Ліки дорожчають. Що робити?

Всі ми час від часу навідуємось до аптеки

Тож вирішив поділитись своїми знаннями, тому що найбільше моє бажання, щоб всі були молоді, здорові і щасливі. І не лише у 2016-му році, а впродовж життя.

Отже, що робити, коли ліки дорожчають? Те ж, що і з предметами розкоші – розпочати економити, шукаючи їм альтернативні замінники. Сьогодні кращий час, щоб приділити якнайбільше уваги собі, вивчити досконало свою душу і тіло, навчитись із ними «домовлятись».

Відомо - наші хвороби, здебільшого, мають психосоматичний характер. І легкі форми недуги можна подолати за допомогою підсиленої дози вітамінів і мікроелементів. Вони підвищують наш імунітет, відновлюють в організмі відсутню ланку, стимулюючи його «боротись» із болячкою з «новими силами». Ці «помічники» виконують роль «чарівного стусана» для людини, яка не знає як відновити сили за допомогою профілактики: правильного харчування, психогігієни, або просто лінується це робити. Здоров’я коштує дорого. Але справа не лише у грошах. Здоров’я коштує самодисципліни, часу для себе, регулярної уваги до потреб організму – це і фізичне навантаження, і збалансована дієта, і стабільність нервової системи.

Щодо дієти. Кожен відчував, як інколи несамовито «тягне» щось попоїсти. Приміром, хочеться квашених овочів, чи копченої риби. Таким чином організм чітко сигналізує нам про низьку кислотність шлунку і нестачу вітаміну Д, який є у риб’ячому жирі. Їжа може бути і є для нас ліками. Причому, досить ефективними: під час лікування у санаторіях не дарма призначається дієтичне харчування. Навчитись прислухатись до потреб організму і не відмовлятись від «маленьких радощів» перехопити щось смачненьке - легко. Наприклад, щоденне вживання 40 гр шоколаду, стимулюючи вироблення серотоніну – «гормону щастя», додасть позитиву у день, а калій, магній, фосфор, кальцій, мідь, цинк і вітаміни групи В – здоров’я. Але не варто зловживати, хорошого – в міру J

Не менше уваги слід приділяти і профілактиці. На жаль, у незалежній Україні, медицина так і не зробила рішучих кроків до заохочення «бажання не хворіти». Вона не набула змісту профілактичної. Навпаки, реформування медицини фактично зробило з пацієнтів і лікарів «жертв системи», яка стимулює зростання статистики хвороб і продукує «симулянтів». Наразі медики отримують матеріальне заохочення від кількості звернень до них пацієнтів і «зацікавлені» у зростанні кількості захворівших, а не здорових.

«Реформатори» самі заклали цю «похибку» - звісно, що всі хочуть заробляти більше. Натомість правильніше було б, якби лікар більше приділяв уваги роз’яснювальній роботі, заохочував здоровий спосіб життя мешканців на своїй дільниці. Відповідно, менше хвороб - більший заробіток.

Я прийняв сотні пацієнтів. І неодноразово спостерігав, як деяким людям подобається стан немочі: «завдяки» хворобі вони отримують більше уваги, турботи – від лікарів, близьких. Їм не вистачає у житті любові і вони знаходять втіху, «плекаючи» свою хворобу, охоче спілкуючись лише на тему різноманітних симптомів і найдешевших у місті аптек. Шкода, що рідні не допомагають їм знайти себе у житті. І лише одиниці насправді усвідомлюють причини своєї хвороби.

Запевняю, як лікар: кожен орган у тілі людини реагує на негативні емоції. Образи, агресія, заздрість, пиха «повертаються» біллю, запаленням, пухлинами тощо. Але мало хто цікавиться саморозвитком, щоб розуміти причинно-наслідкові зв’язки між власною поведінкою і хворобами. Типова помилка пацієнта – заперечення навіть думки про те, що, окрім пігулок та процедур, потрібна допомога психолога. Проте, пройти усі стадії усвідомлення хвороби самотужки надто важко: люди, здебільшого, звинувачують кого і що завгодно, а не себе. Лікарі роблять все можливе, щоб зупинити хворобу. Але, будь яке, навіть найдорожче і найсучасніше лікування марне, якщо людина не відкрила своє серце, не очистилась духовно, не бажає зростати морально, дбати про своє тіло, зберігаючи фізичну активність і - полюбити себе.

На власному досвіді переконався: успіх лікування найстрашнішої хвороби – раку - на 50% залежить від лікарів і на 50% від самого пацієнта. Робота психологів і медиків, підтримка близьких і, звісно, розуміння, що недуга – не вирок, а завжди шанс на одужання – ось найкоротший шлях до зцілення і життя без ліків.

З повагою

і найкращими побажаннями у Новому році

Володимир Шамрай