Проте міжнародна політика часів Трампа вкотре продемонструвала:
сьогоднішній союзник може стати об'єктом критики вже наступного дня.
Причиною нового дипломатичного скандалу стали повідомлення про
інтерв'ю американського президента італійському телеканалу, в якому він нібито
заявив, що Джорджа Мелоні «буквально благала його зробити спільне фото» під час
саміту G7. Ба більше, за поширеною в Італії версією перекладу, Трамп додав, що
погодився лише тому, що йому стало її шкода.
Чи були ці слова сказані саме так, чи виникла помилка перекладу —
питання залишається відкритим. Але реакція Італії виявилася надзвичайно
гострою.
Мелоні публічно назвала ці твердження вигаданими та наголосила, що
ні вона, ні Італія ніколи не принижуються перед іншими державами. Міністр
закордонних справ Антоніо Таяні скасував заплановану поїздку до США та заявив
про образу всієї країни.
Ця історія цікава не лише як дипломатичний скандал. Вона
демонструє характерну особливість політичного стилю Дональда Трампа — звичку
будувати власний авторитет через публічне приниження інших.
У традиційній дипломатії навіть між опонентами існує негласне
правило взаємної поваги. Лідери можуть сперечатися щодо економіки, безпеки чи
міжнародних конфліктів, але рідко дозволяють собі особисті образи на адресу
партнерів. Трамп же за роки своєї політичної кар'єри неодноразово руйнував ці
правила.
Його політичний стиль побудований на демонстрації домінування. Він
охоче використовує сарказм, образливі прізвиська, публічні приниження та різкі
характеристики не лише щодо політичних противників, а й щодо союзників.
Свого часу подібні конфлікти виникали з керівниками Німеччини,
Канади, Франції, Великої Британії та інших партнерських держав. Тепер до цього
списку ризикує долучитися й Італія.
Особливо показовим є те, що конфлікт виник не через серйозні геополітичні
розбіжності, а навколо питання особистої гідності. Для багатьох італійців
твердження про те, що глава уряду нібито просила про спільне фото, прозвучало
як зневага не лише до Мелоні, а й до всієї держави.
Водночас нинішня ситуація свідчить про глибші процеси. Останні
місяці між Римом і Вашингтоном накопичувалися суперечності. Незгода щодо
Близького Сходу, критика Папи Римського, різні підходи до міжнародної безпеки
поступово створювали атмосферу недовіри.
На цьому тлі скандал із фотографією став лише приводом для вибуху
емоцій.
Для Європи ця історія є черговим нагадуванням про одну важливу
проблему. Коли зовнішня політика великої держави дедалі більше залежить від
особистих симпатій, настроїв і образ однієї людини, міжнародні відносини стають
менш передбачуваними.
Саме тому нинішній конфлікт між Трампом і Мелоні виходить далеко
за межі питання одного інтерв'ю чи одного невдалого висловлювання. Він
демонструє кризу політичної культури, в якій особисте самолюбство дедалі
частіше починає впливати на міждержавні відносини.
І якщо дипломатія традиційно будувалася на пошуку компромісів та
взаємній повазі, то політичний стиль Дональда Трампа дедалі частіше ґрунтується
на іншому принципі — перемагати не лише опонента, а й союзника.
А така модель поведінки завжди має свою ціну для міжнародної
довіри.