Неопубліковане інтерв’ю з Ірмою Крат

Циганка : "Майбутнім президентом України буде Ірма Крат"

Пані Ірмо, вже дуже довгий час нікому не даєте інтерв’ю, чому? І відразу друге запитання  не вимушено за вами спостерігаю, за вами зараз спостерігає вся країна, бо ви  дуже ж таки жінка непередбачувана з крутими поворотами,  і просто інколи дивуюся, звідки стільки сил?

- Сили так просто не даються і не набуваються, думаю від Бога, ну і левова   частка це гени.

- Чому не давали інтервю, по краній мірі ви мені двічі написали в Фейсбук : "Не на часі "?

-  Втратила дорогу для мене людину, і потрібен був час щоб зрозуміти чи потрібна я українській політиці… ?

- Можна я відповім на це запитання замість вас?

- Звісно можна (посміхається)

- Ви ДУЖЕ потрібна українській  політиці,  без Ірми Крат вона не  буде такою  чесною, щирою і епатажно-колоритною. Я б саме таку дала вам характеристику, як майбутньому політику України.   Коли ви поїхали з Києва, стало дещо сумно і сіро, мертво.   Відносно ген, гени від вашого прадіда Михайла Крата? Ми усі знаємо що він був   генералом Української Національної Армії, ви це мали на увазі? А його батько був генералом царської армії? Тобто вже ваш пра-пра-прадід?

- Ви до речі можете не задавати мені по два-три питання відразу, я нікуди не втичу від відповіді. Зараз є час відповісти за все.   Ато виходить як на брифінгу у дуже відомого політика, журналісти задають відразу по два-три питання, бо бояться що більше до їх рук мікрофон не потрапить, але наші політики не дають конкретної відповіді на жодне із них.

- Ви все вірно зрозуміли, я хотіла взяти у вас інтервю відразу після полону, але ви відмовили, тому є такі страхи, що ви знову відмовите чи передумаєте.

- Не лише вам! Не лише вам відмовила! Я дуже не хотіла щоб ФСБ використало моє інтерв’ю проти України, бо діючу владу я не хотіла хвалити, а нічого хорошого я про них сказати  не могла.  

- Що то за історія така була з готелем "Либідь", вас мало не оголосили терористами на всю країну? 

- Запитайте у мого дуже хорошого  товариша Саші Золотухіна, зараз це стало власністю Порошенка, а ми хотіли передати його у державну власність. До речі, Золотухіна, відомого адвоката в Україні, тепер судять саме за те, що він викрив агента ФСБ, це нормально? 

- Ви не любите Порошенка ?

- Я не його жінка, і не його коханка щоб його любити.

- Я маю на увазі в політичному житті.

- В політичному житті, ні, не люблю.  

- Чому?

- Як говорив вічно живий для мене Німцов : "Любить власть, это извращение в грубой форме".

- Ви однією із перших вивели прямий ефір на Майдані, ви не жалкуєте, що все що повязано із революцією гідності призвело до війни?

- Ні, я жалкую, що ми не довели справу до кінця . Не знищили корупцію. Як говорив один відомий політик «Україну знище не націоналізм, і не сепаратизм, Україну знище корупція». І на жаль ті хто зараз хоче знову повернутися до влади, їх теж цікавлять лише гроші, вони просто зголодніли. А нам потрібно перемогти і перших і других, щоб зберегти Україну.

- Ви плануєте довести свою розпочату справу до кінця?

- Це лише Богу видно, але однозначно в законний спосіб без кровопролиття.  Щоб не вийшло що «пани скубуться, а у холопів чуби летять».  Для того щоб відбулися зміни достатньо однієї людини, мені потрібно або зайти в наступний парламент, або виграти посаду Президента, іншого шляху побороти ворів в законі я не бачу ! 

- Два тижні тому ви заявили про те, що будете балотуватися в президенти України!

- Не заявила, а буду!

- Ви розумієте що на це потрібні великі кошти, хто вам допоможе.?

- Ще на знаю, сподіваюся на Бога і на український народ!

- Ви вважаєте себе кращою за Савченко?

- Думаю, що так.

- Чому?

- Бо я люблю Україну!

- А вона любить піар, а не Україну?

