Христина Стебельська. Проект "ЩАСТЯ"

Українська Леді готує проект «ЩАСТЯ». Вмістом ендорфіну в повітрі опікується телеведуча і головний редактор «Першого Національного» Христина Стебельська...

Христина Стебельська: ЩАСТЯ.  Час для себе

Ми не знаємо нічого про щастя, аж поки нас не залоскоче пір’їнка «синього птаха». Виявляється, за фіґлярськими рейтингами найкращих благ таки дещо є! Це добре розуміють люди, життя яких – океан настроєвості.  

Головний редактор «Першого Національного», народна артистка, тележурналіст, загадкова скалатчанка і мрійниця, Христина Стебельська пошепки зізнається: «Я щаслива. Але знаю, що можу бути ще щасливішою». Дивує, як стрімко вона вміє чергувати витонченість, серйозність, спокій і ураган. Мелодія її щастя така ж непередбачувана, як і сама українська Леді. За філіжанкою кави ми говорили про майбутнє українського ТБ і творчі плани пані Христини, але розмова вразила іншим. За думками про роботу виринув інший ребус із багатьма невідомими – таємниця особистого ЩАСТЯ.   

Пані Христина зізнається, що цими днями міркує про інтерв’ю з Першою Леді. Яка вона, жіноча скрипка, на сучасній арені бою?.. «Місія Марини Порошенко лише розпочинається. Їй доведеться ще чимало пережити. Хто знає, можливо, вона теж колись опублікує відверті спогади, як зважилася на це Данута Валенса! Мене приваблює доля жінок, які готові до такої особливої жертовності. Спробуйте ризикнути і зберегти жіноче щастя, коли життя чоловіка опиняється на вістрі президентської булави!».       

Щоб почуватися щасливою, Христина Стебельська прагне віртуозності в усьому, що робить: «Я чітко для себе постановила: моя робота на телебаченні не буде мукою. Якщо на екрані бракує свободи і творчості, душа завмирає і вмикається машина. А я вмію отримувати задоволення від того, що роблю! Пам’ять, уява,кмітливість мають бути на висоті. Тож творча лабораторія працює без вихідних». 

Пані Христина вміє дивувати! В її житті завжди є чому дарувати приязнь, повагу, реноме. Щодня – справжні коктейлі стакато форте! Але: «Сил має вистачати на все! Робота – це не визначення щастя. Телефон, комп’ютер… Цього нестерпно мало. Я не раба техніки, як і не сторожовий пес своєї квартири, хоча завжди маю свіжі квіти у вазі. А як інакше? Мені завжди потрібен час для краси…».

Робота, творчість, любов – тут усе має бути в ідеальних пропорціях. Сьогодні Х. Стебельська розкриває ще одну грань свого калейдоскопу щастя – літературу. Її проект «ЩАСТЯ» розпочався з Facebook-обговорення історії роману «Дотик рук», а тепер перетворився на справжній детектив. Про що ця книга? Авторка дипломатично замовчує. Тримає марку, доки усі видавничі етапи не завершаться. У нашій розмові прозвучали лише натяки… Але зазирніть на її FB! Попереджаю: сповіді там не побачите, але всі підказки – у запитаннях. Як-от: «...в чому знаходите затишок? Де відпочиваєте? Яке мистецтво тішить Вас?». Здається, все дуже просто. А спробуйте-но відповісти щиро – Христина Стебельська бажає «Ангела Вашим крилам»!  

Сама пані Христина знаходить відповіді у деталях: «Моє натхнення – у неповторному навколо. В Києві такого чимало! Столиця розвивається. Змінюється наш Майдан, але не лише! Все потребує турботи. Погляньте на пам’ятник Лесі! Сьогодні київська «лісова пісня» звучить тут крізь купи бур’яну і бруду. Я зафотографувала цю ганьбу і, направду, збираюся побути трохи «бабою ягою на мітлі» й надіслати світлину Кличкові. Нехай попрацюють. А от іншим я втішена – афіші театрів, які розпочинають сезон з «Камінного господаря», вже у моєму розкладі вражень на вересень».   

Що не збулося, можна домріяти… Або прожити якось іншим разом. Тим часом, готуватися є до чого – Христина Стебельська анонсує круті віражі й натякає, як може стати щасливішою: «Поки що моє життя не прикрашає жоден мужчина. Ніхто не цілує мене зранку і до сну, не бере важкі сумки з магазину, не робить у хаті гармидеру... Каюся, та мій кавалер мусить трохи зачекати – багатьом речам я ще не уділила часу. Але в щасті – океан можливостей. Правду кажу: колись амур таки перескочить наші барикади! І гарантую – «інфляції ідей» не буде! В моєму творчому щоденнику немає порожніх сторінок. Мрію зафільмувати власну версію «Ста чудес України». А ще, якось я обов’язково запрошу вас на екскурсію улюбленими українськими замками».    

