Війна – це злочин проти людяності. Тому ми рішуче відмовляємося підтримувати будь-які види війни і старатимемося усунути всі причини війни.
Український Рух Пацифістів засуджує заяву Державної прикордонної служби України про те, що на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам – громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України.
Це дискримінаційне та протиправне обмеження брутально застосовується до сотень тисяч людей, які прагнуть і мають повне право покинути Україну та шукати притулку в більш мирних країнах за кордоном. Більше того, низка органів державної влади та місцевого самоврядування забороняють поселяти чоловіків у готелях та приватних оселях без дозволу військового комісара. Всі ці ганебні заходи із мілітаристичного гноблення мирного населення спрямовані на тотальний примус чоловіків до військової служби, навіть якщо вони не мають намірів чи можливості через ненасильницькі переконання, стан здоров'я, сімейні, професійні та інші обставини брати участь у війні або допомагати армії, навіть якщо совість категорично забороняє їм будь-яким чином сприяти кровопролиттю.
Наведемо низку прикладів мілітаристичного гноблення мирного населення.
Світові ЗМІ повідомляли про те, що африканські та азійські студенти були позбавлені можливості виїхати з України та піддавалися тиску, їх змушували записатися до збройних сил.
Німецький канал ZDFheute розповів про двох молодих українських пацифістів, яких звуть Саша і Микита, вони не хочуть воювати і зараз застрягли у Львові як внутрішньо переміщені особи, бо їм заборонено виїжджати за межі країни.
Від німецьких правозахисників, які допомагають знайти притулок відмовникам від військової служби та дезертирам, нам стало відомо про 20-річного відмовника у Тернополі, який намагався виїхати до сестри в ФРН, якому прикордонники погрожували примусовим призовом до армії, якщо він наполягатиме на перетині кордону, тож він змушений зараз ховатися в Україні, перебуває у депресії і висловлює суїцидальні настрої. Незважаючи на хворобу шкіри, лікарі категорично відмовилися навіть обслідувати його для видачі довідки про непридатність до військової служби.
Нам відомо про випадок, коли військкомат відмовив у видачі висновку про непридатність до військової служби для перетину кордону 59-річному онкохворому, який потребує хірургічного лікування і не має можливості отримати його в Україні.
Провідні світові ЗМІ The New York Times та The Guardian повідомляють про ці протиправні обмеження права кожної мирної людини на втечу від війни, передбаченого міжнародним гуманітарним правом. Міжнародні експерти з прав людини заявили про порушення прав цивільних такою політикою, зокрема, професорка Емі Магвайр розкритикувала цю державну політику в статті "Why banning men from leaving Ukraine violates their human rights," а керівник відділу новин та медіа Верховного комісара ООН у справах біженців Метью Салтмарш закликав Україну ставитися гуманно та зі співчуттям до всіх, хто прагне покинути країну. Петиція про зняття обмеження щодо виїзду за кордон з України для чоловіків 18-60 років без військового досвіду на сайті openPetition набрала 50 000 підписів, але влада ніяк не реагує на цю петицію, якщо не рахувати мінімальні послаблення драконівського режиму примусу чоловіків до військової служби для людей з інвалідністю І та ІІ груп і тих, хто про них піклується, як би не дико звучало те, що більше двох тижнів вони вважалися військовозобов'язаними, причому навіть це послаблення драконівського мілітаристського режиму обставлене незліченними бюрократичними перепонами.
Слід зазначити, що попри існування в Україні важкодоступної і дискримінаційної процедури юридичного визнання відмови від військової служби та направлення відмовників на альтернативну службу навіть ті особи, чиї антивоєнні переконання офіційно визнані державою, не мають можливості покинути Україну.
Підкреслюємо, що всі люди, зокрема всі громадяни України, мають загальновизнане і конституційне право на свободу думки, совісті та релігії. Це право передбачає, що людина, яка вважає війну (будь-яку війну або певну конкретну війну) безсовісним та несправедливим заняттям з релігійних чи світських мотивів, може відмовитися брати в руки зброю, йти на війну чи готуватися до війни або допомагати в цьому військовим. Натомість людина може припиняти війну ненасильницькими засобами, які дозволяє сумління, такими, як медіація, будівництво миру, гуманітарна допомога, тощо, або взагалі дистанціюватися від конфлікту і сміливо продовжувати мирне життя, щоб життєвий цикл не спинявся попри будь-які негаразди, щоб тим, хто пішов на війну, було куди повернутися після її завершення, адже жодна війна не триває вічно.
