Росі́йська Ви́звольна А́рмія

РОА (русская освободительная армия)

На кінець 1941 року до полону армії Третього рейху потрапило більше трьох мільйонів червоноармійців, більшість із них свідомо здавалася у полон. Реформи яки проводили комунари проти свого народу : антирелігійний терор - по знищенню церков та віруючих людей, репресії проти інтелігенції (як свідомої верстви населення), знищення селянства за допомоги штучного голоду , вплинули на боєздатність червоної армії в цілому. Нам з дитинства нав’язували , що війна 1939-1945 року була „Великою вітчизняною” , - вся вітчизна воювала проти німецьких окупантів. Росія  часто закидала Україні долю дивізії СС „Галичина” та легіону „Нафтігаль”. Але самі росіяни чомусь мовчать про росіян(маю на увазі людей які себе рахують до „русских”) яки боролися з комуністичними окупантами на боці Німеччині.

   З самого початку війни в лавах німецької армії вже служило десятки тисяч росіян. Переважна більшість з них  виконували допоміжні функції в німецьких частинах — працювали шоферами, конюхами, саперами  ... В бойових частинах росіяни займалися підвезенням боєзапасів, зв'язком, евакуацією поранених, пізніше переводилися в склад охранних команд та антипартизанських загонів, отримували зброю і воювали разом з німецькими частинами. В німецькій авіації існували не тільки числений технічний та обслуговуючий персонал з перебіжчиків росіян, але й льотчики. Таким чином  станом на лютий 1945 р. загальна кількість радянських добровольців становила близько 600,000 чоловік, з них росіян близько 400 тисяч чоловік.

    Дуже активно ставали на службу німецької армії загони російських козаків. Вже в 1942 р. їх кількість нараховувала десятки тисяч. З відходом німецької армії в 1943 р. в Кіровограді починається організація «Козачого Стану». З ініціативи колишніх білогвардійських офіцерів та козаків було організовано декілька козачих дивізій, які воювали на боці Німеччини проти партизан в Югославії.

 В окремих регіонах з дозволу німецької армії були організовані окремі державні об'єднання, такі як Локотська республіка. Ця самопроголошена республіка з 8 районів Орловської та Курської області мала свої власні збройні сили (ополчення Російської Визвольної Армії „РОА”). Користуючись підтримкою місцевого населення РОА ліквідувала всі радянські партизанські загони в регіоні і надавала допомогу регулярним частинам німецької армії в боротьбі з партизанами.

Дуже активну участь у військових діях на боці Німеччини брали колишні офіцери Білого руху, які опинилися в еміграції. Крім того, в деяких регіонах концентрація білогвардійської еміграції була настільки високою, що вони створювали окремі військові з'єднання також. Наприклад на теренах Югославії виник Російський охоронний корпус, ціллю якого була боротьба з комуністичним підпіллям в Югославії.

В 1944 році Німеччина офіційна дала добро на створення цілої армії РОА  (Російсько визвольної армії), очолив армію Власов , його призначили  з особистої подачі Гіммлера . Після створення штабу РОА в день в армію записувалося від 2.5- 3 тисяч добровольців росіян.

На чолі Військово-повітряних сил РОА став генерал-майор В. І. Мальцев. Російські льотчики вже були в підрозділах Люфтваффе та Російській Національній Армії. В кінці літа 1942 р. з радянських пілотів, штурманів та бортових стрільців створили окреме льотне з'єднання. Це з'єднання розширили за рахунок інших добровольців і передали в військово повітряні сили РОА захоплені радянські літаки і почали перевчати льотчиків на використання німецької авіатехніки.

До складу РОА також включили власну офіцерську школу, яка мала піклуватися підготовкою молодших командирів, а також розвідувальну школу, де тренували розвідників та диверсантів, яких пізніше переправляли за лінію фронту. Основою армії мала стати Перша дивізія РОА (600 піхотна дивізія Вермахту ) під керівництвом генерал-майора С. К. Буняченка. З трьох дивізій, які вдалося організувати до кінця війни, Перша дивізія РОА була найбільш укомплектованою та боєздатною. Її комплектування закінчилося на початку березня 1945 р. 17 січня 1945 р. почалося формування Другої дивізії РОА (650 піхотна дивізія), на чолі якої став полковник, а пізніше за наказом Власова генерал-майор Г. А. Звєрєв. Третю дивізію РОА (700 піхотна дивізія) очолив генерал-майор М. М. Шаповалов.

Сотні тисяч росіян з  боку Третього рейху воювали проти сотень тисяч росіян з  боку Радянського союзу, ось чому на заході прийнято називати цю війну Другою світовою, а не „Великою вітчизняною”.