Довибори без вибору

Боротьба на довиборах у Верховну Раду між опозицією та владою, скоріш за все, породить нову політичну силу або «запустить» до парламенту проросійське лобі.

Оголошені повторні вибори є свого роду “доброю міною при поганій грі” як влади, так і опозиції. Останні, повністю дискредитувавши себе в очах у виборців, все ж таки намагатимуться зіграти на протестних настроях населення.

Проте дана спекуляція приречена на фіаско, позаяк найближчим часом вирішиться питання головного козиря опозиції Юлії Тимошенко, і опозиційна ідеологія остаточно втратить свій сенс. Варто відзначити, що перевезення Юлії Володимирівни на лікування до Німечинни, або ж її часткове звільнення взагалі не на руку опозиціонерам у цій переборній гонці.

Складається враження, що Яценюку і Ко взагалі вигідно аби Тимошенко й надалі знаходилася за гратами аж до президентських виборів. Оскільки її звільнення означатиме кінець політичної кар'єри для команди Арсенія і його самого. За останні кілька місяців влада вибила в опозиції майже всі козирі, а тому “Батьківщина” й надалі успішно може спекулювати лише на одній тематиці — повна реабілітація Юлії Тимошенко.

Взагалі ж для влади ці вибори більш важливіші з багатьох причин:

По-перше, це свого роду тест на демократичність перед євроспільнотою. 

По-друге, для “Батьківщини” і “Свободи” 5 голосів  нічого не вирішують, а от для більшості у Раді 5 голосів — можливість закріпити більшість і більше не провалювати важливі голосування.

Відразу слід зазначити, що для соціологів влади довибори – це найкращий  індикатор електоральних настроїв населення за будь-яке соціологічне дослідження напередодні 2015 року.

Проте у влади наявна не абияка дилема, адже екс-кандидати типу Засухи, Пилишина, Губського вже на мають жодних шансів на обрання до ВР.  Тут у опозиції наявна перевага, так як прізвища їх кандидатів вже широко розрекламовані.

Тому наразі перед Партією регіонів стоїть декілька сценаріїв проведення виборів. Один з них можна охарактеризувати грою на публіку. Суть його полягає в тому, щоб кандидати від ПР публічно прийняли участь у виборах під брендом саме цієї політичної сили, вклавши у виборчий процес чималі кошти. Проте цей сценарій є дуже ризикований, оскільки у разі фіаско він призведе до досить невигідної для влади опозиційної риторики у передвиборчий 2014 рік. Чи зіграє Партія регіонів ва-банк задля зміцнення більшості покаже час.

Інший сценарій полягає в тому, аби до парламенту обралися чергові псевдо-незалежні кандидати бажано з опозиційною риторикою.  Головне їх завдання – роздробити голоси, що при низькій явці виборців буде дуже вигідно для влади. При проходженні до парламенту новоспечені депутати повинні будуть створити нову фракцію.

При правильній роботі політтехнологів саме нова політична сила має стати альтернативою опозиції, яка на публіці має бути максимально конструктивною, щось на кшталт проекту “Україна - вперед” Наталії Королевської  2012 року. Серед основних завдань проекту - об’єднання навколо себе тушок. Схема дуже проста: майбутня тушка на публіку дискредитує опозицію за її недієздатність і переходить до лав “конструктивної сили”.

Можна припустити, що саме задля цього вже створений новий проект “Демократи”. Цікаво, що його засновниками є соратники Арсенія Яценюка, людини, яку можна порівняти з кращим кілером опозиції, ніж вся Партія регіонів разом. Тож не виключений сценарій, що відразу після виборів нова порція тушок створить фракцію з відповідною назвою.

Проте під час передвиборних перегонів має з'явитися чимало темних коників, які зможуть просто “засіяти” округ грішми і отримати перемогу. Слід остерігатися таких кандидатів, оскільки не виключено, що до Ради балотуватимуться проросійські лобісти з великим ресурсним потенціалом, кінці якого ховаються у нашого “дружнього” сусіда.

Саме в проросійських кандидатах полягає головна небезпека для теперішньої влади. Обравшись до Верховної Ради, вони почнуть активно формувати електоральне поле Віктора Медвечука, якого останнім часом називають ймовірним майбутнім кандидатом на пост Президента України від Кремля.

Можливо, саме через це так різко змінився зовнішньополітичний курс України.