Вибори до Держдуми РФ мають бути визнані нелегітимними

Протидія планам РФ щодо організації незаконних виборів до держаної думи РФ на тимчасово окупованих територіях України, а також міжнародної легітимізації результатів т.зв. «виборів».

Російська Федерація активізувала дипломатичний, економічний та військовий шантаж України та західного співтовариства. Після добудови Північного потоку-2, виводу американських військ з Афганістану та відсутність чітких меседжів щодо можливих термінів отримання Україною ПДЧ (Плану дій щодо членства в НАТО) Російська Федерація, вочевидь, відчула слабкість колективного Заходу й надалі провадить свою агресивну політику.

Так, після запуску Кримської Платформи держава-агресор активізувала репресивну політику щодо представників корінного народу України – кримських татар. На два місяці відправлено до в’язниці заступника Голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла, а також Асана і Азіза Ахтемових. Їм інкримінують ч. 1 ст. 281 КК РФ («Вчинення вибуху, підпалу або інших дій, спрямованих на руйнування або пошкодження підприємств, споруд, об'єктів транспортної інфраструктури і транспортних засобів, засобів зв'язку, об'єктів життєзабезпечення населення з метою підриву економічної безпеки та обороноздатності Російської Федерації»), а Джелялу - ще й ч. 5 ст. 33 («Пособництво злочину»). Ніби то вони причетні до «підриву газопроводу» в с. Перевальне Сімферопольського району.

Як в Росії фабрикують подібні справи за підриви будівель та комунікацій, ми добре знаємо. Наприклад, підриви будинків у російських містах Волгодонськ, Буйнакськ та Москва, які ФСБ оперативно «повісила» на «чеченських терористів». Незабаром офіцер-утікач Олександр Литвиненко оприлюднив світові правдиву природу цих вибухів: це була спецоперація ФСБ напередодні президентських виборів-2000 з метою залякати населення РФ «терористами» й підняти рейтинг Путіна, який обіцяв цих «терористів мочити у сортирі». В результаті викриття Литвиненка було отруєно полонієм. До речі, за аналогічним сценарієм Кремль спробував ліквідувати родину Скрипалів руками агентів ГРУ Чепіги та Мішкіна.

Отже, у випадку з Кримом ми так само бачимо дуже схожий почерк щодо вибуху газогону. Метою цього підриву та фабрикації проти кримських татар кримінальних справ є сіяння страху перед міфічними «українськими диверсантами», які буцімто діють в Криму, а також перед українською державою загалом. Кримськотатарський народ у свою чергу намагаються представити як «терористів», й налаштувати проти корінного народу інші етноси, які мешкають в Криму. За аналогічним сценарієм режим Путіна діяв і в 2000-і руки, сіючи серед російського суспільства страх і ненависть щодо чеченського народу.

На Джелялі та Ахтемових репресивний режим не зупинився. Буквально протягом періоду 4-10 вересня силовики викрали члена Сімферопольського регіонального Меджлісу Ельдара Менсітова, затримали, за різними даними, 58 осіб, які прийшли підтримати репресованих земляків, Ельдару Одаманову і Шевкету Усеінову місцевий так званий «суд» «присудив» адміністративний арешт, Ескендера та Арсена Ахтемових також було незаконно засуджено до адмінарешту на 10 і 15 діб відповідно.

Але й це ще не все – Кримськотатарський ресурсний центр повідомляє, що голові ЦВК Курултаю кримськотатарського народу Заіру Смедляєву вручили застереження від «МВС Росії по Червоногвардійському району» «про неприпустимість порушення законодавства про протидію екстремістській діяльності та законодавства про збори, мітинги, ходи і пікетування».

Росія систематично ігнорує Резолюції ООН, Європейського парламенту щодо порушення прав людини, щодо необхідності звільнити всіх політв’язнів, щодо припинення заборони Меджлісу кримськотатарського народу тощо. Крім того, Росія порушила Женевські конвенції, що визнано на рівні ООН, а також Конвенцію про захист прав дитини, Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок тощо.

Кримчани зазнають дискримінації не тільки за етнічною, але й за релігійними ознаками: мова не лише про мусульман, яких судять за сфабрикованими справами за буцімто участь в діяльності релігійної організації Хізб-ут-Тахрір, але й християн – прихожан Православної Церкви України (ПЦУ) та Свідків Єгови.

Переселення мешканців Російської Федерації в Крим з метою заміщення корінного населення, пропаганда мілітаризму на рівні середньої школи, кримінальні справи та судові вироки за відмову кримчан від служби в окупаційних військах також є грубим порушення норм міжнародного права, про які тут варто згадати.

Росія перетворила український півострів на військову базу, дії окупантів несуть загрозу екосистемам Криму, а масова забудова житловими комплексами для «новоприбулих росіян» призводить до руйнування природних та історичних пам’яток в АРК та м. Севастополі. Додам, що екологічна проблема змусила вийти на вулицю навіть тих кримчан, що досі були дуже далекими від політики. Наприклад, навіть в російські ЗМІ просочилася інформація про акції протесту проти знищення Фороського парку.

