Фронтовики !

Як радянська влада віддячила фронтовикам !

21 грудня 1949 року Радянський союз готовився відсвяткувати 70 річчя вождя пролетаріату, пройшло 5 років с дня закінчення другої світової війни. Після війни залишилося багато фронтовиків калік - герої радянського союзу  без рук без ніг, з опаленим обличчям , з опаленими тілами які горіли в танках, горіли в літаках, які віддали своє життя на захист комуністичної влади. Так сталося, що багато з них після війни втратили своїх рідних та близьких і таких було біля 5 млн., це були герої радянської влади (двадцяти річні юнаки), це не „НКВДісти” яки лежали в заслонах і стріляли своїм в спини і не штабні „криси”. Цих людей потрібно було лікувати і кормити. Комуністичним керівництвом аби не витрачати на них кошти була розроблена секретна директива, було вирішено прибрати калік з вулиць міст і сіл СРСР, щоб вони своїм виглядом не засмучували трудящих. . Наказ з центру завжди виконувався неухильно  і у СРСР були розстріляні фронтовики, інваліди Другої світової війни. Частину їх розстріляли, частину вивезли на далекі острови Півночі та у глухі кути Сибірі. Валаам - табір інвалідів другої світової війни розташований на острові Валаам (північна частина Ладожського озера), куди після другої світової війни в 1950 -- 1984 звозили інвалідів війни. Заснований за вказівкою Верховної ради Карело-Фінської СРСР у 1950 році. Знаходився у старих монастирських будівлях. Зачинений в 1984 році. В Києві в одну ніч органи провели облаву, зібрали усіх київських інвалідів та ешелонами відправили на Соловки. Без вини та суду. Щоб вони своїм виглядом не бентежили громадян. Мені здається, що інваліди насамперед викликали злість у тіх, хто дійсно просидів війну у штабах. Ходили чутки, що цю акцію організував особисто Жуков. Інвалідів вивезли не тільки з Києва, їх вивезли з усіх великих міст СРСР. «Зачистили» країну. Розповідали, що інваліди намагалися пручатися, кидалися на рельси але їх піднімали та везли. «Вивезли» навіть «самоварів» - людей без рук та ніг. На Соловках їх інколи виносили подихати свіжим повітрям та підвішували на верівках на деревах. Інколи забували та вони замерзали. С того часу на парадах ветеранів вже не було інвалідів. Їх просто убрали, як неприємне згадування. А „Родіна” більше ніколи не згадувала своїх найкращих синів. У небуття пішли навіть їхні імена. Вже набагато пізніше ті інваліди хто залишився у живих, почали отримувати пільги та інші блага. А ті -- одинокі безногі та безрукі хлопчики були просто заживо поховані на Соловках.

  Ось так комуністичний режим віддячував своїм героям за перемогу!