Право на свободу думки, совісті та релігії, включаючи право на сумлінну відмову від військової служби, є невідступним за міжнародно-правовими стандартами. Тобто, від гарантування і дотримання цього права людини ніяка держава не має права відступити ні за яких умов, включаючи стан війни.
Звертаємо увагу, що в Указі Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. не вказано про можливість обмеження права людини на свободу світогляду і віросповідання, передбаченого ст. 35 Конституції України, хоча зазначено про можливість обмеження інших прав людини.
Право людини на сумлінну відмову від військової служби (conscientious objection to military service) гарантоване ст. 35 Конституції України, Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу», а також ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (в т.ч. у офіційному тлумаченні п.п. 2, 11 Загального коментаря Комітету з прав людини ООН № 22 від 27.09.1993 р. та п. 19 Зауважень загального характеру Комітету з прав людини ООН щодо Сьомої періодичної доповіді України від 22.08.2013 р. та п.п. 29-30 Зауважень загального характеру Комітету з прав людини ООН щодо Восьмої періодичної доповіді України від 04.11.2021 р.) та ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (в т.ч. у офіційному тлумаченні п. 36 рішення Європейського Суду з прав людини від 15.09.2016 р. у справі № 66899/14 Papavasilakis c. Grèce), які є частиною законодавства України згідно із ст. 9 Конституції України.
Положення ч. 4 ст. 35 Конституції України, відповідно до якого релігійні переконання, які суперечать виконанню військового обов’язку, є підставою для заміни виконання цього обов’язку альтернативною (невійськовою) службою, має інтерпретуватися у системному зв’язку із ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, що передбачає рівність громадян перед законом та недискримінацію, у зв’язку з чим заміна виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою має передбачатися законодавством не тільки ідейним відмовникам від військової служби з релігійних переконань, але й ідейним відмовникам від військової служби з нерелігійних переконань, що відповідає приписам міжнародного права у галузі прав людини (в т.ч. рішенню ЄСПЛ у згаданій справі Papavasilakis c. Grèce, де суд вказав, що право на відмову від військової служби має захищатися державою незалежно від належності або неналежності людини до релігійної організації).
Ми всім серцем підтримуємо сміливих антивоєнних активістів у Росії, рішучих пацифістів, які попри загрози штрафів, арештів і тривалого ув'язнення засуджують злочини путінської машини війни проти власного та проти Українського народу, яких тисячами кидають у в'язниці за правду і за відмову воювати, за те, що вони ненасильницьким шляхом громадянської непокори зупиняють військову агресію Російської Федерації проти України.
Але українські пацифісти також заслуговують на симпатію, захист та підтримку держави і всього народу. Україна має бути демократичною правовою державою, в якій мають захищатися законом права людей, які переконані, що замість ведення воєн, хоч із самозахисту, хоч тим більше із злочинної агресії (яку, втім, пропагандисти держави-агресора завжди брехливо подають як самозахист, і люди масово вірять у обман), нації мають стримувати гнів і бойовий дух й терпляче вирішувати всі міжнародні суперечки за столом переговорів, як того вимагає Статут ООН. Частина таких людей вже мають право на альтернативну службу в Україні, але Комітет з прав людини ООН неодноразово зауважував Україні, що право на відмову від військової служби з мотивів сумління в Україні недостатньо захищене.
У Заключних зауваженнях Комітету з прав людини ООН щодо сьомої (CCPR/C/UKR/CO/7; 2013 р.; п. 19) та восьмої (CCPR/C/UKR/CO/8; 2021 р.; п.п. 29-30) періодичних доповідей України рекомендовано надати недискримінаційний доступ до альтернативної служби та розслідувати викрадення і свавільні затримання призовників. У Доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини щодо ситуації з правами людини в Україні 16 травня – 15 серпня 2019 року та 1 серпня 2020 – 31 січня 2021 року наведено факти свавільних затримань призовників та перешкод у доступі до альтернативної служби; також дається посилання на Загальний коментар No 22 про право на відмову від військової служби з мотивів сумління.