- Не знаю. Але думаю. що теж любить Україну більше за життя, так само, як і я, але і гроші теж любить, я гроші ненавиджу.

- Пані Ірмо, ви зараз мені відповідаєте як солдат, даєте  дуже короткі та чіткі  відповіді, чому так різко і коротко?

- Бо ви задаєте чіткі не розмиті  запитання.

-  Дякую вам за такий комплімент, мені приємно.

- Це гени, прадід був генралом, і не один, тому й чіткі відповіді.

- Це правда що по вашій родовій лінії багато генералів в СБУ і ФСБ?

- Так, правда.

- Це правда що саме на вас був обміняний Словянськ?

- Не знаю, передімною не звітували. Запитайте в генералів.  Не думаю, що відбувалося саме так, як ви говорите,  думаю що Стрілков  зрозумів, що їм лишилося не довго, тому відступили до Донецьку.  

- Днями ви озвучили, що Януковича потрібно повернути в Україну! 

- Так, я вважаю, що Путін викрав його ще тоді, утримує його в напіввільному полоні, шантажує його, і Янукович підписує заднім числом не вигідні для України документи про те, що ще будучи президентом України він попросив Путіна ввести війська Російської Федерації на територію України. Я певна, що цей документ, котрий чомусь зявився лише зараз,  був підписаний заднім числом, що дуже шкодить Україні на міжнародній арені. Більше того, не важливо яким він був президентом, хорошим чи поганим,  це наш колишній президент, і чисто по-людськи мені його  жаль. Ви знаєте, це мабуть більше схоже на вчинок  справжньої української жінки, котра телефонує в міліцію і скаржиться на чоловіка щоб  його заарештували, а потім та ж сама жінка приходить під відділок і кричить : "Ви все казли, відпустіть мого чоловіка, бо я на вас подам до суду".  І я вам скажу, що я, це вам сьогоднішній настрій, відзеркалення,  усього простого українського народу, бо я намагаюся спілкуватися не з олігархами, а виключно із простими людьми, тоді ти повністю володієш ситуацію, що насправді відбувається в країні. 

- За що вам набільше соромно в своєму житті і про що ви жалкуєте?

- Про те що не змогла зупинити війну, бо я не в силах її зупинити не в статусі президента,  і не передбачила що таке взагалі може статися з країною після Майдану.  Якби я була президентом, я б зупинила війну, я просто певна, що на разі не має політичної волі її зупиняти, і що ця війна вигідна і Порошенкові  і Путіну.  Ви що думаєте, я дуже хочу бути президентом ? Ні! Я вам клянуся, що не хочу. Я хочу зупинити війну. Домовитися із Путіним може лише жінка, домовитися з донеччанами і луганчанами можу лише я, бо я знаю їх менталітет, я знаю як потрібно із ними розмовляти , в якому тоні, хоча мости розведені вже надто далеко і це зробити буде надзвичайно складно.

- А з особистого життя, що ви вважаєте своїм гріхом?

- Про те, що я мала б народити ще двох дітей, але не народила, я вважаю це своїм набільшим гріхом, але я виправлю цю ситуацію.

- Народите від Мельниченка ?

- Я вам скажу так,  що він така хороша  та віддана Україні людина, що від нього народила б навіть безплідна.

- Ви не вважаєте його зрадником України?

- Ні, я вважаю його героєм України, котрий ризикнув власним життям розказав тим кому він давав присягу, а він її давав не приватному Кучмі, він розповів правду. Більше того, за увесь час, котрий Мельниченко охороняв Кучму, життя президента було в повній безпеці, бо його охороняв професіонал, і якби не Мельниченко, то його б вже сто разів вбили чи отруїли. Він дуже професійно виконував свою роботу і діяв згідно закону України.

- Пані Ірмо, ви така щира, колоритна жінка в українській політиці, і я б сказала, в реальному житті, дуже добра людина. Мені здається, що вас люблять навіть вороги...

- Так, це правда, тільки вороги й освідчуються в коханні (сміється)

- То хто вас за вашу справедливу позицію в усіх ситуаціях, за якими я спостерігала і навіть аналізувала, хто ж вас посмів  викрасти та вивезти  до Київського лісу?

