Про Декларацію пам’яті і солідарності Сейму Польщі та Верховної Ради України

Декларація пам’яті і солідарності – це лише декларація 243 «народних» депутатів, а не українського народу

20 жовтня Сейм Польщі прийняв спільну з Верховною Радою України постанову під назвою «Декларація пам’яті і солідарності Сейму Польщі та Верховної Ради України».

Парламенти України і Польщі схвалили резолюцію, вважаючи кроки і Радянського Союзу, і нацистської Німеччини причиною початку Другої світової війни. Вважаючи, що договір про ненапад між Радянським Союзом і нацистської Німеччини привів до вторгнення збройних сил двох країн до Польщі, а потім в Прибалтику – І ВІН Є ПОЧАТКОМ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ!

Цитата із декларації: «Ми привертаємо увагу до того факту, що пакт Ріббентропа-Молотова від 23 серпня 1939 року, укладений поміж двома тоталітарними режимами – комуністичним Радянським Союзом і нацистською Німеччиною, призвів до вибуху 1 вересня Другої світової війни, спричиненої агресією Німеччини, до якої 17 вересня долучився Радянський Союз. Наслідком тих подій була окупація Польщі Німеччиною і Радянським Союзом».

Статистика процесу голосування:

У польському Сеймі за прийняття документа проголосували 367 депутатів із 460 конституційного складу, 44 депутати проголосували проти, а 14 утрималися.

Проти декларації у польському Сеймі голосували депутати від партії Кукіз’15, а також троє депутатів від правлячої партії Право і справедливість та від Польської селянської партії.

За відповідне рішення у Верховній Раді України проголосували 243 народних депутата, 1 депутат – проти, утрималися – 4 депутати, не голосували – 80 депутатів. Всього було присутніх 328 депутатів із 450 депутатів конституційного складу.

Питання: Навіщо підписувати цю Декларацію Україні?

Відповідь: По-перше, це декларація парламенту, а не українського народу, і як би було б проведено всеукраїнське обговорення, то впевнено можна погодитись, що більшість громадян України не підтримали б формулювання декларації.

По-друге, абсолютно згодний із словами народного депутата України Шухевича Юрія-Богдана Романовича, заступника голови Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю, який єдиний був чесним і проголосував проти цієї декларації. Він зазначив, що народні депутати України своїми голосами «за» визнали, що західноукраїнські землі були відірвані від Польщі незаконно, і що Західна Україна – історична територія іншої держави.

По-третє, в квітні 2015 р. в Польщі була створена організація «Реституція Кресів» – східних провінцій Речі Посполитої. Ця польська організація ставить своїм завданням повернення власності громадян Польщі, втраченої ними в результаті Другої світової війни. Вони нагадують, що нинішня Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська області – це історична територія Польщі. Рідна мова більше 60 відсотків населення Львова за переписом 1931 р. була польською, на другому місці – ідиш, українська мова лише на третьому місці.

По-четверте, Декларація – це перемога польських політиків над українськими політиками. Тому, якщо дійсно є спільна та чесна польсько-українська потреба «підтвердити спільне бачення викликів сьогодення, як і спільне бачення процесів у минулому», як зазначається у пояснювальній записці до проекту постанови Верховної ради України, то потрібно було б польській стороні висловитись щодо їх рішення про геноцид поляків на Волині!

Питання: Чи не обвинуватила таким чином Україна сама себе, адже вона була в той час частиною СРСР, чи не означає це, що вона сьогодні осуджує, фактично свої дії?

Відповідь: Згідно із Декларацією вторгнення Німеччини в Польщу спонукало західних союзників Варшави офіційно оголосити війну Німеччині, але фактично Польща отримала лише незначну підтримку. Коли польські війська відступили на південний схід, вони виявилися в пастці, коли Радянський Союз несподівано ввів війська в Східну Польщу (СУЧАСНУ ЗАХІДНУ УКРАЇНУ!!!!!!), фактично розділивши контроль над територією країни між Берліном і Москвою.

Резолюція має символічне значення для України, оскільки вона не тільки висуває на перший план колись секретний пакт Москви з нацистами, а й посилається на Другу світову війну в західному стилі, на відміну від «Великої Вітчизняної війни» – назви, яка раніше використовувалося в незалежній Україні.

ТАКИМ ЧИНОМ, СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИКИ ПОВИННІ ПРИЙНЯТИ РІШЕННЯ ПРО СКАСУВАННЯ ПІЛЬГ ТА ПРАВ УСІМ ВЕТЕРАНАМ, ЯКІ ВОЮВАЛИ НА БОЦІ НАЦИСЬКОЇ НІМЕЧЧИНИ ТА БІЛЬШОВИЦЬКОГО РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ, ЯКІ Є РІВНОЗНАЧНО ВИННИМИ У ПОЧАТКУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ, ЗА ЇХ ПЕРЕКОНАННЯМИ!

Питання: «Мюнхенська угода» 1938 р. тепер вже не є першопочатком Другої світової війни?

