рад-мульти

Усі позитивні пісеньки залишаються на фонах радянських мультфільмів. Діти занадто вже піддатливі рухам дорослих, і саме тому, мабуть, композитори намагаються заповнювати їх серця лише радісними римами

Гарний настрій зазвичай підсилюють алкоголем. Мій гарний настрій, десь на підході до вечору, вишукував інші шляхи самозагострення. Музикою, – подумав я, разом з моїм гарним настроєм, – чим не допінг?

Почалось тяжке перечісування тих піратських записів, тих тек і альбомів, які щільно накидані до пам’яті мого нетбуку.

Найбільш позитивною – читай найменш депресивною – підбіркою виявилась дискографія Арктичних Мавп... не надто й радісно, що тут говорити… Хоча місцями й не депресивно.Музика створюється під емоціями, під враженнями, зазвичай розпачливими, плануючи передати їх слухачеві, а оптимізм ховаючи у власні глибокі кишені.
Усі позитивні пісеньки залишаються на фонах радянських мультфільмів. Діти занадто вже піддатливі рухам дорослих, і саме тому, мабуть, композитори намагаються заповнювати їх серця лише радісними римами, лише світлими мелодіями на добрих інструментах. Як це? Ну, скажімо, жодних електрогітар чи жорстких барабанних партій. Діти, чим менший їх вік, тим більш довірливі, а то й наївні, і саме погані мультики й несмачна їжа робить їх більшими, хоча ще й маленькими, скептиками, видушує з них насторогу, змушує підозрювати людство у зговорі, та будувати скелети афер власних.

Лише радянські мультики, і лише дитячі. Саме в подібних, чітко орієнтованих на потенційну піонерію, та в чітко цензурованому партією сюжеті, й криється, часом, глибоко заритий широкий пласт змісту. От подумати: радмульти ж були сповнені мелодій, які хочеться й зараз переслухати; сповнені героїв, які діяли справді героїчно, самовіддано рятуючи потопельників Союзу; сповнені діалогів, які й сьогодні полюбляють цитувати награно філософські сайти/спільноти в соцмережах. Політичні зміни зазвичай опуклостями культури нехтують, нівелюючи їх бульдозером нового режиму.

Чорт забирай, як же нам пощастило, що Ми виросли на трохи несвіжих, але таких барвисто молодих геніальних анімаціях, та ще й відвергли фаст-фуд Покемонів, Рена і Стімпі, Му і Ципи, і так далі, і тому подібних мальованих непорозумінь. Як же тріщав мій дитячий мозок, коли ефір телеканалу заповнювався подібною ахінеєю!!!

Діти, які виросли на радмультах, мабуть, любителі реалізму. Діти, які бажають бачити справжнє добро, а не пластмасові вигадки. Якби при компартії влаштували порівняльний показ дитячих фільмів соціалізму та дитячих фільмів «загніваєщего капіталістіческого общєства», я би не роздумуючи віддався фантазіям про щасливе майбутнє з квартирою і автомобілем у кожного «совєцкого гражданіна», навіть у підлітковому віці не заглядаючи за ширму, де прапорами буйно розмахувала «секшен революшн».

Ізоляція змусила пожирати себе зсередини. Можливо, саме у слабості анімаційного наповнення телевізорів «Дніпро» і «Бєрьозка» і криються причини розпаду Soviet Union-а. Можливо.

(Але реалісти все правильно зрозуміють)

Збірок позитивної музики на моєму нетбуці немає. Будемо вишукувати посеред насаджень альбомів шалені ритми.

Рад[-існі]мульти.

2013-07-22