17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Ця дата була обрана в пам’ять про сестер Мірабал – політичних активісток, які в 1960 році були жорстоко вбиті за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо.
Насильство над жінками і сьогодні залишається широко поширеним у США, Європі і Центральній Азії. Дослідження, проведене структурою “ООН-жінки”, виявило – 80% жертв сексуального насильства майже в кожній країні даного регіону – жінки й дівчата. Для порівняння: жінки у всьому світі потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих. Світова громадськість активно працює над тим, аби захистити жінок від домашнього насильства. Наприклад, в США створюються спеціалізовані притулки та групи підтримки, де жінки діляться досвідом, вчаться говорити про насильство і нарешті розуміють: вони не самотні, є не тільки вихід і легальний захист, а й розуміння, що вони не винні.
В Україні ця проблема не менш актуальна. За даними фонду народонаселення ООН щорічно від фізичного насильства страждають 4 млн українок, від сексуального – майже 2 млн. З них, близько 1 000 – гинуть від домашнього насильства. На превеликий жаль, у поліцію звертаються лише 10 – 15% постраждалих. Зазвичай жертви виправдовують своїх мучителів з різних причин: фінансова залежність, відсутність власного житла, а також невіра у те, що хтось може допомогти. Тільки троє з десяти українських чоловіків, обвинувачених у насильстві до членів своїх сімей, що тягне на кримінальний злочин, отримують реальні тюремні терміни. Зазвичай, така проблема виникає через необізнаність українських жінок у питаннях пошуку допомоги.
7 грудня 2017 року був прийнятий Закон “”. Також ми приєднались до кампанії ООН проти побутового насильства, започаткована загальнодержавна кампанія “Стоп-насильству”, почали створювати притулки та різні соціальні проєкти.
Зокрема, у Києві функціонують державні, приватні та волонтерські установи.
Наприклад, , який є структурним підрозділом Київського міського Центру роботи з жінками. Тут вони можуть перебувати протягом 90 днів, необхідних для соціальної адаптації. Також працівниками центру було створено програму “Я – жінка”, що складається з трьох проєктів, спрямованих на корекцію віктимної поведінки та повернення самоповаги жінки до себе. Ще один державний притулок у Васильківському районі, в якому можна проживати з дітьми. Тут існують програми реабілітації, працюють психолог та соціальний педагог. Перебування у притулку безкоштовне, створені всі умови для комфортного проживання: є кухня, санвузол, дитячий куточок, кабінет психолога, ліжка, меблі, методична література. Фахівці притулку допомагатимуть жінкам знайти роботу, влаштувати дитину до садочка чи школи.
За стандартом Ради Європи, на кожні 7 – 10 тисяч жителів повинно бути створено одне сімейне місце, тобто місце для жінки з дітьми в притулках або інших соціальних установах. І хоча в Україні, цей напрям розвивається: створюються притулки у Львівській, Вінницькій, Дніпропетровській, Харківській областях, але їх недостатньо.
Обмежені можливості в поселенні жінок до притулків, держава компенсує роботою інших установи, які можуть хоча би надати юридичні, соціально-медичні,, превентивно-освітні, інформаційно-просвітницькі послуги: Київський міський центр соціально-психологічної допомоги, Київський міський центр сім'ї “Родинний дім”, районні центри по справам сім'ї та жінок (у Голосіївському, Деснянському, Святошинському, Соломенському районах). І звичайно, приватні установи медичної та психологічної реабілітації, що надають допомогу на платній основі.
Крім того, 14 жовтня 2019 року, згідно закону щодо протидії домашньому насильству, засудили 33-річного киянина до трьох місяців позбавлення волі. Це перший випадок в історії України, коли насильник отримав законне покарання саме за психологічний тиск, приниження, та погрози фізичною розправою.
Тобто, допомога, насправді, існує. Варто лише перебороти свій страх та зробити перший крок назустріч новому життю, почавши із звернення до правоохоронців та вищеперечислених установ.
І наприкінці хочу звернутись до чоловіків та нагадати, що у родині сила проявляється не в тому, аби “тримати жінку в кулаці”, а в тому, щоб вміти знаходити компроміси і будувати відносини на принципах поваги та довіри.