- Виконавців не знаю, вони лише виконали наказ.  Замовників знаю.  До речі, вони мені в лісі сказали : «Пока такой команды - валить, тебя нету».

- Кого ви маєте на увазі?

- Я маю на увазі, що це сталося за декілька тижнів до парламентських виборів, і Порошенко, скоріше за все, дав вказівку ввести мене в парламент, потрібен був піар. Тому, все дуже просто.  Ліс-піар-парламент. Така політика цієї влади, підла і брехлива  в прямому розумінні цих слів.

- І, далі ?

- А далі, повірте мені, я зайду не лише в парламент, я стану президентом України, живим чи мертвим, то вже інше питанняч, але я вам не Булатов із відрізаним вухом,чи недобита Чорновіл,  я людей дурити не буду. Повірте мені, що люди мене люблять, і вони знають мій характер, і дуже скоро прийде той час, коли народ нагодує олігархів їхньою ж ненавистю в законний спосіб на виборах.

- Що найбільше вас дивує в українській політиці ?

- Що всі хочуть жити чесно, але ніхто не знає хто із них перший почне це робити і покаже приклад.

- Хто саме на ваш погляд цей приклад має показати?

- Президент України !

- Тобто Порошенко ?

- Ні ! Він бізнесмен ! Людина котра любить гроші більше за життя не може показати українцям приклад того, як все що належить не йому потрібно роздати народу.

- А хто?

- Я!

- Ви в це вірите? Я у вас вірю. А ви вірите в себе?

- Для того щоб в це вірити, я ризикую власним життям, і ви це чудово розумієте !

- До речі, ви це робите не вперше, тобто ризикуєте власним життям за ради України.  Я переконана, що саме таким і має бути президент, але чи реально це в нашій країні, щоб людина честі  стала гарантом конституції?    Коли в Краматорську захопили перших полонених із 25-тої десантого батальону, ви першою поїхали на їх порятунок!!! Я знаю це не з Фейсбука, бо ви на той час тримали зв'язок із моїм товаришем журналістом Максом Левіним та адвокатом Веремієнком Олегом.

- Та, не вже. А я думала, що я просто книжку поїхала писати. Звідки таке прозріння, чому це ви як всі журналісти не співаєте в унісон.  

- Це не правда, я від самого початку вам вірила.  Ірмо Миколаївно, є люди, котрих ви боїтеся?

- Так, є.

- Хто це?

- Бог!

- Ви можете  піти на завжди із політики і жити виключно особистим життям?

- Ні, не можу (посміхається).

- Чому, бо до вас завжди люди звиртаються за допомогою , бо  вважають вас сильнішими за себе і не лишають вам часу на особисте життя?

- Так.

- Вам це заважає в особистому житті?

- Я не маю особистого життя.

- Бо цей час відбирають ті котрі вважають, що ви маєте їм допомагати і присвятити їм  своє життя?

- Ви вже двічі ставите мені одне і теж саме запитання. Бо це  мій хрест, який я маю нести.  Він надто важкий, але я його несу, бо не можу скинути з плеч.

- Пані Ірмо, можливо не досить коректне запитання, але, ви колись писали що до вас в ліжко Порошенко підклав свого агента, працівника СБУ. Після цього викриття ви начебто не обірвали із ним стосунки, судячи із тих світлин що ви викладали в Фейсбук, а продовжили з ним зустрічатися. На сьогодні, коли ви вже довгий час на Полтавщині, ви підтримуєте із цією людиною  стосунки?

- Із ким?

- З працівником СБУ, здається ви писали, що його звуть Денис?

- Це для мене він Денис, а для вас полковник Служби Безпеки України  Денис Миколайович.

- Я прошу пробачення,  то ви підтримуєте з ним стосунки?

- Він помер!

- Його вбили?

- Так, в гарячій точці, снайпер.

- Прошу пробачення, я вам дуже співчуваю, вічна пам'ять….  Ви помститеся за нього?

- Так!

- Кому, Порошенко чи Путіну ?

- Давайте «петухов» будемо рахувати по-осені    .

-  Що ви вважаєте найбільшою проблемою Порошенка?

