Що таке «КУПР» і як він заробляє?

Дещо про події навколо Святошинського райвідділу міліції

Наразі багато українців з захватом спостерігають за діяльністю протестуючих, що відкрито йдуть на силовий конфлікт з міліцією та штурмують райвідділи МВС. В соцмережах навіть з’явилось прислів’я: «Не знаєш що робити – йди штурмувати райвідділ!».

Беззаперечним є те, що  події у Вардіївці не викрили навіть і частини проблем української міліції. Ці проблеми беруть своє коріння з нашого суспільства, бо всі міліціанти не прибульці з іншої планети, а є синами  нашого українського народу.

Заздалегідь було зрозуміло, що вардіївські події мають відгукнутися і у столиці. Не встигли вардіївські марширувальники дійти до Києва, а запальні столичні голови вже почали брати штурмом святошинський райвідділ.

В авангарді цього дійства, звісно ж, стали політики. Без них в Києві, на відміну від Миколаївської області, обійтись не могло. Це теж зрозуміло, бо хто ж відмовиться заробити політичні дивіденди. Але у випадку із Святошинським райвідділом не обійшлося і без любителів підзаробити на конфліктах.

Для багатьох киян не є секретом, що в столиці протягом останніх років набирає популярності бізнес, пов'язаний з начебто відстоюванням прав скривджених жителів, підприємців, тощо.

Для прикладу наведу таку ситуацію: існує певний проблемний будівельний майданчик,  біля якого проживають  невдоволені мешканці.  Поряд відразу заявляються представники громадських організацій, які пропонують людям захист їх прав та зупинку будівництва. Звісно, не безкоштовно.  

Далі все по класиці. Активісти ініціюють та екскалують конфлікт, а потім йдуть до забудовника, шантажують його та отримують відступного. Після чого благополучно зникають, а кияни залишаються сам на сам з невирішеними проблемами.

Інший приклад. Загально відомим є факт, що більшість кіосків у Києві розташовані без будь-яких документів, і вже є багато випадків, коли  під час демонтажу незаконно встановлених кіосків, як по команді з’являються знову всі ті ж громадські активісти у супроводі типових «тітушек» та починають відстоювати право на стихійну торгівлю.

Відомі навіть ціна за такі послуги. Вона коливається від 50 до 100 доларів США за кожного активіста, а наявність телекамер лише збільшує ціну.

У випадку з подіями 12 липня, що відбувалися на ринку «Шлях», більш за все розігрувався той самий сценарій, де активістами виступили представники ВГО «Коаліція учасників помаранчевої революції».  Якщо відкинути емоції та політичну складову, яка з’явилася потім,то з’ясовуємо,що торгівля на стихійному ринку «Шлях» була заборонена ще у квітні  через велику кількість скарг до «гарячої лінії» КМДА.

Зі слів торгуючих, активісти «КУПР» час від часу з’являлися на стихійному ринку за тиждень до інциденту. Вже тоді вони пропонували свої послуги підприємцям.  Як говорить один із них, саме невідома білявка, яка назвалась Іриною, неодноразово підходила і пропонувала послуги по захисту торгівлі від міліції. Потім вона ж і виявилась потерпілою.  

Беззаперечно, що такі дії Ірини не могли не дати результату, тим більше, що зі слів очевидців 12 липня, вона майже зранку чергувала біля ринку, чекаючи на появу міліції.

При цьому, запевняючи продавців у тому, що торгувати в цьому місті цілком законно і нормально, незважаючи на те, що продукти харчування продаються буквально з землі.

Більш за все саме за сценарієм активістів і був спровокований інцидент з нібито побиттям. Представники «КУПРу», мабуть, розрахували на те, що після цих подій міліція ще довго обходитиме стороною цей стихійний ринок.

 Можливо, все так би і закінчилося локальним інцидентом, якби на допомогу КУПРівцям не прийшли політичні важваговикі, яким теж захотілося погратися на почуттях підприємців. А коли з’являються опозиційні народні депутати, то вже як звичай чекай або бійки або штурму.

Безумовно, активність КУПРу викликає принаймні повагу, але для того, щоб зрозуміти чим вона викликана, краще дослідити склад і характер діяльності цієї організації. 

Уявіть собі, що певна група осіб, які не є киянами,  вже більше 5 років активно  займаються в столиці протестними акціями. Зрозуміло, що життя в Києві не з дешевих. Особам без певного роду занять, якими є КУПРівці, необхідно десь брати гроші для небідного існування.  Особисто я не проти того, що кожен заробляє, як може, але заробляючи на почуттях громади, активісти вбивають віру і прагнення людей до демократичних цінностей.

Очевидно, що Сергія Мельниченка, який власне і очолює ВГО «Коаліція учасників помаранчевої революції», особливо не турбує цей факт,  тим більше, що він донедавна був співробітником івано-франківської міліції.

І, вочевидь, про свою роботу в цьому органі може розповісти багато цікавих речей…

Іноді люди особисті невдачі ховають за суспільними інтересам. Саме це скоріш за все і змусило Мельниченка змінити помаранчеві гасла  «Міліція з народом» 2004 року на «Бий ментів» 2013-го.

Я вважаю, що всі, хто винен у подіях 12-13 липня, і міліція, і так званні громадські активісти, що перейшли межу дозволеного, мають бути покарані за буквою Закону. А він повинен бути один для всіх. Це аксіома і основа державності. Багато законів у нашій державі не працюють, і це також аксіома. Якщо відповідальністю за вчинки буде керувати не закон, а підбурені народні маси, то це шлях до беззаконня. 

Так люди будуть приходити на мітинги і вимагати одних судити, а інших відпустити. Це нагадує мені події 2 тисячолітньої давнини в Єрусалимі, коли заведений натовп прокричав Понтію Пілату: відпустити Варраву. І він послухав, а міг вчинити по закону…