Чому нам не потрібно безапеляційно рівнятись на європейських підрядників?

Про гіркий досвід співпраці України з італійським гігантом автодорожньої індустрії TODINI Costruzioni Generali та про урок на майбутнє.

На початку 2013 року «Укравтодор» підписав з італійською будівельною компанією «TODINI Costruzioni Generali S.р.А.» контракт на ремонт близько 100 кілометрів автомобільної дороги міжнародного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський. Буквально все сприяло успішному виконанню робіт підрядником: і кошти Світового банку, надані Україні у вільноконвертованій валюті, і фіксований курс гривні, і визнані та відточені десятиліттями світової практики умови контракту на основі видань Міжнародної асоціації інженерів-консультантів. Але, як показав гіркий досвід, Україна отримала не кейс зразкового виконання контракту, а урок на майбутнє, що навіть такі мега-монстри будівельної індустрії, як «TODINI Costruzioni Generali S.р.А», далеко не завжди грають за правилами.

Варто одразу сказати, що у відведені строки контракт не був завершений, дорога стала черговим довгобудом, а кількість проблем з «TODINI» збільшувалась в геометричній прогресії. Враховуючи, що Укравтодор мав більш ніж достатньо підстав для розірвання контракту, у серпні 2016 року було прийняте рішення поставити крапку у відносинах з італійським будівельним гігантом. Зауважу, що Світовий банк повністю підтримав це рішення.

Положеннями контракту FIDIC передбачено, що всі спори, які виникають під час виконання робіт, мають бути вирішені Радою з врегулювання суперечок. Головне, що вказана Рада повинна бути укомплектована міжнародним експертом з вирішення спорів. Його персона має бути погоджена сторонами, або визначена Міжнародним центром з врегулювання інвестиційних спорів. Саме другий варіант випав на долю контракту між «Укравтодором» та «TODINI. Відповідно до положень договору про конфіденційність, я не можу називати експерта на ім’я. Проте можу засвідчити почесні регалії, титули, безмежний досвід та англійське походження міжнародного арбітра. Очевидно, що все це тільки підсилило сподівання «Укравтодору» на винесення справедливих та об’єктивних рішень, адже англійська система правосуддя вважається однією із найбільш досконалих у світі. Для довідки, варто також зазначити, що гонорари міжнародного арбітра вимірюються десятками тисяч в іноземній валюті та пропорційно покладаються на плечі сторін контракту.

Проте всі сподівання «Укравтодору» на справедливі вердикти міжнародного експерта виявилися марними, коли він виніс своє перше рішення. Навіть іноземні консультанти «Укравтодору» були здивовані, з якою легкістю пан-англієць приймав однозначні вироки на користь підрядника, не враховуючи при цьому жодних аргументів іншої сторони та визначених процедурних правил.

Перший позов підрядника : «Укравтодор»  має компенсувати всі ввізні мита та ПДВ на все обладнання, ввезене «TODINI» в Україну для виконання робіт у відповідності до контракту. Заявлена сума позову перевищувала 50 млн. грн.

Не дивлячись на явні махінації та зловживання іноземної фірми, вирок експерта був безапеляційним: «Укравтодор» має сплатити підряднику всю суму позову до копійки.

Дивно, як це вельми професійний пан зміг прогледіти те, що було видно неозброєним оком? Навіть документи, які у подальшому стали підґрунтям для звинувачень компанії «TODINI» у шахрайстві, експерту подав сам підрядник. Додайте іще той факт, що, згідно процедурних правил, арбітр мав право прийняти рішення «за принципом». У свою чергу, всі бухгалтерські підрахунки, які б встановили фінальну суму для сплати Укравтодором, мали встановити компетентні особи, а саме інженери-консультанти на контракті. Проте англійський експерт вирішив не обмежуватись процедурними правилами, чим суттєво «допоміг» сторонам спору.

Другий позов: відшкодування підряднику витрат, пов’язаних з продовженням дії контракту, зокрема на утримання головного офісу в Римі. Сума позову близько 2 млн. євро.

Як виявилося, головний офіс в Римі тільки й переймався контрактом компанії «TODINI» в Україні, більше нічим не займався, а кількість персоналу цього офісу наближалась до кількості всіх робітників, які були залучені до робіт безпосередньо на дорозі.

Вирок пана  арбітра знову безапеляційний: «Укравтодор» має сплатити, й крапка. Знову таки, арбітр призначив саме таку суму, яку заявив підрядник. Напевно, він керувався принципом «навіщо перевіряти, якщо джентльмен вірить джентльмену на слово».

Звісно, Укравтодор не погоджувався з такими рішеннями англійського експерта та мав процесуальне право оскаржити їх в арбітражі. Але знову суворі реалії: арбітраж в Парижі, судові витрати за рахунок позивача, а їх вартість - значне навантаження на бюджет України.

Проте це був зовсім не фінал, адже на арену подій знову виходить арбітр з Туманного Альбіону. Він уже виніс рішення за черговим позовом підрядника - стосовно неправомірності розірвання контракту.

«Поновити контракт з «TODINI», бо його розірвання неправомірне за всіма пунктами», - такий черговий вердикт арбітра.

Виявляється, з п’яти підстав для розірвання, жодна не має підґрунтя. І це при тому, що срок завершення робіт сплинув майже три роки тому, а дорога давно мала бути повноцінно доступною для користувачів.

Також на підтвердження викладеної інформація я пропоную усім бажаючим ознайомитись з відомостями Єдиного реєстру судових рішень, де судова влада публікує всі свої рішення. Тут наш підрядник також не пасе задніх - майже щодня нові рішення, постанови, ухвали. Спектр таких постанов дуже  різноманітний - від цивільних позовів до «TODINI» з метою стягнення заборгованості (а це сотні мільйонів гривень), до кримінальних проваджень, пов’язаних з несплатою «TODINI» податків на, знову ж таки, сотні мільйонів гривень.

Врешті-решт, якщо хтось до сих пір має сумніви з даного питання, тому можна ознайомитися з останніми публікаціями італійської преси, де топ-темою стали безпрецедентні викриття італійської будівельної мафії. Масштаби виявленої корупції колосальні: мільярди євро, а кількість заарештованих осіб вимірюються десятками. І, знову таки, як головний осередок корупції озвучується материнська компанія підрядника «TODINI» - фірма «Salini Impregilo».

Звісно,  ситуація із «TODINI» - це тільки один приклад. Він не є системним, і не треба судити за ним всіх іноземних підрядників. Проте варто усвідомлювати, що у підсумку ми залишаємось із проблемою. Тепер нам необхідно якнайшвидше віднайти можливості та засоби довести свою правоту, щоб у подальшому шановні гості з цивілізованої Європи не розцінювали Україну виключно як джерело безмежної наживи. З іншого боку, саме цей кейс є джерелом колосального досвіду для всією системи інфраструктурного будівництва нашої держави, який ми, безперечно, використаємо в майбутньому.