- Найбільшою його проблемою я вважаю  те, що він не має підтримки серед  своїх «культурних аферистів»,  і те, що він переконаний в тому,  що за гроші все можна купити, а особливо це стосується найближчого його оточення, котре його постійно зраджує.  А зраджують, бо він купує їхню відданість та любов до себе за гроші та посади, а у великій міцній політиці цього робити не можна, бо це вже буде називатися тимчасовою не довготривалою владою.  Хтось, до речі, дуже гарно із великих політиків   охарактеризував  нашу війну «війна духовного із матеріальним», так от духовне завжди перемагало. 

- Ви вважаєте що вирішити всі проблеми за рахунок великих грошей не можливо?

- Ні. Якщо мені принесуть мільон доларів і скажуть напиши негативний матеріал про Порошенка, я відмовлюся. Якщо мені принесуть той самий мільйон доларів і скажуть напиши негативний матеріал про Януковича, я відмовлюся.

- А за кого б погодилися написати  ?

- Ні за кого. Моє прізвище  не має цінника, ми не на базарі, і на продаж я його ніколи не виставляла.  До речі, коли мене звільнили з  полону, мені пропонувала наша влада квартиру в Києві, я навіть була в ній один раз, але в обмін на апартаменти вони хотіли щоб я інформаційно знищувала Савіка Шустера, я відмовилася. Це був 2014 рік. . Якби вони сказали, що ось квартира, займайся чесною і прозорою журналістикою, бо такі люди потрібні країні, хтось має писати правду, щоб хоч самим орієнтуватися, що насправді відбувається в суспільстві, я б погодилася. Можливо погодилася б. Знаючи свій характер, могла б і послати. 

- Я не повірю, що така відома журналістка як Ірма Крат не має власної квартири в Києві? Як мінімум декілька квартир і пару дач в Конче-заспі. 

- Ви не повірите, але я й на Полтавщині її не маю. Мене це ніколи не цікавило, мене цікавить Україна і доля кожного українця. Я хочу щоб молодь не тікала закордон з країни, а відчувала себе у своїй державі повністю соціально захищеною. От давайте візьмемо до уваги хоча б ту саму  Чехію, це країна котра за часів радянського союзу жила гірше за нас. Можете собі уявити, що зараз кожен її громадянин котрий йде на пенсію не сплачує  взагалі ніяких ніяких комунальних послуг, ні за світло, ні за опалення.  Людині держава  дає добротну пенсію, приміром щонайменше тисяч 5000-10000 гривень, щоб вистачало на продукти харчування і вона живе, розумієте, не виживає, а живе!!!  Ми що, цього не можемо зробити в своїй країні? Із кращими природніми ресурсами? Та просто грабувати її не треба.  Все дуже просто. От я вам скажу, так, я маю зараз невеличкий магазин, це можна сказати, щоб з голоду не вмерти, але до війни, я їздила на джипові за пів мільйона, котрий в мене вкрав такий собі  нардеп Живаго, а зараз, я  принципово ходжу пішки.  Знаєте чому?  бо в мене совісті не вистачить зараз на лімузинах роз’їжджати, як це роблять відгодовані псевдоволонтери, та наше керівництво країни.  Раніше воно на велосипеді їздило, а тепер на джипові. Це хіба нормально? Невже не зрозуміло, що цього робити не можна, не можна дратувати людей у той час, коли в країні війна, коли  із цими тарифами ледь на хліб лишається, наведіть лад в країні, а потім хоч і на літаках літайте!!! 

- Вам не здається що ви серед українських журналістів та політиків  занадто чесна, жінка з іншої планети, котру цікавить лише честь, гідність, доля України та її кордони ?

- А що ще зараз має цікавити нормальну людину, не з іншої планети,  котра живе в країні в котрій вже третій рік поспіль йде війна, і щодня, я хочу щоб ви про це не забували, щодня гинуть безіменні українську хлопці  та жінки, яких вже звикли просто називати "двохсотими". Не по імені, а просто " сьогодні два двохсотих і три трьохсотих", а насправді тисячі в могилах!!!!  Я зараз заведуся, чесно, давайте краще відійдемо від цієї теми, бо я буду зараз сильно матюкатися на цю владу і це послабить наші позиції по відношенню до агресора.  Я протсо дуже добре пам’ятаю, як  вони ділили посади на Майдані, а я поїхала до Криму на військові частини, і як хлопці разом зі мною в Перевальному на військовій частині 1743 чекали наказу на «вогонь», а ті тупо мовчали. 

