, що моя майбутня професійна діяльність буде пов'язана саме з книгами. І ось я вже на цьому шляху – опановую університетські ази книговидання.

Яким же я буду редактором?.. Можу з упевненістю сказати, що мої підходи у професійних питаннях базуватимуться на вимогливості – перш за все, до самої себе, а ще – компетентності, грунтовному опрацюванні виробничих моментів і перспективному баченні розвитку видавничої сфери в цілому.

Але це – якщо роздумувати дуже серйозно.

А коли трішки помріяти... Я бачу себе в освітленому сонячними променями просторому кабінеті (звичайно ж, я – головний редактор!), за величезним столом, заваленим книгами – зразками продукції нашого видавництва. До кабінету безперервно входять і заходять люди – заклопотані, задумливі, зосереджені, – але жодного нещирого чи байдужого обличчя. Такі у нас просто не працюють! Творчий процес кабінетного спілкування переходить у надзвичайно різноманітну палітру заходів – зустрічі з колегами з інших видавництв, наради, семінари, круглі столи, і звичайно ж, – книжкові ярмарки і форуми, від маленьких місцевого значення до масштабних міжнародних. А ще – безперервне спілкування з літераторами і читачами, з-поміж яких, насамперед, – діти…

А можливо, я й сама писатиму щось – наприклад… романи про кохання. А чому б і ні? Звісно, якщо дозволятиме  робочий графік… Тоді зсередини розумітиму всі нюанси мистецького ремесла і зможу уникати багатьох формальних речей та можливих непорозумінь.

…Останнім часом я часто блукаю столичними вулицями. І зазвичай зупиняюся біля прозорих вітрин, крізь які барвисто, але водно час дещо розгублено позирають численні книги – ошатні, яскраві, але так, на жаль, мало затребувані. «Не сумуйте!» – підбадьорюю їх подумки. Мине ще зовсім трохи часу – і …

Можливо, я ще не зовсім чітко знаю, що стоїть за цим «і».  І не повністю усвідомлюю всі обсяги і напрями своєї майбутньої видавничої діяльності.

Але… Я відчуваю у своєму серці любов, яку не ніколи затьмарюють новинки у світі модернових гаджетів. І я знаю, як схвильовано б'ється серце книги, яку вперше тримаєш у руках, – наче в птаха, випущеного з неволі.                             І впевнена, що зроблю все можливе, аби врешті-решт книги стали у нас найбажанішим товаром і водночас – валютою, курс якої триматиметься, не дивлячись ні на які суспільні прогнози.

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.