Після таких потрясінь люди гостро відчувають фальш і нещирість…

Ми живемо в світі, який стрімко міняється. Щоб вижити потрібно встигати за цими процесами, а той хто гальмує зміни і сам сильно ризикує і країну підштовхує до прірви.

  ПАРЛАМЕНТ

 Формує уряд та обирає прем’єр-міністра. Більшість парламенту утворює урядову коаліцію, яка визначає кандидатуру прем’єр-міністра, яка вже з подачі президента затверджується парламентом.

 Призначає й звільняє (за поданням президента) голову СБУ, голову Нацбанку, членів ЦВК, дає згоду на призначення й звільнення президентом генпрокурора, висловлює недовіру генпрокурору, наслідком чого є його відставка

 Призначає й звільняє голову та членів Рахункової палати, уповноваженого Верховної Ради з прав людини, половину складу Ради НБУ, половину складу Національної ради з питань телебачення й радіомовлення, половину складу Конституційного Суду, призначає суддів безстроково

 Відправляє уряд у відставку. Питання про недовіру може розглядатися не частіше ніж один раз протягом чергової сесії

 Депутати, обрані за списками, не можуть переходити в інші фракції. У разі виключення з фракції депутат втрачає мандат

 Спікер парламенту може виконуати обов’язок президента у разі припинення його повноважень

 З 2006 року парламент обирається на 5 років 

ПРЕМЄР-МІНІСТР

 Голова виконавчої влади. Фактично лідер парламентської більшості

 Подає до парламенту склад Кабінету Міністрів, за винятком міністра закордонних справ

ПРЕЗИДЕНТ

 Розпускає парламент у разі неспроможності коаліції депутатських фракцій протягом 60 днів від дня початку повноважень ВР визначитися зі складом Кабінету Міністрів

Представляє парламенту кандидатури міністрів оборони та іноземних справ

 Призначає голів облдержадміністрацій за поданням Кабміну

Україна - парламентсько-президенська республіка, щоб там не казали деякі політики, які пропонують визначати, президентсько-парламентська, чи парламентсько-президенська республіка, в залежності від того до кого приєднаються позафракційні депутати (схоже, для них закон, як дишло, а депутатів обов’язково потрібно до когось “приєднати”…).

 Ще до обрання Верховної Ради ці ж люди охрестили її перехідною і відміряли їй максимум півтора року життя (покричали на майдані, випустили пар, ще трішки покричите в ВР, перегризетеся, а тоді зробимо нові вибори і проведемо “перевірених правильних” людей). Але ми отримали багатопартійну (багатополярну, як і нинішній світ), цілком життєздатну ВР, здатну давати відповіді на виклики, які в майбутньому постануть перед країною. І якщо в ній штучно не запустять процеси саморуйнування, то вона пропрацює набагато довше ніж півтора року (незадоволене марнославство і бажання помсти - небезпечніші за жадність і дурість, вже сьогодні деякі новообрані депутати зайнялися популізмом, якщо ця хвиля буде наростати вона дуже швидко “накриє” цей парламент).

 Верховна Рада – незалежна (законодавча) гілка влади. І мене дивують пропозиції квотного розподілу посади голови ВР. Для ефективної роботи ВР голову мають обирати самі депутати ВР. Голова ВР повинен мати максимальну підтримку (бажано в 300 голосів). Лише з таким головою ВР зможе стати незалежною гілкою влади і гарантом проведення прозорих реформ (зокрема, судової з перетворенням судів в окрему незалежну гілку влади). Більшість політичних сил підтримують децентралізацію, є шанс розпочати і цю реформу. Уряд бажаноно формувати після обрання голови ВР. Це забезпечить більш ефективну співпрацю виконавчої і законодавчої гілок влади, без якої буде важче проводити непопулярні реформи. Новий уряд буде змушений мінятися такими ж темпами, як і уряд зформований на майдані.

  По різному можемо оцінювати події на майдані (і особливо після майдану). В таких умовах важко робити загальну оцінку виборчій компанії, я не маю достатньої інформації і не ризикну цього зробити. Дивувало лише небажання політичних сил, які балансували на межі проходження, домовлятися і об’єднуватися. 

 Я б не радив нашим політикам “гратися в демократію”. Їх попередники, думаючи, що продовжують жити за “залізним занавісом” (відгородившись від людей високими парканами), повністю ігноруючи зовнішні виклики (як з заходу, так і зі сходу) теж хотіли усіх перехитрити (і лише розізлили всіх, а наслідки країна ще довго буде розгрібати…).