- Полон у Словянську  наклав свій відбиток на ваше здоровя?

- Скоріше за все прозріння. Я почала цінувати кожну секунду свого життя, там я зрозуміла, що гроші то сміття у порівнянні із життям.  Деякі речі почала сприймати дещо по іншому, думаю це були потрібні і корисні для мене процеси у моєму житті.  До речі, саме в полоні я зрозуміла, що готова віддати за Україну життя! Багато чого зрозуміла, хто мій друг, а хто мій ворог. Дехто думав, що я вже ніколи не повернуся звідти,  і писали про мене не дуже хороші речі, раділи моєму ув’язненню. А коли я повернулася….

- А коли ви повернулися?

- А коли я повернулася, то їм довелося просити пробачення, але я вже знала, що вони «ЗРАДНИКИ».

- Ви пробачили?

- Формально, так.  В біблії написано «не тримай зла». Але, більше цим людям я не довіряю. Хто зрадив один раз, той зрадить ще раз. До цього я їх вважала своїми вірними друзями.

- Багато тих кого ви вважали своїми друзями вас зрадили? 

- Ні, пару чоловік, але я їм довіряла. Відданих лишилося більше.  Наприклад мені було дуже приємно, що один із засновників Азову Ігор Криворучко разом із Ігорем Мосійчуком та Дмитром Ліньком, це до речі діючі народні депутати, котрі ризикували власним життям за ради України, взяли до полону, можна сказати голими руками,  самопроголошеного міністра оброни ДНР разом із його озброєною охороною,  після чого  вимагали обміняти цих террористів лише на мене. Але, на жаль, террористи відмовили. 

- Це справді віддані і хоробрі друзі, дивно що вони у політиці, але ви можете ними пишатися.  До речі, я дивилася рік тому в ютубі інтервю того терориста, Пономарева, що взяв вас до полону, він там говорить , що ви була дуже пафосною і надмінною полоненою. 

- Він сказв правду. Якщо він вважає, що відстоювати інтереси України то є надмінний пафос, то я йому співчуваю. Нехай відстоює свою малоросію, котра дуже скоро стане Україною. 

- Це правда що майор Мельниченко, після полону надсилав вам гроші і хотів щоб ви виїхали до нього в США на тимчасове проживання, щоб вберегти вас від війни.

- Так, правда.

- І чому ви не поїхали?

- Купила сережки з брильянтами і частину грошей витратила на військових, своїх друзів що були в зоні АТО. Їздила в Піски на підборах і в платьї, це за 700 метрів  від Донецького аеропорту.  Хотіла показати хлопцям, що якщо мене куля без бронежилету не зачепить, то і їх Бог вбереже. Таким чином підіймала їм силу духу. Потім почався сильний обстріл, дякувати Богу всі лишилися живими.

- Тобто ви не схотіли покидати Україну !

- Я відповіла.

- Ви зараз без золотих прекрас, де вони?

- Не знаю, мабуть у Порошенка на столі.

- Тобто їх вкрали?

- Тобто їх викрали разом зі мною.

- Ви маєте на увазі минулорічну історію, коли ви писали що вас вивезли до Київського лісу. Саме в лісі з вас зняли всі брильянти? Це був не жарт?  Якщо чесно, я відверто це говорю, як колега-колезі, мені здається що ніхто вас не вивозив і це був піар.

- Ви вже вдруге, але під іншим ракурсом,  ставите мені одне і теж саме запитання. Хоча до таких потрійних запитань я звикла ще на підвалі в терористів під час перехресного допиту. Так от, вдруге вам відповідаю, коли "здається", христитися потрібно. Так, це був піар, про який мене, власне,  як завжди, забули попередити.

- Що ви маєте на увазі?  

- Я маю на увазі те, що це відбулося за три тижні до позачергових парламентських виборів на моєму окрузі. Я дістала владу тим, що я хожу із не контрольованими владою пікетами під стінами Верховної Ради України захищаючи інтереси простих громадян, під Адміністрацією Президента, тому вони вирішили звільнити під мене округ і ввести мене в парламент.

- Для чого?

