Ландшафтний дизайн українців: навколо хати (продовження)

У вишняку безпосередньо під вікнами хати саджали багаторічні рослини любисток (Levisticum officinale Koch.) і дивосил (Inula helenium L.)

Продовження. Початок читайте тут: http://blogs.korrespondent.net/blog/2340/3391546/

 У вишняку безпосередньо під вікнами хати саджали багаторічні рослини любисток (Levisticum officinale Koch.) і дивосил (Inula helenium L.).

 Це засвідчив у своїх записах авторитетний український дослідник народної фітотерапії українців Михайло Носаль. Про дивосил (дев’ятисил, оман) він писав, що господині вважають за обов’язок дістати шматочок його кореня та посадити під вікном хати в садку поряд із любчиком (любистком). Дивосил цвіте великими жовтими квітами, які можуть сягати в діаметрі до 10 см.

 Крім того, що дивосил є дуже потужною лікарською рослиною, його коріння, як любисток, барвінок і руту, калину й хміль, також вважали приворотним зіллям. [15, с.62] Сучасні дослідники народної фітотерапії зазначають, що коренем дивосилу лікували простатит та імпотенцію. [12, с.75]

 Про любисток М. Носаль писав, що ця рослина є популярною у всіх слов’ян (тобто, традиції цій більше 1400 років — авт.), що українці оспівали його в піснях та вирощують його і біля хат, і в садках, і в квітниках, і на городі. [15, с.157]

 Річ у тім, що листя любистку жінки вживали для миття волосся, ним натирали тіло для захисту від укусів комарів і гадюк, а для лікування та підвищення чоловічої потенції восени заготовляли коріння. [14, с.198]

Судячи з нотаток М.Носаля, відвар кореня любистку міг бути таким собі українським аналогом кави — навіть одноразове вживання цього відвару викликає більш енергійну, але спокійну пульсацію серця, самопочуття людини покращується.

 Тому, щоб не знищити рослину повністю, резервні кущі вирощували на городі чи в квітнику. Те саме робили і з дивосилом. [15, с.61]

 Поет Максим Рильський згадав про це у вірші «Троянди й виноград»:

 «Із поля дівчина утомлена прийшла

І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати,

За сапку — і в квітник, де рожа розцвіла,

Де кучерявляться кущі любистку й м’яти.»

 Але основне місцезнаходження дев’ясилу й любистку — під вікнами. У моєї бабусі на півночі Чернігівщини вже багато десятків років поспіль під фасадним вікном хати сидить кущ любистку.

 Імовірно, ці рослини тримали під вікнами тому, що вважали їх ще й оберегами від нечистої сили. [14, с.198, 182] Є свідчення, що на Зелені свята зіллям любистку клечали саме вікна. [1, с.184]

Фото. Любисток під вікном. Північна Чернігівщина.

Говорячи про вікна української хати, неможливо не згадати про обов’язкову кімнатну рослину — калачик (Pelargonium zonale). У ХІХ – ХХ століттях ця квітка була відома в Україні також під назвою «герань», оскільки ботаніки раніше відносили її до роду Geranium, але нині її відносять до роду Pelargonium родини геранієвих і в ботанічних довідниках називають «пеларгонія».

 Калачики на підвіконні вирощують і селяни Київської області, і Рівненської області [6, с.52], і інших регіонів України. Інформатор Трищенко Людмила Сергіївна, 29.01.1940 р.н., родом з с. Катеринівка Льговського району Курської області РФ, підтверджує, що й там на підвіконнях українці ростили калачики. Мова йде про герань із круглим листям, подібним до листя мальв, що їх українці також звали «калачиками». [15, с.170]

 Ця традиція єднає нас із Західною Європою, де за часів Середньовіччя вважали, що калачики на підвіконні захищають дім від проникнення відьом та від впливу поганого ока. [14, с.177] Про те, що калачик оберігає хату від поганого ока, доводилось мені чути і від інформаторів з Київщини.

 Українці цінують його також як лікарську рослину: для лікування отиту, початкової глухоти вкладають листок у вухо, для лікування головного болю притискають листя до скронь.

 На Рівненщині калачик вважають і талісманом сімейного щастя, домашнього затишку. [6, с.52] Це давнє народне вірування потрапило до вірша Олени Теліги «Чоловікові»:

 «Не цвітуть на вікні герані —

Сонний символ спокійних буднів.

Ми ввесь час стоїмо на грані

Невідомих шляхів майбутніх.»

 Про герань і бальзаміни на підвіконні як «наслідок» переходу чоловіка в статус одруженого й «ознаку» появи в його домі господині писав і Тарас Шевченко в повісті «Музика». [17, с.112]

 Є свідчення, що довкола хати саджали як оберег від нечистої сили півники-іриси (Iris). Цими квітами також лікувалися. [14, с.189]

 Лілія Мусіхіна наводить також магічне вірування, що коли кущики братків — фіалки триколірної (Viola tricolor) посадити біля кутів будинку, то жоден злодій тоді не страшний. [14, с.224]

 Насправді це була дуже популярна в українців цілюща рослина. Напар з неї баби-бранки (повитухи) радили пити рожаницям після пологів для очищення матки (звідси й така народна назва фіалки — братки). Її вважали чудовим кровоочисним засобом при різних шкірних хворобах і навіть при венеричних захворюваннях. Крім того, вживали при ревматизмі, золотусі, як відхаркувальний засіб при простудному кашлі. [15, с.190]

 Далі буде…

 Використана література:

1.      Борисенко В.К. Така житка…: Культура повсякдення українців Чорнобильського Полісся (за матеріалами етнографічної експедиції 1994 р.). – К.: ВД «Стилос», 2011. – 224 с.

2.      Вікіпедія білоруською мовою. Стаття «Агрэ́ст».

3.      Вікіпедія сербською мовою. Стаття «Липа».

4.      Воропай О. Звичаї нашого народу. – К.: Оберіг, 1991. – Том І. – 456 с.

5.      Воропай О. Звичаї нашого народу. – К.: Оберіг, 1991. – Том ІІ. – 448 с.

6.      Газета «Моя прекрасная дача». – Спецвыпуск «Целебные грядки». – 2010. - № 8-с (33).

7.      Газета «День». Додаток «Маршрут № 1». Український сад. - № 92-93 (3973-3974).

8.      Довженко О.П. Зачарована Десна. Кіноповісті. Оповідання. – К.: Дніпро, 1969. – 584 с.

9.      Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К.: Молодь, 1989. – 304 с.

10.  Івченко С.І. Зелений світ. – К.: Веселка, 1986. – 102 с.

11.  Казки про тварин (Українська народна творчість)/ Упорядник Березовський І.П. — К.: Наукова думка, 1979. — 575 с.

12.  Лавренова Г.В. Целебные грядки. – Книжная серия газеты «Моя прекрасная дача». – К.: ИД «Пресс-Курьер Украина», 2013. – 158 с.

13.  Лозко Г.С. Українське народознавство. – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 512 с.

14.  Мусіхіна Л. Магія українців устами очевидця. — К.: ТОВ «Гамазин», 2012. — 400 с.

15.  Носаль М.А., Носаль И.М. Лекарственные растения и способы их применения в народе. – Ленинград: Научный центр проблем диалога, 1991. – 240 с. ISBN 5-8100-0001-0

16.  Рощин А.Н. Сам себе синоптик. – К.: Рад. школа, 1983. – 206 с.: ил.

17.  Шевченко Т.Г. Повести. – К.: Веселка, 1984. – 359 с.