Власник сторінки
Проповідник, правозахисник, видавець, письменник, журналіст.
Не варто заздрити юним учням Фукуями, котрі балотуються в парламент і описують в блогах очікуваний кінець історії України в стилі гепі-енду.
Між рядками у них читається порожнеча, і ця порожнеча ставатиме з кожним днем тим більш помітною, чим більш поглиблюватимуться народні злидні та агресія.
Олігархи, власники партій, взяли їх у списки, щоб вони зробили реформи, під які захід дасть інвестиції. Реформ вони не зроблять. Відтак, не буде інвестицій.
Реформ не буде, тому що вони вважають, що знають, як краще (це непогано), і зневажають те, що є (а оце дуже погано). Вважаючи себе вільними, вони стали рабами міфу про освіту, наче освіта, а не добра воля та фантазія, міняє життя на краще. Коли ти вважаєш, що власний розум первинний, самостійно здобуваєш знання і не маєш зневаги ні до чого і ні до кого. Коли вважаєш, що освіта первинна, зверхньо починаєш робити так, як вчили, і не хочеш помічати, що світ не такий, яким його примушувала бачити вистраждана і супер-дорога освіта.
Щоб зробити реформи, треба брати до уваги все і вміти домовлятися зі всіма, бо реформи мають бути суспільним договором. На жаль, філософія сучасної освіти - вчити ігнорувати "неважливе", тобто вчити ігнорантству. Якщо людина незрозуміла, не "своя", не "адекватна", це просто зайва людина. В результаті зайвими для них стають всі, включаючи них самих, таких, якими вони були до освітньої дресури.
Вони вміють домовлятися тільки між собою, і то не завжди. З іншими вони ніколи не домовляться і навіть не помітять, як з пасіонаріїв перетворяться на демагогів. Вони вже зараз не помічають, наскільки дрібними і незначущими, наскільки просякнутими фальшивим популізмом читаються їх агітки за демократію та прозорість - при тому, що лідери їхніх громадських організацій не міняються роками, тільки плодяться нові бренди навколо старих структур, що їх фінансування та визначення їх стратегії і тактики, їх коло контрагентів та контактів серед еліт, біографії та сутність реальних досягнень їх лідерів є таємницею за сімома замками, і піарівська "публікація звітності" у феєрверках саморекламної інфографіки та презентацій зі слоганами замість фактів не дає ключа до жодного з цих замків.
Вони зробили свій вибір, коли замість знань взяли освіту, замість мудрості взяли лояльність, замість справедливості взяли війну.
Замість реформ вони візьмуть шкандаль і стануть непотрібними олігархам, бо шкандаль Захід точно не інвестуватиме.
І знову діти олігархів їхатимуть на Захід на манівці освіти, нібито дорожчої за власний розум, повертатимуться, повні чужих ідей, не готові продумати і реалізувати те, у що вірять, не кажучи вже про обговорення цього у грунтовному діалозі з критиками. І знаходитимуть суспільство, яке чутиме їх лише вибірково. Чутиме лише похвальбу та самовикриття, а не ідеї. І з розпачу вони знову і знову влаштовуватимуть шкандалі замість реформ.
Здавалося б, що їм заважає вчитися самостійно, читати і писати книжки та бути відкритими для діалогу на рівних з усіма? Хіба важко зрозуміти, що без освіти знання доступні та реформи можливі, а без діалогу не буває ані знань, ані реформ? Їм заважає містична казка рекламщиків, серед яких стало модно прикидатися філософами та соціологами, про дивовижну, чарівну якісну освіту, яка, наче магічне заклинання, притягує успіх і гроші до носіїв престижних дипломів та робить їх супергероями, дає їм право дивитися згори на неосвічену більшість та читати лекції про кінець історії України, той фальшивий гепі-енд, між рядками якого легко читається порожнеча...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.