- Щоб я заспокоїлася і не гризла президента, а гризла депутатів. Все дуже  просто, це політика.

 

- Аааааа, так он воно що відбулося?!!! Але ви не схотіли грати за їхніми правилами, як це зробив Булатов, Таня Чороновіл тому й не стали нардепом?

- Так, відразу після того, як мене викинули до лісу, до мене прийшло повідомлення «Ірма Миколаївно, ви зареєструвалися в народні депутати?».   Я просто проігнорувала вибори. Ви знаєте, я ще якось вірю в Бога, і моя інтуїція мені підказала, що мені не потрібно йти в парламент  таким не чесним шляхом. Тим більше що цей парламент найгірший і недовготривалий.

- Як виявилося з вами не так просто ?

- Ви знаєте, як говорив своєму вищому керівництву один працівник СБУ «Ірма Крат не піде на цю схему, з нею легко лише тоді, коли правда. Їй потрібно сказати правду, лише тоді вона почне з вами говорити».

- Ми усі тепер знаємо, бо ви заявили про це публічно, що ви будете балотуватися на посаду Президента України . Як давно ви прийняли таке рішення?

- Таке рішення прийняла не я, таке рішення прийняло моє найближче оточення, мої друзі котрі бачать в мені майбутнього Президента України та український народ. Знаєте що вони мені дуже часто говорять : «Ірмо Миколаївно, про такого президента як ви, нам лишається лише мріяти».

- Тобто ви хочете втілити мрію українців та вашого найближчого оточення в життя?

- Абсолютно вірно. Навіть не так, хочу втілити мрію в життя однієї циганки (сміється)

- Що за циганка?

- Так це ж вона мені напророчила, що я стану президентом України. Після того, як мене викрали, моя подруга Ніла Ткаченко вивезла мене з лікарні (на моє прохання вона мене викрала з травматології в Києві) і ми поїхали до Одеси. Вийшовши наступного дня на вулицю, біля будинку стояла циганка. Я підійшла до неї і кажу.

- Ану глянь на руку, що там пише доля?

- Вона глянула на руку і говорить. Тобі треба зараз подзвонити одному високопосадовцю, це великий чин, він тобі допоможе грішми і ти відкриєш бізнес, трішки перепочинеш від політики, а потім, трішки пізніше, років через два-три ти станеш великою людиною, впливовішою за того чиновника котрому ти зателефонуєш. 

- Я ще так розсміялася і кажу їй : «Так він Міністр, куди ще впливовішому бути за нього». А циганка й відповідає

- Знаєш що дитино, мені показує, що ти станеш Президентом України!

- Ви їй повірили?

- Я в неї запитала : «А гроші де я візьму на президентську компанію?». А вона так глянула строго на мене і говорить: «Ти про це не думай, то не твоя забота».

- Хоч щось із того що вона сказала вже збулося?

- Так, я відразу набрала своєму товаришу Тарасу Кутовому Міністру Аграрної Політики України,  якого я знаю ще до держперевороту, ми були конкурентами на Парламентських виборах у 2012 році,  і попросила зустрітися. А ні, брешу, він сам до мене набрав і каже : «Ало, привіт» - а я навіть не зрозуміла хто це : «А хто це?», -  «Та це я, Тарас». Я в нього запитую: «Який ще нафіг Тарас???». Він знаючи мій такий прямий характер, каже дуже спокійно : «Ірмо, та це я, Тарас Кутовий, я зараз в Малазії, що там у тебе сталося? Ти мене дочекайся, я скоро приїду, поговоримо». Він, до речі, стримав свою обіцянку і приїхав до мене аж на Полтавщину .

- І ви попросили гроші на відкриття славнозвісного БутікІрмиКрат.

- Так.

- Він не відмовив?

- Ні, я думаю, це питання обговорювалося  у вищих кругах і він не сам приймав це рішення. Прийняли рішення вивести мене з політики, із цим рішенням я теж була згодна, бо я реально втомилася. 

- Ви його можете назвати своїм другом? 

- Так, можу. Але точно не через те, що він мені дає гроші. Може бути й навпаки, якщо йому буде скрутно, я йому теж протягну руку допомоги і поділюся останнім шматком хліба. На сьогодні я йому лише пишу смски «Не вздумай прийняти закон про продаж землі»!!! 