Надія Петруньок

***

Христина Стебельська: ЩАСТЯ. Між стрілками годинника 

Мить любові… Літо любить сміливців. Воно, як і кохання, не знає страху. Бавиться сонцем серед грозових хмар та стрибає з найвищого берега в синю прохолоду озер. Але я не люблю стрибати. Боюся. Не люблю ризикувати – собою, рідними... І надто хочу зупинити час. Але «кінця світу не буде ніколи, поки бодай одне серце у світі любить, позбавляючись страху», – пише Марія Матіос. Спробуйте перевірити! «Затримати цей момент щастя» – спокуса нездоланна… То, може, варто?

Мить світла… Складникам свого щастя Христина Стебельська не зраджує. Говорить, що з’являються вони від осмислення. Себе. Світу. Життя. «А ще – від спілкування з надзвичайними людьми. Вони надихають», – каже пані Христина. А що таке надзвичайність? Посмішка бабусі в метро, ромашка в дівочих руках, зграйка повітряних кульок у небі?.. Згадую, як ще малою любила розшифровувати написані дорослими слова. Що каліграфія вмирає після третього класу, зрозуміла рано. Бо головне – не знаки, а сенс. І люди, позначені Божим сенсом, – особливі. Пригадую теплу усмішку пані Христини, коли вона розповідає про свою родинну садибу: «Сюди приходили дивовижні люди. Інколи зовсім позбавлені долі. Просили роботи. Мої дідо й бабця завжди знаходили для них якусь справу. Запав у душу один елегантний чоловік з вишуканою краваткою, колишній викладач інституту. Якось, рубаючи дрова, він ненароком відрізав половину краватки. І навіть той шматок тканини гордо пов’язував, неначе то була неймовірна прикраса».

Мить слова… І знову залюблена в дивний літній настрій, розгортаю ЇЇ, ще одну складову щастя. Книгу. Улюблену. На сьогодні. «Я читаю цікаві книги, вчуся на їхніх сторінках. Часто перечитую. Люблю просторість та освітленість. Тож не маю багато меблів, мені їх замінюють книги, – розповідає Христина Стебельська. – Все життя мріяла про велику бібліотеку, як у Борхеса. Спочатку не було книг, потім – місця. Питається, нащо так багато купувати – всього не прочитаєш?». Але книги – хитрі… Вже наступного дня бачу пані Христину з програмками львівського Форуму Видавців. «Скільки ж книжок можна побачити та купити! Скільки подій відвідати! А коли береш під руку Андруховича чи Шкляра… Хто цього року серед почесних гостей? Анджей Стасюк, Мартін Поллак, Тімоті Снайдер! Подумки ми з Олександрою Коваль уже смакуємо подробиці за філіжанкою кави». Пані Христина зізнається: «Коли пишу сценарій часто згадую рідних Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку чи світових геніїв – Вільяма Шекспіра, Марселя Пруста, Френсіса Скотта Фіцджеральда… Буває, їхніми молитвами на гадку прийде влучне слівце. Цікаво, як наша пам’ять ховає у своїх найпотаємніших закутках Слова. Редактор-детектив проводить своє інтелектуальне розслідування. Покликання ховати, а потім знаходити – пікантність нашої професії. Думали, так просто? Дзуськи».

Мить спогаду…  Не лише осінь збирає плоди. Про це думає й літо. Його врожай цінний, бо ранній. Найбільше квітів, найсліпучіше сонце і яблука – найсмачніші, коли ще навіть недостиглі висять на дереві, коли бабуся приносить їх, посвячені в спасівському кошику, і коли потім ми малі ними ласуємо. Пані Христина завжди з особливим блиском в очах згадує дитинство: «Я була дуже непосидючою. Скрізь хотіла встигнути. Посмакувати сливи на дереві, принести з лісу повний дзбан грибів, злапати раків у річці, розповісти на сцені сільського клюбу файну гумореску. Коли ж це було? Неначе вчора. Дивна штукенція – час. Закручує нас у спіраль річкового равлика. Що там, попереду?».