Зрозуміло, що активізація репресивних заходів в Криму пов’язана не лише з Кримською Платформою, але й наближенням виборів до Державної Думи РФ (ну а також росіяни не проти збільшити й так званий «обмінний фонд»). Очевидно, «Єдина Росія» жадає, аби довкола неї як партії влади, об’єдналися всі кримчани на тлі «загрози» від міфічних «кримськотатарських терористів та укродиверсантів». Хоча ефект від такого залякування є сумнівним, адже навіть з боку російських партій лунають меседжі, що проведення виборів у Криму є незаконним. Про це прямо заявив, зокрема, кандидат від партії «Яблоко» Сергій Мітрохін. «Крим – не наш», так звучить одне з його передвиборчих гасел.

Розуміючи, що Крим для «Єдиної Росії» може не забезпечити потрібного результату (хіба результати нагло намалюють), у Кремлі неабияку ставку роблять на населення окупованих територій Донецької та Луганської областей. Для цього вже не перший рік проводиться примусова паспортизація – надання російського громадянства мешканцям ОРДЛО, що є порушенням ст. 8, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Паспортизація ОРДЛО потрібна Росії з багатьох міркувань: для того, щоб виправдовувати свою агресію («ми защищаем наших граждан!»), для того, аби в разі реінтеграції ОРДЛО в Україну на російських умовах впливати на політичне життя нашої держави, для забезпечення позитивного результату для партії влади («ЄдРо») під час виборів-2021 р. СБУ вже повідомила, що зафіксувала протягом останнього часу активізацію видачі російських паспортів донеччанам та луганчанам (хоча, власне, цей процес не припинявся і до осені 2021 року). У відомстві відзначають, що це пов’язано саме з виборами до Держдуми.

Когось з мешканців ОРДЛО шантажують тим, що без російського паспорту йому буде дуже важко знайти роботу, когось (в меншій мірі) стимулюють, когось ставлять перед фактом. Деяких «паспортизованих» шахтарів Донбасу вже кличуть на «перспективну роботу» до Якутії.

За різними даними, Росія роздала на окупованому Донбасі від 700 000 до 1 000 000 своїх паспортів.

Насправді, паспортизація – це серйозна небезпека. Гіпотетично кожен з нас, неочікувано для себе, може стати громадянином РФ, якщо так захочуть в Кремлі. А потім «братні війська» під черговим надуманим приводом знову прийдуть нас з вами «захищати». Бо ж ми тепер «граждане РФ».

Звичайно, інструментом для протидії такої масової паспортизації можуть бути судові позови в міжнародні суди від громадян, яким «втюхали» паспорт з двоголовим орлом проти волі цих людей. Але це можна зробити лише на підконтрольних офіційному Києву територіях, що, в світлі останніх подій, для багатьох мешканців як Донбасу, так і Криму є досить проблематичним. Хтось побоїться поїхати, бо при поверненні на тимчасово непідконтрольні Україні території у людей можуть виникнути проблеми з окупаційними адміністраціями. Або ж Росія під приводом карантину обмежить в’їзд-виїзд наших громадян до ОРДЛО чи Криму, як окупанти вже неодноразово робили.

До речі, ковід-19 – це ще одна тема, яку завжди треба піднімати перед світовою спільнотою в контексті дипломатичної боротьби з агресором. Адже окупаційні адміністрації в Криму і на Донбасі не надають точної інформації про реальний стан захворюваності на тимчасово непідконтрольних Україні територіях. Більшість населення в Криму і на Донбасі має невеликий вибір щодо вакцинування, адже РФ пропонує вакцинуватися несертифікованим ВООЗ «Спутником V». На мешканцях ОРДЛО Росія взагалі ставила експерименти, вакцинуючи їх непротестованою вакциною Sputnik Light.

Окрім масових порушень прав людини на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і в Криму, Росія вдається до неприхованого воєнного шантажу. В першій половині року росіяни провели в Криму навчання і загалом підвели до кордонів України на різних напрямках 100-120 тисяч військовослужбовців збройних сил РФ. Наразі Росія разом з Республікою Білорусь проводять навчання «Захід-2021». Одночасно з навчаннями окупантів і переслідуванням наших громадян в Криму, спостерігається активізація бойових дій на Донбасі. Окупанти обстріляли мирні мікрорайони прифронтових міст Мар’їнка та Авдіївка, застосовуючи заборонену Мінськими угодами ствольну артилерію та міномети великих калібрів. Лише протягом 9-10 вересня було поранено та контужено 8 бійців ЗСУ.

Не виключено, що за наслідками навчань у Білорусі росіяни зможуть добитися від Олександра Лукашенка фактичної анексії нашого північного сусіда. У білоруського самопроголошеного президента, насправді, вибору то й нема: на Заході з ним говорити ніхто не бажає, більшість мешканців Білорусі проти нього, частина російського істеблішменту вже вимагає замінити Лукашенка на більш лояльного політика. В дні навчань в Білорусі з’явилися листівки, у яких стверджується, що самопроголошений президент – «враг союзного государства России и Беларуси». Таким чином, від диктатора можуть відвернутися навіть проросійськи налаштовані громадяни, яких Олександр Григорович донедавна влаштовував. Ніхто на міжнародній арені по факту заступатися за Білорусь не буде, тож у Лукашенка лишається два варіанти: або полишити пост, або «кинутися в міцні обійми» Путіна.

