Близьке коло володаря Кремля

Як зіткнулися амбіції Шойгу и Пригожина

Три роки тому, 7 лютого 2018 року, під сирійським містом Дейр-ез-Зор стався чотиригодинний бій. США знищили кілька десятків найманців ПВК Вагнера, яку контролює Євген Пригожин. Детальну історію цієї сутички описали журналісти New York Times.

У статті фігурує цифра 200-300 загиблих, включаючи військовослужбовців сирійської сторони. Хоча ні сирійці, ні Кремль не визнали ці дані. Зате точно відомо, що жоден військовий США в зіткненні не постраждав.

Про інцидент активно писали російські медіа. Багато загиблих російських найманців було встановлено, хоча ФСБ і ГРУ провели ретельну роботу, щоб родичі загиблих не поспілкувалися з журналістами.

До цього моменту історія цього бою і причини таких принизливих наслідків для ПВК Вагнера встановлені практично повністю. Виною всьому стала, як зазвичай, боротьба між різними «наближеними» президента Путіна. В даному випадку - між міністром оборони Сергієм Шойгу і «кухарем Путіна» Євгеном Пригожиним.

Після бою, 13 лютого, на зустріч з журналістами прийшов командувач ВПС Центрального командування Збройних сил США генерал-лейтенант Джеффрі Херріган. Він заявив: «Ми негайно зв'язалися з російськими представниками по спецлінії для врегулювання конфліктних ситуацій, щоб оповістити їх про неспровоковану атаку на позиції СДС і коаліції».

Також генерал-лейтенант уточнив, що російське командування і до того попереджалося про дислокацію американських збройних сил в цьому районі. Всі вони все знали. Але офіційні представники РФ в Сирії діяли в своєму улюбленому репертуарі та відповіли в звичному стилі - «їх там немає». Раз «їх там немає», то тепер їх дійсно немає. Підлеглі Шойгу в Сирії офіційно не відповіли на заклик американських збройних сил «не губити своїх і зупинити атаку». «Дикі гуси» вирушили на забій за вказівкою власного командування.

Чорна кішка пробігла між міністром і «кухарем» задовго до цих подій, ще в 2016 році - після першого взяття сирійської Пальміри. За словами аноніма, який воював на Донбасі і в Сирії, Шойгу першим поспішив доповісти Путіну про успішне захоплення цілі. Пригожин тоді «завівся» з пів-оберта: «Це ж ми брали Пальміру, а не ви!» Не виключено, що саме після цієї суперечки сирійське місто знову опинилося в руках терористів. Пригожин дійсно міг віддати наказ відвести підрозділи ПВК Вагнера для того, щоб Шойгу міг показати, як насправді «візьме Пальміру».

Але можливо то вже були наслідки, а не причини зіткнення амбіцій Шойгу і Пригожина.

13 травня 2017 року саудівський видання «Аль-Ватан» написало про те, що в Сирії з'явився батальйон під назвою «Туран», до складу якого входять підготовані в Росії представники мусульманських громад з кавказьких регіонів (Чечня, Дагестан і т.д.). Правда, перші згадки про ПВК «Туран» почали з'являтися в російських виданнях ще раніше. Вони мали великий резонанс. Стали з'являтися фотографії бійців цього самого «Турана».

Одразу після «чорного дня «Вагнера» під Дейр-ез-зором почали з'являтися дані про ще одну ПВК, яка присутня в Сирії під назвою «Патріот». У ЗМІ почали множитися «інтерв’ю» з бійцями цих ПВК. З іншого боку, так звані журналістські розслідування інших ЗМІ вказували на те, що і «Туран» і «Патріот» - це вигадки «жовтої преси».

Пояснюється все досить просто і логічно. За словами представників Telegram-каналу «Reverse side of the medal»(RSOTM) - ПВК «Туран» і «Патріот» в чомусь схожі. Обидва формування є не більше ніж юридичним і медійним прикриттям для Сил Спеціальних Операцій при Міноборони РФ. Така думка виглядає достовірно. Таке використання дійсно має сенс, а озвучені в ЗМІ легенди - не дуже.

Схоже на те, що на певному етапі Сергій Шойгу перейнявся лаврами переможця - мовляв, надто багато їх забирає кремлівський кухар. Міністр теж людина, йому дуже хочеться мати свою частку в розподілі величезних коштів, якими Кремль «кормить» війни. І зовсім не хочеться мовчки передавати озброєння головорізам Пригожина, не маючи свого зиску.

Так Шойгу і приходить до простого висновку. У конкурента є ПВК Вагнера, у тебе немає. Що робити? У терміновому порядку створювати свої. А вже вони будуть прикриватися чужим брендом і виконувати твої завдання. Так заробляються величезні гроші, навколо яких з самого початку виник конфлікт.

Виходячи з таких роздумів, вбивство російських журналістів зі знімальної групи Орхана Джемаль, які приїхали в ЦАР від імені «Центру управління розслідуваннями» Михайла Ходорковського, щоб знімати фільм про діяльність ПВК «Вагнера», виглядає під новим кутом. Той самий канал «Дощ», який раніше повідомив про ПВК «Патріот» в Сирії, поклав відповідальність за це вбивство на ... ПВК «Патріот» - структуру, підконтрольну Шойгу. Таким чином, або журналісти «Дощу» на замовлення Пригожина підставляють Шойгу. Або Шойгу дійсно віддав наказ убити журналістів, щоб підставити найманців Пригожина і видавити його з ЦАР.

Хто ж насправді воює в Африці? Найманці Пригожина або позаштатні бійці російського ССО під брендом Шойгу і ПВК «Патріот»? А може, і ті, і інші - як завжди, борючись між собою за контроль над багатствами цілої країни?

Вже неодноразово в медіа з'являлася інформація про те, що після сварки Пригожина і Шойгу матеріальне забезпечення ПВК Вагнера катастрофічно погіршилося. Про це пише в своїй неопублікованій книзі екс-найманець скривдженої ПВК Вагнера Марат Габідуллін. Інтерв'ю з ним опублікувала журналістка «Медузи» Лілія Яппарова.

Як Пригожину, так і Шойгу абсолютно плювати на життя тих, кому вони дають зброю для захисту власних меркантильних інтересів. У жовтні 2019 року стало відомо мінімум про п'ятьох бійців ПВК Вагнера, загиблих в Мозамбіку. Їх обезголовили повстанці, які влаштували засідку і розстріляли автомобілі. І знову офіційні органи відразу ж відрапортували: їх там немає...

Так чи інакше, війна між Шойгу і Пригожиним забрала більше життів російських найманців, ніж ісламські терористи. І чим далі, тим більше зростають їх апетити. Але Росія – багата країна. Тому гарматне м’ясо в російських селищах, яке не вміє нічого, крім як тримати в руках автомат, найближчим часом вже точно не закінчиться. Їх не шкода ... Бо «ЇХ ТАМ НЕМАЄ»!