Усе минеться, і це літо теж заховається десь у далеких закутках пам’яті, серед альбому митей. Як запах яблук. Як сторінка старої книги. Як слово. Нехай приходить осінь – я вже запаслася плодами. Пані Христина надихає: «Ми всі – складники щастя, самі його творимо, і самі для когось ним є».

Олеся Потаржевська

***

 Христина Стебельська: Щастя. Коли ноги в Дніпрі

«Змочити ноги в Дніпрі – найбільше бажання. І зараз я ЩАСЛИВА», – ділиться головний редактор Першого Національного телеканалу, народна артистка України Христина Стебельська. На Дніпрі ми й зустрілися. Бовтаючи ногами у воді, розбалакалися про все на світі. Собі так сіли, як доброго ранку… Це буде нотаткою майбутньої книжки чи телепроекту про «щастя» (голова ще не придумала). З друкованих чи телевізійних сторінок п. Христина говоритиме про ЖИТТЯ, як воно є.

Дніпро нам пахне щастям. Святий спокій, натхнення, відпочинок… Передусім від роботи. «Серпень – місяць спекотної праці. Однак тішать зміни в телекомпанії. Поділяю думки нинішнього керівника, він вводить нові стихії до нашого телевізійного світу. Вірю, що Суспільне телебачення невдовзі порадує всіх нас якісним УКРАЇНСЬКИМ продуктом. Зараз ніхто ні на кого не тисне. Ми вільні творити. Хіба не щастя?». Знаєте, саме робота підштовхнула нас, працьовитих конячок, нарешті податися до Дніпра. Христина Стебельська вже «стояла» однією ногою в ньому, коли писала сценарій до концерту класичної музики з Парижа – своєрідного «подарунка» Франції на День Незалежності України. Порівнювала потужні артерії двох країн – Дніпро і Сену. Тож ступити другою ногою в Дніпро було не просто бажанням – обов’язком! І, певна річ, подарунком самим собі… до Спаса, до іменин України.

Усмішка сяйнула на обличчі п. Христини. Пригадалися спалахи світлового шоу на паризькому концерті, химерні танці вогнів навколо Ейфелевої вежі… А насправді ми вже щуримося від відблисків золотої таці. Мов дитина, бавиться з нами своїм сонячним зайчиком. Не обмежує себе в забавках. Ми теж скинули «ремінці» і з одягу, і з бажань. То на роботу можна вбиратися на глянець. Дніпро ж любить босоногих дівчат і задоволені обличчя. Він розлігся, мов князь у ліжку. І ми почуваємося княгинями, хоч і ноги в піску… Смакуємо подвійним (!) морозивом. І воно не охолоджує відчуття щастя, яке зігріває нас, мов тепле вино душу. «Зараз ми щасливі, бо не рахуємо калорій, – каже зі смачним присмаком у голосі Христина Стебельська. – Ще одна складова щастя – їсти щодня кавун». Уже уявляю, як в роті тане його цукрова скибка… Солодка, як і спогади п. Христини про нещодавнє весілля свого племінника. «З любов’ю допомагала в його організації – і радісною була необхідність». Тепер планує поїсти духмяні яблука й сливки з родиною на Спаса у Скалаті. Зібратися разом – теж велике щастя.

Шкода не з усіма знайомими випадає зустрітися за горнятком кави. Здебільшого клуб друзів тепер бесідує у віртуальній «кав’ярні». По-своєму затишній… Теплі теми про мрії і щастя, красиві світлини. «Фотографії, які розміщую в соціальних мережах, – це і спосіб спілкування з друзями, і можливість розширити своє бачення мистецтва». Кілька спалахів, усмішки… Що ж, друзі, чекайте у ФБ нових знімків із Дніпра!

Бадьорість пробуджується, як пролісок! В активних людей градус щастя досягає високої позначки. Читати, ходити, бачити, слухати, думати, ЛЮБИТИ! Одна з намистин цієї щасливої вервечки – постійне пізнання нового. Та спершу викинемо все старе з хати (одну шафу точно!), а з ним – непотріб із голови. Звільнимо місце для чистих думок і… мрій!

«Тепер щовечора лягаю спати головою до сходу сонця. Тоді з ранком приходять світлі думки», – шепоче секрет щастя п. Христина. Сподіваюся, «фен-шуй» каже правду. Одне знаю точно – після такої релаксації біля Дніпра, спатимемо, мов по купелі. І бачитимемо яскраві сни, де плаватимемо у щасті, як у молоці й сметані.

Тримаймося тепла!

Ваші серпневі щасливчики,

Христина Стебельська, Дарина Фіалко