ЧЕРГОВЕ ПРИМУШЕННЯ ДО МИРУ

При такій відвертості російського генералітету можна з упевненістю сказати, що фейкові вибори в ОРДЛО – це чергова спроба примушення до миру на умовах Росії

11.11

ЧЕРГОВЕ ПРИМУШЕННЯ ДО МИРУ

Через рівно 100 років після підписання Комп’єнського перемир’я, яке стало символом завершення Першої світової війни, Російська Федерація на 11 листопада призначила бойовикам дату, так званих, виборів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Чи не є ця «подія» черговою спробою примушення до миру?

Власне, очікувати чогось нового від імітації виборчого процесу, який в умовах окупації та під пильним режисерським оком Кремля лише дискредитує основні громадянські права людини, не слід. Та й результат, не потрібно бути провидцем, відомий заздалегідь – призначенці погоджені, «переконливі» відсотки намальовані. Основне, щоб у п’яній ейфорії хтось не видав, (як не раз було підчас псевдодемократичних процедур, організованих політтехнологами Кремля), сто з хвостиком відсотків явки чи підтримки когось із кандидатів. Щоб не потрапити в чергову плутанину варто скористатися даними, озвученими головою СБУ напередодні, за якими попередньо «намальована» перемога Пушиліна у, так званій, ДНР складе 55%, Пасічника в «ЛНР» – 63%, а явка становитиме 70% виборців. Прикметно, що числа достатньо «красиві», оскільки демонструють, нібито, змагальність виборчого процесу та забезпечують перемогу кандидатів у першому турі, оскільки бюджет РФ не розрахований на продовження гри. Та й завжди можна заявити, що навіть Україна розуміє, що саме ці обранці користуються неабияким авторитетом в ОРДЛО. Підсилити ефект покликані фейкові іноземні спостерігачі. До прикладу, в «ДНР» не стали особливо перейматися (скористалися простою математичною дією множення на 2) і заявили про підтверджену участь понад 40 спостерігачів із 22 країн. Проте, забули додати, що у списках, так званих, «спостерігачів» – громадяни Франції, Іспанії, Туреччини та Нідерландів, які одночасно є бойовиками або співробітниками органів «ДНР». Світова спільнота, як і Україна, навпаки вважає проведення «виборів» в ОРДЛО нелегітимним. Так, дев’ять країн Євросоюзу закликали владу Російської Федерації відмовитися від проведення фальшивих і незаконних «виборів» на окупованих територіях. У США також заявили, що проведення «виборів» на окупованій території грубо суперечить зобов’язанням Росії в рамках Мінських домовленостей. У свою чергу, офіційний голос президента РФ Дмитро Пєсков заявив про «надзвичайну важливість» того, хто очолить адміністрації тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей після псевдовиборів 11 листопада. Кремлю ці маріонетки потрібні для «легітимізації» своєї присутності в регіоні та спробі повторно використати тактику примушення до миру. Прес-секретар переконує що, так звані, «вибори» ватажків «ДНР» та «ЛНР» і, так званих, «депутатів парламентів» не суперечать Мінським угодам. Відповідь на питання, чому такі діаметрально протилежні точки зору, достатньо проста і знаходиться на поверхні розуміння методів гібридної війни. Так, завойовник Чечні та командир путінських парадів генерал Валерій Герасимов ще до початку вторгнення в Крим та на Донбас в 2013 році розкрив майбутню тактику, яку сьогодні намагається реалізувати в Україні, і пута якої спрямовані на Європу: «у ХХІ столітті простежується тенденція до стирання відмінностей між станом війни та миру. Війни більше не оголошують, а почавшись – йдуть не за звичним для нас шаблоном».

При такій відвертості російського генералітету можна з упевненістю сказати, що фейкові вибори в ОРДЛО – це чергова спроба примушення до миру на умовах Росії, зовнішні апетити якої прямо пропорційно зростають до її внутрішнього занепаду.