Припинення діяльності Меджлісу кримськотатарського народу в Російській Федерації

Екстремізм (від лат. extremus – крайній) – схильність до крайніх поглядів, дій і заходів і, особливо, методам, діям, заходам в політиці.

Серед таких методів можна відзначити провокацію заворушень, громадянську непокору, терористичні акції, методи партизанської війни. Найбільш радикально налаштовані екстремісти часто заперечують в принципі будь-які компроміси, переговори, угоди.

Зростанню екстремізму зазвичай сприяють: соціально-економічні кризи, різке падіння життєвого рівня основної маси населення, тоталітарний політичний режим з придушенням владою опозиції, переслідуванням інакомислення.

Оцінювання тих чи інших дій як екстремістських досить суб’єктивне та може відрізнятися у різних цивілізацій, країн, етносів, суспільних груп або прошарків населення. Його здійснюють виходячи з прийнятих у суспільстві політичних, моральних, етичних норм, а також допустимих меж відхилення. В ідеологічній сфері екстремізм проявляється у сповіданні людиноненависницьких поглядів та ідей, реалізація яких може призвести до розвитку нестабільності у суспільстві та соціальної катастроф.

При цьому категорично заборонено будь-яке вільнодумство, жорстко регламентована система політичних і релігійних поглядів, етичних і моральних норм, нав’язуваних опонентам; від прибічників вимагається сліпа покора та виконання будь-яких наказів і вказівок.

У поширенні своїх ідей екстремістські організації й рухи спираються не на розум, а на почуття, пересуди та примітивні інстинкти. При цьому використовують привабливі гасла й символи (напр., свастика у нацистів і п’ятикутна зірка у більшовиків), які повинні підсвідомо посилювати значимість проголошених ідей. Характерний елемент екстремізму – потяг до тоталітаризму, культу вождів, охлократії тощо. Терміном «шовінізм» називають різні прояви національного екстремізму.

Найширше поняття екстремізм використовують стосовно політичних явищ. До екстремістських відносять діяння, спрямовані на дестабілізацію суспільної ситуації та руйнування основних політичних інституцій (включно із прямим терором), розв’язання соціальних завдань шляхом революційних перетворень і навіть збройних заколотів. Часто екстремістські дії виступають формою відкритого тиску на владу.

Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи, прийнята в 2003 р., містить таке визначення: «екстремізм є формою політичної діяльності, явно або поволі, яка заперечує принципи парламентської демократії і засновану на ідеології і практиці нетерпимості, відчуження, ксенофобії, антисемітизму та ультра-націоналізму».

Прояви. В УРСР 1987-1991 рр. партійне керівництво використовувало термін екстремізм як політичний ярлик для дискредитації опонентів. Так, екстремістами вважали членів новостворених неформальних демократичних об’єднань – Українського культурологічного  клубу, Української Гельсінської спілки, «Меморіалу», Народного Руху України та ін. Після відновлення незалежності України 1991 р. «правий» екстремізм пов’язували з діяльністю УНА–УНСО (створення незаконних воєнізованих формувань, силові сутички із правоохоронними органами, втручання у міжконфесійні відносини, кульмінацією якого стали липневі події 1995 р. у Києві під час похорону патріарха УПЦ КП Володимира, участь у бойових діях на території інших країн). До «лівих» екстремістів можна умовно зарахувати ортодоксальних комуністів різних напрямів, які обстоюють ідеї повернення до соціалістичної економіки та відновлення СРСР (наприклад такі організації: «Союз советских офицеров», Прогресивна Соціалістична партія України, Комуністична партія України). Ще одна сфера проявів екстремістського характеру – міжнаціональні та міжетнічні відносини. Характерним стихійним проявом екстремізму на українській території (як і в усій Російській імперії) стали єврейські погроми в жовтні 1905 р.

Умови для їх виникнення постали внаслідок зіткнення на вулицях міст збурених попередніми революційними подіями консервативних і ліворадикальних маніфестацій. Царський маніфест від 17 жовтня 1905 р. перші сприйняли як заклик до захисту самодержавства, другі – до його остаточного повалення. Найбільше постраждали євреї, оскільки їх вважали найреволюційнішою нацією в Росії, а у смузі осілості вони ще й контролювали торговий капітал.

У релігійній сфері екстремізм нині найактивніше проявляється у намаганнях вирішувати міжконфесійні конфлікти силовим шляхом (захоплення храмів, силове протистояння і провокації тощо). Засобом проведення екстремістських акцій (відповідно і їхніми заручниками) можуть стати й окремі верстви та прошарки населення, втягнуті в них силою обставин або внаслідок активного маніпулювання з боку певних політичних сил.

Це характерно, насамперед, для акцій соціального протесту, зокрема у формі фізичного перекриття протестуючими залізничних або автомобільних магістралей чи у цілеспрямованих погромах та підпалах (як це трапилося у червні 1995 р. в Криму, коли кримські татари у відповідь на вбивство кількох своїх співвітчизників здійснювали методичні погроми власності осіб, які, на їхню думку, належали до кримінальних угруповань).

