Діалог з країною чи монолог про себе?

Не Руїна, а справжні - Васюки!

Мабуть мало хто вірив, що це буде дійсно діалог. Мабуть мало хто вірив, що Президент говоритиме щось нове та цікаве. Але такого театру і феєричної гри акторів під колективним ім’ям – народ, мабуть, точно ніхто не чекав. Особисто мене найбільше вразили не слова, бо всі розуміють, що готували їх не в український глибинці. Мене вразила поведінка присутніх в кадрі громадян, на обличчях яких можна було прекрасно прочитати все, що вони думають про «покращення». Але вони мужньо тримали в кишені дулю і немов на параді стояли з гордо піднятими головами. Стояли і дивились як цар, комфортно розмістившись у троні, з блаженною посмішкою на обличчі вислуховував подяки. А поряд з царем сиділи п’ять українських скоробагатьків-атлантів, звичайно ж не персонально. На прохання патрона, вони прислали своїх ньюзмейкерів, на обличчях яких, в короткі періоди просвітління, було помітне легке здивування від показників та вершин, підкорених царською свитою  і відкладених на майбутнє. А Остапа тим часом заносило вже не по-дитячому – ми стали стабільними настільки, що в найближчому майбутньому нас чекає не тільки Євробаскет, але й зимова олімпіада та чергові Євро. От тільки про Хюндаї не ясно, вистачить куплених раніше  чи доведеться по знижках взяти ще з десяток. Час покаже. Головне, щоб кредитів від МВФ вистачило на відкати.

Бо і опозиція ж підтримає. Президент, він же для всіх. Попросив розблокувати парламент з нагоди третьої річниці – будь ласка. І ні сенсорної кнопки вже не треба, ні мажоритарних виборів. Головне – євроінтеграція!

І все б нічого. Захотів Президент раз на рік попіаритись – будь ласка, але ж не за наш кошт. Бо якщо організовував весь цей фарс Перший національний, як сказав на початку Шустер, то виходить, що країна ще й заплатила за цей спектакль.

Що тут скажеш, народ у нас терплячий, і щедрий. Пощастило царю.