Після спуску до базового табору Ірина поділилася деталями цього екстремального альпіністського підйому.
“Якщо коротко — це було сходження, в яке ми самі до кінця не вірили, - розповідає Ірина Галай. - По-перше, був дуже сильний вітер. Команда шерпів, які мали провішувати мотузки, фактично відмовлялася виходити — настільки небезпечними були умови. Ми їх все ж переконали, але старт затримався приблизно на три години.
Коли ми вже піднялися до висоти близько 8000 метрів, стало зрозуміло, що нам банально не вистачає мотузки. І частину маршруту довелося проходити в альпійському стилі — без закріплених перил. Це означає максимальний рівень ризику: ти не маєш додаткової страховки, і кожен рух — це відповідальність тільки твоя. Для тих, хто має досвід, це допустимо, але вже на межі.
І навіть до цього моменту все вже було дуже екстремально. Перед виходом шість днів безперервно йшов сніг — настільки сильний, що засипало палатки. А потім ще майже тиждень тримався вітер до 150–160 км/год.
Тому, чесно, ми не вірили, що це сходження взагалі відбудеться.
Але в горах часто так: коли ти вже майже перестаєш очікувати — саме тоді з’являється шанс.І нам вдалося ним скористатися”.
Серед українців на вершину також піднявся відомий альпініст Валентин Сипавин.
Ірина Галай зізналась, що вершина з’явилася в її голові ще два роки тому — після успішного сходження на Аннапурна.
“Вони стоять поруч, і з вершини Аннапурни Дхаулагірі видно дуже чітко. І в той момент у мене щось клацнуло. Це було не раціональне рішення — це було відчуття, що “я сюди ще повернуся”. Але окрім цього емоційного моменту є ще інша сторона.
Дхаулагірі — одна з найскладніших і найнепередбачуваніших вершин серед восьмитисячників. Я знаю багато альпіністів, у яких за плечима велика кількість таких гір, але саме цієї вершини в них немає. І причина не в техніці — причина в умовах: погода, вітер, лавини, нестабільність маршруту. Тому для мене це було не просто “ще одне сходження”. Це була перевірка — наскільки ти готовий зайти туди, куди не заходять навіть дуже досвідчені. І, якщо чесно, десь всередині це ще й була перевірка удачі” - додала Ірина Галай.
Вже традиційно на вершині разом з Іриною був український прапор наших військових.
“Для мене це завжди принципово. Я не просто сходжу на гору, я завжди несу туди частину України. І в мене є своя традиція. На кожній великій вершині я залишаю тризуб.Цього разу на Дхаулагірі я теж залишила наш державний символ. І це було дуже сильне відчуття — ніби ти ставиш знак присутності країни там, де до тебе майже ніхто не доходить. Цікаво, що це дуже відгукується іноземцям. Непальці були в захваті — вони казали, що це сильний символ, дуже чітка ідея. Всі фотографувалися з тризубом, навіть дівчина зі Швейцарії, яка була зі мною на вершині. І в такі моменти ти розумієш: наш символ уже впізнають у світі. Тому я буду продовжувати це робити — піднімати український прапор і залишати тризуб на найвищих точках планети. Бо це не тільки про альпінізм. Це про присутність України у світі”, - підсумовує Ірина Галай.
Дхаулагірі знаходиться в гірській системі Гімалаї на території Непалу. Найменування гори відображає його зовнішній вигляд. У перекладі із санскриту «дхавала» означає білий, а слово «гірі» — гора. В ХІХ столітті (1808 —1838 роки) після обчислень Вільяма Вебба Дхаулагірі вважалася найвищою вершиною світу, але згодом втратила цей статус.
Символічно, що цієї весни виповнюється 10 років, як Ірина Галай стала першою жінкою-українкою, яка піднялась на Еверест. Ця подія трапилась 20 травня 2016 року.
Це друге сходження Ірини під час повномасштабного вторгнення. 12 квітня 2024 року Галай піднялась на одну з найнебезпечніших вершин світу Анапурну (8 091 м). Своє сходження Ірина присвятила Збройним силам України та 60 тисячам українок у ЗСУ. Перші місяці війни Ірина Галай провела у складі Мукачівської ТРО.