Екстремізм спричинює низка факторів, серед яких:

·          соціально-економічна криза, що значно обмежує права суспільно активних прошарків населення, створює для них атмосферу неможливості соціальної реалізації;

·          деградація суспільних відносин та деформація політичних інститутів і структур, унаслідок чого вони нездатні вирішувати покладені на них соціальні завдання;

·          тоталітарний характер режимів, політичні репресії щодо опозиції, національний та релігійний гніт, які звужують простір для маневрів у легітимному правовому просторі, «виштовхуючи» через безвихідь певні прошарки населення з простору відкритої політичної боротьби;

·          намагання політично і соціально активних груп вирішувати глобальні проблеми в умовах жорсткого обмеження у часі, просторі та ресурсах, надмірні амбіції їх лідерів;

·          значне звуження впливу прийнятих соціальних норм і культурних цінностей, правовий нігілізм;

·          «експорт» екстремізму ззовні через демонстрацію позитивних прикладів швидкого розв’язання актуальних питань, що, як правило, супроводжується формуванням в інформаційному полі (шляхом застосування сучасних технологій) відповідних віртуальних образів.

29 вересня 2016 р. – Російський Верховний Суд призупинив діяльність кримськотатарського Меджлісу через «екстремізм».

Для більш-менш об’єктивного розгляду даного політично-судового рішення РФ потрібно з’ясувати правові засади.

В РФ 25 липня 2002 р. був підписаний Федеральний закон за № 114-ФЗ «Про протидію екстремістської діяльності». Відповідно за цим законом, під екстремізмом (екстремістською діяльністю) розуміється:

·          насильницька зміна основ конституційного ладу і порушення цілісності РФ;

·          публічне виправдання тероризму і інша терористична діяльність;

·          збудження соціальної, расової, національної або релігійної ворожнечі;

·          пропаганда винятковості, зверхності або неповноцінності людини за ознакою його соціальної, расової, національної, релігійної або мовної приналежності або ставлення до релігії;

·          порушення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина в залежності від його соціальної, расової, національної, релігійної або мовної приналежності або ставлення до релігії;

·          перешкоджання здійсненню громадянами їхніх виборчих прав і права на участь у референдумі або порушення таємниці голосування, поєднані з насильством або погрозою його застосування;

·          перешкоджання законній діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, виборчих комісій, громадських і релігійних об’єднань або інших організацій, поєднане з насильством або погрозою його застосування;

·          пропаганда і публічна демонстрація нацистської атрибутики або символіки або атрибутики або символіки, схожих з нацистською атрибутикою або символікою до ступеня змішування, яке публічне демонстрування атрибутики або символіки екстремістських організацій;

·          публічні заклики до здійснення зазначених діянь або масове поширення завідомо екстремістських матеріалів, а одно їх виготовлення або зберігання з метою масового поширення;

·          публічне завідомо неправдиве обвинувачення особи, що заміщує державну посаду Російської Федерації чи державну посаду суб’єкта Російської Федерації, у вчиненні ним в період межах своєї компетенції діянь, зазначених у цій статті і є злочином;

·          організація і підготовка зазначених діянь, а також підбурювання до їх здійснення;

·          фінансування зазначених діянь або інше сприяння в їх організації, підготовці та здійсненні, в тому числі шляхом надання навчальної, поліграфічної та матеріально-технічної бази, телефонного та інших видів зв’язку або надання інформаційних послуг.

Екстремістська організація (за цим законом) – це суспільне або релігійне об’єднання або інша організація, відносно яких за підставах, передбачених цим Законом, судом прийнято вступило в законну силу рішення про ліквідацію або заборону діяльності у зв’язку із здійсненням екстремістської діяльності.

Як наслідок, за цим законом, у разі призупинення діяльності громадського або релігійного об’єднання припиняються права суспільного або релігійного об’єднання, його регіональних та інших структурних підрозділів як засновників засобів масової інформації, їм забороняється користуватися державними і муніципальними засобами масової інформації, організовувати і проводити збори, мітинги, демонстрації, ходи, пікетування та інші масові акції або публічні заходи, брати участь в виборах і референдумах, використовувати банківські вклади, за винятком їх використання для здійснення розрахунків, пов’язаних з їх господарською діяльністю, відшкодуванням завданих їх діями збитків (шкоди), сплатою податків, зборів або штрафів, і розрахунків за трудовими договорами.

У листі від 19 грудня 2011 року голова Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї запросив думку Венеціанської комісії щодо Федерального Закону Російської Федерації «Про протидію екстремістської діяльності». На підставі даного запиту, на 91-й пленарній сесії (Венеція, 15-16 червня 2012 року) «Європейська комісія за демократію через право» (Венеціанська комісія) винесла думку з приводу російського Федерального закону «Про протидію екстремістської діяльності». З точки зору Венеціанської комісії:

1. Закон про екстремізм, внаслідок широкого і неточного слововживання, особливо в «основних поняттях», які визначаються в Законі, таких як визначення «екстремізму», «екстремістської діяльності», «екстремістських організацій» або «екстремістських матеріалів», - надає занадто широкий розсуд в своєму тлумаченні і застосуванні, що веде до сваволі.

