Не обрізайте книгам крила!..

17 февраля 2017, 09:55
Владелец страницы
0
11

есей


«Спочатку було слово…» Щоразу, коли чую цю віками освячену фразу, мені хочеться додати: «А після нього – книга!..» Унікальний винахід людства, який не йде в порівняння ні з чим іншим.

Сьогодні, у вік шаленого розвитку інформаційних технологій класична паперова книжка вже багато кому видається ледь не пережитком минулого.              У всякому разі – зникаючим видом у надсучасній «родині» носіїв інформації. Особисто я – категоричний противник такої точки зору. Для мене книга – це майже жива істота, з якою можна спілкуватися, радитися, ділитися своїми проблемами і радощами. А ще – ніякий електронний екран не замінить тепла, яке струмує від улюблених картонних обкладинок.

Я з дитинства була впевнена, що моя майбутня професійна діяльність буде пов'язана саме з книгами. І ось я вже на цьому шляху – опановую університетські ази книговидання.

Яким же я буду редактором?.. Можу з упевненістю сказати, що мої підходи у професійних питаннях базуватимуться на вимогливості – перш за все, до самої себе, а ще – компетентності, грунтовному опрацюванні виробничих моментів і перспективному баченні розвитку видавничої сфери в цілому.

Але це – якщо роздумувати дуже серйозно.

А коли трішки помріяти... Я бачу себе в освітленому сонячними променями просторому кабінеті (звичайно ж, я – головний редактор!), за величезним столом, заваленим книгами – зразками продукції нашого видавництва. До кабінету безперервно входять і заходять люди – заклопотані, задумливі, зосереджені, – але жодного нещирого чи байдужого обличчя. Такі у нас просто не працюють! Творчий процес кабінетного спілкування переходить у надзвичайно різноманітну палітру заходів – зустрічі з колегами з інших видавництв, наради, семінари, круглі столи, і звичайно ж, – книжкові ярмарки і форуми, від маленьких місцевого значення до масштабних міжнародних. А ще – безперервне спілкування з літераторами і читачами, з-поміж яких, насамперед, – діти…

А можливо, я й сама писатиму щось – наприклад… романи про кохання. А чому б і ні? Звісно, якщо дозволятиме  робочий графік… Тоді зсередини розумітиму всі нюанси мистецького ремесла і зможу уникати багатьох формальних речей та можливих непорозумінь.

…Останнім часом я часто блукаю столичними вулицями. І зазвичай зупиняюся біля прозорих вітрин, крізь які барвисто, але водно час дещо розгублено позирають численні книги – ошатні, яскраві, але так, на жаль, мало затребувані. «Не сумуйте!» – підбадьорюю їх подумки. Мине ще зовсім трохи часу – і …

Можливо, я ще не зовсім чітко знаю, що стоїть за цим «і».  І не повністю усвідомлюю всі обсяги і напрями своєї майбутньої видавничої діяльності.

Але… Я відчуваю у своєму серці любов, яку не ніколи затьмарюють новинки у світі модернових гаджетів. І я знаю, як схвильовано б'ється серце книги, яку вперше тримаєш у руках, – наче в птаха, випущеного з неволі.                             І впевнена, що зроблю все можливе, аби врешті-решт книги стали у нас найбажанішим товаром і водночас – валютою, курс якої триматиметься, не дивлячись ні на які суспільні прогнози.

Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.