- І що він відповів? 

- Подав заяву на звільнення  (сміється)…  

- За що найбільше ви його поважаєте?

- За те, що коли був розстріл Небесної сотні він не втік з Майдану.

- Ви у той час були на Майдані?

- Так, разом із Ольгою Костенко головою профспілки «Єдність»  та журналістом  Олексієм Воронцовим, на Інституцій під снайперськими кулями рятували поранених. Ми тоді вели прямий ефір на моєму телеканалі ТВ «Прихована правда». І коли почався розстріл Майдану,  ми з Ольгою згадали, що Воронцов в минулому все ж таки  працював медиком на швидкій допомозі в Миколаєві, але там щось сталося, і він прийняв рішення звільнитися з роботи і  більше 10-ти років не рятував людей. Тож коли почався розстріл Небесної сотні, я в істериці почала йому кричати: «Кидай камеру, рятуй людей, ти можеш!!! Льоша ти можеш!!! Роби ж що небуть! ». Воронцов кинув камеру і почав рятувати людей, таким чином він врятував багатьох поранених.  Медики Майдану змогли дістатися до нас аж через пару годин, до поранених їх не пускав беркут котрий взяв  нас в оточення.

- Тобто майбутній президент України могла  загинути ще на Майдані? 

- Всі могли загинути, більшість із справжніх патріотів і загинули, снайперські кулі літали над головами як оси, цей звук я пам’ятатиму все життя. 

- В інтернеті сепаратисти написали що ваша жіноча сотня влаштовувала допити беркутам. 

- Бред!!! ФСБешний бред!!!  З приводу цього я готую позов до суду. Озвучую вам це для того, щоб інші сайти навіть не думали такого більше писати, а якщо напишуть, то нехай готуються до відшкодування моральної шкоди. Буде за що зареєструватися в кандидати на президента України. Просто ця кимось вигадана маячна вже дістала. Ви можете собі уявити, щоб я, чи моя жіноча сотня знущалася над працівниками беркуту? Я ні. Я вважаю, що таке могли чинити лише абсолютно хворі на всю голову люди. Більше того, я взагалі не бачила і не чула, щоб беркутам відрізали на Майдані голови, усі ці казочки навмисно вигадало ФСБ щоб вкласти в мозок ваті, і щоб вони ще більше нас зненавиділи. Мабуть з такими міфічними історіями Росії легше завойовувати наші землі. Їхня інформаційна війна взагалі не піддається ніякій критиці. Я б сказала,  що фантазії інопланетян відпочивають. Я не виправдовуюся, я просто примушу в суді їх відповідати за цей наклеп. Там вже багатенько в мене позовів назбиралося, все руки не доходять, але колись і до них дійде черга. Мені це не приємно читати, чути і слухати. 

- Коли на ваш погляд закінчиться війна ?

-          Коли росіяни оберуть собі іншого президента. Порошенко із Путіним ніколи не домовлять про мирне врегулювання конфлікту, тай по великому рахунку ми ж усі бачимо, що їм обом вигідна ця війна.

 

-          Пані Ірмо, ви безумовно дуже хоробра та сильна духом жінка, ви не боїться що вас можуть вбити?

 

-          Ні, не боюся. Я не раз ризикувала власним життям і завжди лишалася живою. 

-          Що вам допомагало вижити ?

 

-          Правда.

-          Дякую, за таке щире та відверте інтерв’ю вам пані Ірмо, ви і справді дуже сильна духом жінка, колись навіть доводилося проводити інтерв’ю із леді «Ю», але в одну мить мені здалося що ви сильніша навіть за неї.

 

-          Вам теж дякую. Сподіваюся ви його опублікуєте без нарізок, а якщо і не опублікуєте, то його опублікую я, бо я теж вас писала на диктофон. Такі часи, що вже нікому не довіряєш окрім простому українському народу. І саме головне напишіть, що я вірю в Україну і Україні бути!!! 

P.S "Я хочу щоб зараз це інтервю, прочитав кожен політик, кожен олігарх, щоб зрозуміти, що зараз кожен маленький українець, кожна маленька дівчинка хоче стати Президентом, щоб зупинити війну" 

 Леся Українка 

 

 

 

-