Якщо Росії вдасться фактично окупувати РБ, то наступним об’єктом атаки стане Україна. Президент України Володимир Зеленський наголосив, що залишається велика ймовірність повномасштабної війни з Росією.

Як має діяти українська влада та міжнародна спільнота в даній ситуації? Звичайно, ключовим механізмом залишаються санкції. Щоправда, існуючих санкцій не досить для стримування агресора, про що говорить і ситуація в Криму, й активізація бойових дій на Донбасі. Як мінімум і РНБО, і країни-партнери України, зокрема, держави-учасниці Кримської Платформи, мають ввести додаткові санкції проти осіб, причетних до порушення прав людини на окупованому півострові (слідчі, працівники ФСБ та СК, так звані судді, прокурори).

Однак і цього недостатньо. Ключовим механізмом стримування Росії має бути невизнання результатів виборів до Держдуми РФ, які відбудуться вже 19 вересня. І не просто результатів виборів у Криму, а й в цілому.

І підстав для цього більше ніж достатньо: не лише збройна агресія проти України, насильницька паспортизація, масові порушення прав людини на окупованих територіях, але й масові порушення прав людини в самій Росії. Чого варта спроба отруєння Навального і його подальше ув’язнення, силові розгони мирних акцій, кримінальні справи проти активістів та зміна виборчого законодавства, яке взагалі не дає шансів на проведення чесних і прозорих виборів у РФ.

За аналогічні порушення Захід не визнав результати виборів у Білорусі. Тепер настала черга й Росії.

Відзначу, що 8 вересня Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Звернення Верховної Ради України до міжнародного співтовариства у зв’язку із незаконною підготовкою виборів у Державну Думу Російської Федерації у тимчасово окупованій АР Крим та Севастополі та з залученням до голосування громадян України з окупованої частини Донецької та Луганської областей». Цією постановою Верховна Рада України «звертається до Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН, ОБСЄ, Європейського Союзу, НАТО, інших міжнародних організацій, парламентських асамблей, іноземних парламентів та урядів і закликає:

1.    Застосувати всі необхідні засоби, щоб застерегти органи влади та окупаційну адміністрацію Російської Федерації від проведення виборів у Державну Думу на тимчасово окупованій території України – Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та унеможливити участь у виборах громадян України, що проживають на окупованій частині Донбасу.

2.    Не визнати легітимність виборів у Державну Думу Російської Федерації 19 вересня 2021 року та її подальших рішень у разі проведення голосування на тимчасово окупованій частині території України.

3.    Застосувати санкції проти представників органів влади та окупаційної адміністрації Російської Федерації, які залучають громадян України на окупованих територіях до виборів у Державну Думу, і тим самим порушують суверенітет України». 

              Тобто, цією Постановою Україна чітко формулює свою вимогу до міжнародного співтовариства не визнавати легітимність виборів до Держдуми. Наразі українському зовнішньополітичному відомству, Офісу Президента, українським та кримськотатарським діаспорам необхідно провести інформаційну кампанію з роз’яснення необхідності невизнання виборів в РФ. Адже, як свідчить приклад попередніх виборів до Держдуми, які світова спільнота не визнала лише частково (мова про вибори саме в Криму), половинчасті заходи щодо держави-агресора не здатні зупинити збройну агресію в Україні, втручання в справи інших країн та порушення прав людини.

              Крім того, Україна має донести до країн ЄС позицію щодо необхідності притягнення до відповідальності осіб – громадян держав ЄС, що, в порушення законодавства України, відвідують Крим. Особливо це стосується осіб, які представляють центральні органи влади або органи місцевого самоврядування. Тим паче, деякі європейські політики вже «намилилися» їхати на вибори в окупований Крим. І це при тому, що ПА ОБСЄ взагалі не направлятиме своїх спостерігачів на «вибори» (це слово все таки варто писати в лапках) до Російської Федерації.

              Нагадаємо, що в різний час легітимізувати спробу анексії Криму в очах громадян своїх країн намагалися депутати Тьєррі Маріані (депутат Європаралменту від Франції), Удо Хеммельгарн (депутат Бундестагу з ФРН), Петер Марчек (депутат словацького парламенту), Яромир Когличек (депутат Європарламенту від Чехії), Юкіо Хатояма (екс-прем’єр Японії), італійські депутати Бартоломео Пепе, Івана Сімеоні, Паола де Пін та ще декілька десятків парламентарів з ФРН, Словаччини, Угорщини, Італії, Франції та інших країн ЄС.

Ці та їм подібні особи мають бути притягнуті до відповідальності відповідно до норм законодавства країн ЄС, а якщо такі норми прописані нечітко, то наші західні партнери повинні на законодавчому рівні закріпити нові положення щодо жорсткої відповідальності за сприяння порушення територіальної цілісності України та інших держав, куди Росія тягне свої пазурі.