Хто навчить нас любові і відданості?

Вінницька мерія планує радикально зайнятися контролем чисельності бродячих собак та кішок на вулицях міста. Через 45 днів перебування у муніципальному притулку до тварини застосують метод евтаназії.

Безпритульні тварини, а особливо собаки, на вулицях міста не залишають байдужими нікого. Одні пропонують вдаватися до радикальних дій і знищувати розсадники агресії у будь-який спосіб, інші, що люблять і жаліють тварин, сподіваються на більш гуманні методи контролю їх чисельності. Завжди відносив себе до другої групи осіб і вважаю, що саме ця відмінна особливість у повній мірі дає нам право називати себе «людиною».

Не так давно я ознайомився з проектом Програми охорони тваринного світу та регулювання чисельності безпритульних тварин у м.Вінниці на 2013-2020 р.р. Зрозуміло, що ріст кількості бродячих тварин у місті не радує нікого, тож створення муніципального притулку для них, як це передбачено програмою, вирішило б проблему, і я, як депутат міської ради, відповідально віддав би за неї свій голос, але... Згідно нового документа, якщо протягом 45 днів після відлову тварини та утримання у муніципальному притулку для неї не знайдеться господаря, до тварини застосовується метод евтаназії. Наступна фраза просто приголомшила – «цей порядок забезпечить достатню пропускну здатність притулку та постійну готовність до надходження нових тварин». Особисто в мене словосполучення «пропускна здатність» асоціюється із газовими камерами у фашистських концтаборах. Невже майбутній притулок для тварин слугуватиме для них лише «душегубкою»? Адже зрозуміло, що навряд чи знайдеться турботливий господар протягом визначеного часу – в нас не дуже люблять брати дорослих собак з притулків. 

В Україні, яка виношує плани про світле майбутнє у Європейському Союзі, діє норма статті 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», яка дозволяє «при регулюванні чисельності» умертвляти тварин, що «перебувають  в  умовах,  повністю  або частково створюваних діяльністю людини».

Це ж ми, люди, штучно створюємо для тварин ці умови, а потім ми вирішуємо їхню долю, прирікаючи беззахисних істот на смерть…  Навіть, не вдаючись у подробиці перелічених вимог до евтаназії (як лікар, я розумію, що ці засади виконуватися не будуть), я виступаю категорично проти вбивства беззахисних істот. Невже у нашому місті, яке претендує на статус європейського, це можливе? Адже рівень цивілізованості суспільства і його «європейскість» більше визначається не проведенням масових свят до Днів Європи, а гуманним ставленням до тих, хто знаходиться у нашій залежності. У більшості європейських країн вбивство безпритульних тварин є недопустимим і карається на законодавчому рівні. І тільки хвороба тварини, тяжка травма або її агресивність можуть стати причинами для її умертвіння.

Навіщо вбивати собаку? Вилов і стерилізація тварин – достатній контроль над їхньою кількістю. І притулок повинен бути місцем проживання бездомної тварини, а не її ешафотом. Так, утримувати собаку у притулку до її природньої смерті замість «збільшення пропускної здатності», звісно, набагато дорожче. Але як цивілізована громада ми повинні знайти у міському бюджеті кошти на це. 

Обмірковуючи вкотре запропоновану Програму, мені пригадалися безліч історій про собак, які рятували життя людей або демонстрували надзвичайну відданість своїм господарям. Так, у Тольятті є пам’ятник німецькій вівчарці, яка протягом семи років – аж до своєї смерті - на одному й тому ж місці за будь-якої погоди чекала на своїх господарів, що загинули у автомобільній катастрофі. Небайдужі люди намагалися взяти пса до себе, але він не погоджувався зрушити з місця в надії побачити знайомі обличчя. Так і помер пес неподалік того місця, де він сподівався зустріти своїх господарів… А чи багато ви знаєте людей, що здатні на подібні вчинки вірності?.. Мешканці Тольятті встановили собаці пам’ятник з написом «Псу, научившему нас любви и преданности». Чи не бракує нам, вінничанам, любові й відданості, що збираємося відраховувати життя беззахисної істоти у 45 днів?..      

Визнання права на життя іншої істоти робить з нас людину. І саме ставленням до тварин й оцінюється наша людяність. Тільки гуманним поводженням з тваринами ми можемо довести свій рівень цивілізованості.