 Кредит довіри майдану, який отримав президент на виборах президента на парламентських виборах виборці перерозподілили майже порівну між політичними силами президента і премєр-міністра (це й не дивно, відповідальність за країну після майдану теж була поділена порівну).

 Пропрезидентському блоку пророкували переконливу перемогу і навіть власну більшість в ВР. Хоча цього і не сталося особисто президент від цього лише виграв, інакше він мав усі шанси отримати часткове, або навіть повне повторення сценарію 2004-10 років. Нинішній результат - це теж перемога  для політичної сили, створеної на базі маленької фракції.

 На обох майданах з президентом “носили колоду” дуже багато людей і тепер йому важко їм в чомусь відмовити. Але як і серед героїв війни, так і серед героїв майдану були різні люди. Одні після майдану переключилися на вирішеня інших проблем, інші зі зброєю в руках ще довго тероризували підприємства і цілі міста, а дехто навіть почав розвивати “теорії про воїнів і гречкосіїїв”…

 Попри усю войовничість президента він в першу чергу фаховий дипломат і бізнесмен (виробничник), а це зовсім не вяжеться з іміджом яструба, який йому нав’язували його радники на цих виборах. Інтуітивно виборці відчули цю нестиковку і це не додало йому голосів. Після таких потрясінь люди гостро відчувають фальш і нещирість, тому не варто з ними загравати. Дипломатія - це добрий, але не універсальний інструмент. Дипломати завжди допомагали просувати інтереси країни, в першу чергу торгівельні. Сьогодні ми маємо стрімке падіння ВВП і президенту варто згадати, що він не лише дипломат, а й виробничник...

 Щоб там не казали про перемоги в мажоритарних округах, але цей кредит довіри майдану був перерозподілений майже порівну і після такого результату А.Яценюк має повне моральне право продовжувати розпочату ним роботу. В таких умовах важко оцінювати ефективність роботи уряду і влади вцілому (хоча дехто пробує), але потрібно визнати країна встояла. Хоча, як показали результати виборів, уже зформувався вагомий “кредит недовіри” до влади…

  В лідерів майдану не було вибору і вони були змушені взяти відповідальність на себе. Сьогодні, формуючи новий уряд, А.Яценюк, має пам’ятати: списати все на попередників і на АТО вже ніхто не дозволить, новообрана ВР не буде такою “мовчазною”, як попередня (я б сказав більше, буде дуже багато бажаючих провірити новий уряд на міцність…). Скоро місцеві вибори і уряд можуть спробувати з ганьбою відправити у відставку. Саме тому він і його політична сила мають зважити всі за і проти. Ставки дуже високі очоливши уряд і він і його політична сила сильно ризикують. Або пан, або пропав третього не буде (спробувати очолити ВР менш ризиковано, з часом НФ і навіть пропрезидентський блок можуть опинитися в опозиції).

 Як показав досвід попередників, за 5 років поміняється не один уряд. На відміну від ВР наступний уряд дійсно буде перехідним. Але чим більше професіоналів і потенційних лідерів з потенціалом їх політичних сил зможуть залучити до цього уряду тим ефективнішим він буде і довше проіснує.

 В цю Верховну Раду змогли потрапити багато яскравих особистостей, які набравшись політичного досвіду дуже швидко стануть новими лідерами і будуть переформатовувати українську політику. Саме вони будуть оновлювати уряд, або навіть зформують новий.

 Різні експерти оперують результатами виборів (додають, віднімають кількість депутатів в фракціях) і виводять цілі теорії, але в нинішній ВР ці теорії вже не будуть працювати. Як казав один бізнесмен: “один депутат може вартувати двадцятьох”. В цій ВР запрацює теорія саме цього “авторитарного” бізнесмена, якого постійно критикують такі експерти “демократи”. Досвідченіші політики, які засвоїли уроки першого майдану, або мають досвід роботи в виконавчій владі перш ніж щось робити добре думають. Ставлення до них неоднозначне, але вони більш дисциплінованіші і якщо їх опоненти не засвоять цих уроків, то на наступних виборах такого успіху в них вже не буде (їх може чекати навіть політичне небуття). Саме тому деякі досвідчені політики, спокійно спостерігають за розподілом портфелів... 

 В ЄС лише розпочався довгий процес трансформації. Росія теж стрімко трансформується. Ми живемо в світі, який стрімко міняється, щоб вижити потрібно встигати за цими процесами, а той хто буде гальмувати ці зміни буде підштовхувати країну до прірви. Українці проголосували за партії миру, а не за проєвропейські, чи проросійські партії. Коли політики починають путати грішне з праведним на це не вистачає сил закривати очі…