Відповідь: Дуже слушне і приголомшливе питання!!!!! На наших очах йде переписування історії. Донедавна в усіх шкільних підручниках писалось, що Мюнхен дав старт до початку активної фази Другої світової війни. А зараз все буде по-іншому? Українська РСР, яка була в складі СРСР, є колективним організатором початку розв’язання Другої світової війни, в якій Україна була повністю окупована фашистською Німеччиною та її союзниками, найбільше постраждала в цій війні, як і Білорусія. За це світове співтовариство – Українську державу визнало, як співзасновника ООН, а зараз вона має вибачатися перед усіма за колективну участь у спонуканні початку цієї ж Другої світової війни – хіба це не БРЕД!!!!!!

«МЮНХЕНСЬКА ЗРАДА» 1938 р. Є ДОЛЕНОСНОЮ ВІХОЮ В ПІДГОТОВЦІ ПОЧАТКУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ!!!!!!

Нав’язаний Чехословаччині силоміць, порушуючи норми міжнародного права, цей «мюнхенський диктат» після Другої світової війни підтриманий Радянським Союзом та іншими європейськими країнами, поставила питання про визнання його протиправним, недійсним із самого початку. Згідно з угодою у грудні 1973 р. між ЧССР (Чехословацька Соціалістична Республіка) і ФРН (Федеративна Республіка Німеччини), вони рахують Мюнхенську угоду «... маючи на увазі свої взаємні стосунки відповідно до цього договору, нікчемною»!

Батьками «Мюнхенської зради»: Великою Британією, Францією, Німеччиною та Італією, були задоволені територіальні зазіхання не тільки агресора Німеччини, а й Польщі і Угорщини.

Польща одержала територію в 1000 квадратних кілометрів з 230 000 жителів, де проживало лише 80 тисяч поляків і 120 тисяч чехів.

2 листопада 1938 року Угорщині за рішенням так званого «Першого Віденського арбітражу» були передані південні (рівнинні) райони Словаччини і Підкарпатської Русі (суч. Закарпатської області України) з містами Ужгород, Мукачево і Берегово з населенням більше 1 млн. чоловік. Як пропозиція, потрібна сучасна нова спільна Декларація України, Чехії і Словаччини про засудження окупації їх територій Польщею та Угорщиною в 1938-39 рр., заради поновлення історичної правди!

Наслідки цієї «Мюнхенської зради»: окрім аншлюсу Чехословаччини, 23 березня 1939 року по вимушеній згоді уряду Литви, місто і навколишня територія міста Мемель (сучасна - Клайпеда), в якому проживала значна кількість етнічних німців, були передані Німеччині, яка тут же ввела сюди свої війська. ЧОМУ СУЧАСНА ЛИТВА НЕ ЗАСУДЖУЄ ЦЕЙ ГАНЕБНИЙ ФАКТ ПОТУРАННЯ ЇЇ СУВЕРЕНІТЕТУ!!!

У розпорядження Німеччини потрапили значні запаси озброєння колишньої чехословацької армії, що дозволили озброїти 9 піхотних дивізій, і чеські військові заводи. Перед нападом на СРСР, з 21 танкової дивізії вермахту 5 були укомплектовані танками чехословацького виробництва.

І насамкінець, щодо самого пакту Молотова-Ріббентропа 1939 р., то при цьому необхідно підкреслити, що Радянський Союз був останньою державою, яка уклала пакт про ненапад з Німеччиною. 30 вересня 1938 р. між Великобританією і Німеччиною була підписана декларація про взаємний ненапад. Подібна декларація Німеччини і Франції була підписана 6 грудня 1938 р.

І 3 квітня 1939 р. Гітлер задовго до пакту з СРСР віддав першу вказівку про підготовку військової операції проти Польщі (операція «Fall Weiß»).

Навіть зараз варто вважати, що пакт Німеччини-СРСР був безперечно вірний крок у тодішній ситуації. Тому зараз, беручи до уваги факт підписання Мюнхенської угоди в 1938 році, необґрунтовано стверджувати, нібито Пакт Молотова-Ріббентропа, підписаний на рік пізніше, розв’язав війну, яка практично вже тоді йшла повним ходом. Більш того, з точки зору українського народу саме підписання німецько-радянського договору в кінцевому підсумку ДОЗВОЛИЛО ВОЗЗ’ЄДНАТИ З ВЕЛИКОЮ УКРАЇНИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ.

Минуло рівно 78 років після того, як було підписано Мюнхенську угоду. За ці роки все світове співтовариство встигло пережити війну, і сформувати свої висновки щодо всіх подій передвоєнного часу. Проходять роки, все змінюється, але це ніколи не привід для того, щоб злочини були забуті, злочинці виправдані.

Разом з тим залишається очевидним, що стереотипи і страхи в західноєвропейській свідомості стосовно східноєвропейських країн залишились. І як сімдесят вісім років тому вони сприяли Гітлеру, так, наразі, не дозволяють будувати по-справжньому нову Європу. Про це свідчить і вся історія української євроінтеграції.