Політичний процес це сумарний вектор політичної поведінки окремих учасників.

А якщо врахувати, що результат роботи ВР залежить від сумарних зусиль всіх політичних сил то все стає зрозумілим.

Політичний процес це своєрідний сумарний вектор політичної поведінки окремих учасників. 

Окремо кожна з опозиційних партій має досить високу підтримку виборців, але їх сумарний вектор залежить від координації зусиль. За час акції опозиція почала розуміти, що відстояти вони зможуть лише ті ініціативи, які мають максимальну підтримку виборців і політиків з опозиційного табору. Після цієї акції опозиція стала більш згуртованою і тепер буде більш чітко формулювати свої пропозиції і вимоги, а більшість буде краще до них прислухатись розуміючи те, що опозиція має велику підтримку виборців і частина з них готова підтримувати їх на акціях.

    У більшості схожа ситуація. Перебуваючи в опозиції регіонали мали спільну мету, а тепер ситуація змінилась. В середині ПР частина політиків орієнтується на МС інша частина на ЄС. Комуністи теж намагаються грати у свою гру. Тому сумарний вектор більшості під дією зовнішніх факторів змінює свою величину і напрям. Від закликів про співпрацю з опозицією до виїзних засідань, позбавлення опозиціонерів мандатів. Від помилування Ю.Луценка до погроз розпусти ВР і влаштувати референдум. Доказом є деякі провальні голосування більшості за свої ж ініціативи.

Аналогічно потрібно розглядати ситуацію з виборами в Києві. На вирішення цього питання будуть впливати кияни, влада і опозиція. Багато буде залежати від киян. Чи захочуть кияни виборів і чи готові вони відстоювати свою позицію. Якщо вони будуть пасивні, то доля виборів буде вирішитись в політичному протистоянні влади з опозицією.

З місцевим самоврядуванням киянам не повезло. На відміну від інших міст, де політика менше впливає на місцеве самоврядування, а жителі мають більший вплив на вибори.