2. Конкретні інструменти, передбачені Законом для протидії екстремізму народжують питання, що стосуються свободи об’єднань та свободу вираження поглядів, які гарантуються Європейською конвенцією про захист прав людини, і вимагають внесення адекватних поправок.

3. Як такий Закон про екстремізм може сприяти накладенню невідповідних обмежень на основні права і свободи, які гарантуються Європейською конвенцією про захист прав людини (в особливості статей 6, 9, 10 і 11), і порушення принципів законності, необхідності і пропорційності.

У світлі вищевикладених коментарів, Венеціанська комісія рекомендує виправити цей недолік щодо визначень і інструментів, що надаються Законом, щоб привести їх у відповідність до Європейської конвенції про захист прав людини. Як, зрозуміло, ніхто в РФ не змінював і не буде змінювати!!!

«Шанхайська конвенція про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом» від 15 червня 2001 р дає наступне визначення поняття «екстремізм» (п. 3 ч. 1 ст. 1): екстремізм - будь-яке діяння, спрямоване на насильницьке захоплення влади або насильницьке утримання влади, а також на насильницьку зміну конституційного ладу держави, а так само насильницьке посягання на громадську безпеку, в тому числі організація в вищевказаних цілях незаконних збройних формувань або участь у них, і переслідувані в кримінальному порядку відповідно до національного законодавства Сторін.

Дану Шанхайську конвенцію підписали: Республіка Казахстан, Китайська Народна Республіка, Киргизька Республіка, Російська Федерація, Республіка Таджикистан і Республіка Узбекистан. У січні 2003 року вона була ратифікована і з 29 березня того ж року вступила в силу в Росії.

На офіційному сайті міністерства юстиції РФ у розділі: Перелік громадських і релігійних об’єднань, діяльність яких призупинено у зв’язку із здійсненням ними екстремістської діяльності, під номером один зазначене Громадське об’єднання «Меджліс кримськотатарського народу» (рішення прокурора Республіки Крим про призупинення діяльності громадського об’єднання від 12 квітня 2016 р.).

Проте також на сайті російського міністерства юстиції є ще Перелік некомерційних організацій, щодо яких судом ухвалено вступило в законну силу рішення про ліквідацію або заборону діяльності з підстав, передбачених ФЗ «Про протидію екстремістській діяльності».

Згідно цього переліку за вищезазначеними номерами перебувають українські організації за рішенням Верховного Суду Російської Федерації від 17 листопада 2014 р.:

·          № 37. Українська організація «Правий сектор»;

·          № 38. Українська організація «Українська національна асамблея - Українська народна самооборона» (УНА - УНСО);

·          № 39. Українська організація «Українська повстанська армія» (УПА);

·          № 40. Українська організація «Тризуб ім. Степана Бандери;

·          № 41. Українська організація «Братство».

Всього таких організацій – 51. Є ще рубрика щодо федерального списку екстремістських матеріалів. Їх на сьогодні вже 3877. Проглядається висхідний тренд щодо збільшення кількості цих матеріалів в РФ. Скоро прийдеться забороняти все, бо воно так чи інакше буде підпадати під дію закону. Сказав проти Путіна і ти вже екстреміст, як колись – «ворог народу»!!!

Тобто є які вже заборонені та ліквідовані, а є як меджліс, які призупинені. З юридичного сенсу ці речі майже типові, і яка є різниця між цими двома категоріями «призупинено-заборено-ліквідованих інституцій»! В законі РФ не має статті про заборону чи ліквідацію, а є стаття 10 «Призупинення діяльності громадського і релігійного об’єднання».

Як вже зазначалося у російському законодавстві трактування екстремізму дуже широке та не конкретне. Під такі формулювання можна записати майже всі українські та проукраїнські організації, які ведуть діяльність щодо повернення Криму до України!!!!

Нагадаємо, що на початку липня 2015 року Рада Федерації РФ підготувала список з 12 небажаних неурядових організацій: Фонд Сороса, Фонд національної підтримки демократії (заснований конгресом США), один з найбільших благодійних фондів США - Фонд Макартуров, створений урядом США Національний демократичний інститут, Freedom House, Міжнародний республіканський інститут, фонд Чарльза Стюарта Мотта, фонд «Освіта для демократії», Східно-Європейський демократичний центр.

Окрім них є три інституції, які так чи інакше репрезентують інтереси Українства, а саме: Українська всесвітня координаційна рада, Світовий конгрес українців, Кримська польова місія з прав людини. Тобто можна не сумніватися, що їх черга про заборону чи призупинення на часі у Російській Федерації!!!

Висновок: Безперечно, що за діючими нормами російського законодавства про екстремізм діяльність меджлісу може бути призупинена, як і більшість українських об’єднань, які виборюють законне право про окупацію Криму, яке ганебно порушила РФ по відношенню до Криму та кримськотатарського народу. Таке рішення РФ, навпаки підсилило легітимну роль та прогресивне значення боротьби Меджлісу кримськотатарського народу, а також вивело його діяльність на світовий рівень.