Згідно із доповідями "Відмова з мотивів сумління від військової служби у Європі" (Conscientious Objection to Military Service in Europe) за 2019 та 2020 роки, 1538 осіб проходять альтернативну службу в Україні, яка, однак, має дискримінаційний та каральний характер, доступ до якої ускладнюється адміністративними перешкодами та хабарництвом чиновників і урядовим переліком привілейованих конфесій; у доповідях рекомендується скасувати призов, поважати право людини на відмову від військової служби з мотивів сумління, запровадити мирну громадянську освіту в школах замість військово-патріотичного виховання.
Тотальний призов, мілітаризація ЗМІ та освіти є спільним пострадянським спадком Росії та України, який заслуговує на засудження. Якщо б ми подолали цей спадок, до чого роками закликали пацифісти, якщо б люди відмовлялися воювати і вчилися знаходити спільну мову без насильства попри будь-які відмінності, нинішня війна би навіть не почалася. Тирани можуть дозволити собі гнати населення на війну тільки через те, що людей з дитинства привчили бути слухняними солдатами, а не свідомими самостійними громадянами, здатними протистояти войовничій політиці праворадикалів при владі у Кремлі та на Банковій, які банально заробляють корупційні статки та популістські рейтинги на розпалюванні безглуздої війни.
Навіть військові експерти погоджуються із тим, що призову та заборонам на свободу пересування чоловіків не місце в демократичному суспільстві, ці ганебні та протиправні політики існують тільки тому, що корупціонери при владі дозволяють дрібнішим корупціонерам вимагати хабарі, тисячі доларів, за звільнення від військової служби та за можливість покинути країну, рятуючись від нещасть війни, дбаючи про особисту безпеку. Вважаємо це не тільки правом кожної людини, але й розумним рішенням в умовах, коли політичні лідери Росії та України не поспішають домовлятися про припинення вогню у спільних інтересах обох народів вижити і повернутися до нормального життя. Які б не були причини такого зволікання з домовленостями про припинення вогню та нагнітання мілітаристського угару так званої війни до перемоги, або це втрата контролю над машиною війни, або заохочення войовничості закордонними партнерами, Китаєм та США, або інші аморальні вигоди керівництва обох мілітаристичних режимів, - ми переконані, що у жодній країні світу і особливо у рідній Україні звичайні люди, цивільні не мають страждати через войовничі примхи політичних лідерів та їх жорстоку боротьбу за владу.
Закликаємо мілітаристичних автократів Російської Федерації припинити військові дії проти України та вирішувати всі суперечки з українським мілітаристичним режимом за столом переговорів, як того вимагає Статут ООН.
Закликаємо мілітаристичних автократів в Україні погодитися на припинення військових дій та подальший процес ненасильницького вирішення політичних суперечок шляхом діалогу, переговорів та домовленостей.
Закликаємо всі воюючі сторони утримуватися від військових дій і готуватися до припинення вогню, щоб політики могли вести мирні переговори без стрілянини, смертей та руйнувань, або, як мінімум, діяти гуманно, чесно та відповідально, не застосовувати насильство до цивільних, припинити мілітаристичне гноблення мирного населення всупереч міжнародному гуманітарному праву, не примушувати людей до участі у війні. Враховуйте, що пацифісти принципово не можуть воювати чи допомагати воювати будь-кому, у будь-якій формі через антивоєнні переконання.
Не брешіть, що пацифісти вороги, бо якщо ви воюєте з мирними людьми, чого варті ваші запевнення, що ви нібито захищаєте людей, а не воюєте за владу?
Запам'ятайте, що тільки ненасильницьким шляхом можна досягнути миру в Україні та в усьому світі.
Український Рух Пацифістів вимагає усунути всі обмеження свободи пересування для чоловіків, не примушувати нікого до військової служби та дозволити всім бажаючим виїхати за кордон для продовження мирного життя.
Адресуємо ці вимоги як керівництву Української держави, так і окупаційним та сепаратистським російським і проросійським органам влади, які всупереч законодавству України та міжнародному праву контролюють окремі частини території України, в тому числі, в Криму та Донбасі.
Війна – це злочин проти людяності. Тому ми рішуче відмовляємося підтримувати будь-які види війни і старатимемося усунути всі причини війни.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.