Троянди і лайно

Київ – місто естетичних контрастів

Є такий метод господарювання: не прибирати, а прикривати плями. Не чистити, а маскувати. Не працювати, а робити вигляд. «Обкатка» методу мала місце ще під час Євро-2012. В підсумку гостей зустрічала не держава, а «потьомкінська дєрєвня». З туалетом у кущах на Трухановому острові замість адекватної вбиральні.

Літо-2012 минуло, чемпіонат так-сяк відбули, «покращення» у вигляді кущів – лишилося. Лайно під ними – так само. Ба навіть більше. Недавній прорив на станції аерації у Бортничах – тому свідоцтво. Між іншим, про критичний стан станції попереджали давно. Та простіше прикрити калові маси червоними трояндами й робити вигляд, що Київ перетворився на такий собі гівняний Едем.

Тільки без Адама і Єва, дерев та яблук… Зате з дияволом, котрий, як відомо, ховається у деталях…

А деталь наразі така: у місті буцімто проголошена акція «кожному киянину – по троянді». Краще б, звісно, кожному киянину – по можливості обирати мера і Київраду, але троянди – також непогано. Але тільки в тому випадку, якщо, окрім троянд, решта міських проблем вирішена та відправлена в архів.

Між тим проблем не меншає, а більшає. Їх приблизно стільки ж, скільки і троянд – рівно мільйон. Це і діряві дороги, і смердючі під’їзди житлових будинків, що роками не знають ремонту. І безкінечний хоровод МАФів, які стали другою монголо-татарською навалою (тільки від першої у 1240-му постраждала Десятинна церква, а від другої – весь Київ).

МАФи запруднили центр і периферію, закрили впізнаваний краєвид. Замість милуватися історичними будівлями мозолимо око пластиково-бляшаним несмаком під назвою «кіоск». Хай живуть металеві коробки з позаторішнім печивом та дерев’яні «розкладки» з жіночими трусами! Їх Попов по периметру обтикає трояндами. Під колір трусів…

До речі, на квіти адміністрація міста виділить 20 мільйонів гривень. По 20 гривень за троянду. Вся ця маса фігових листків осяде у 60 розаріях. Над збільшенням їх кількості міські чиновники працюватимуть й надалі, повідомляє «Київзеленбуд». Але й це не все. До кожного розарію підведуть систему поливу плюс поставлять охорону – аби квіти не зривали.

Вигадати щось більш «креативне» складно. До кожного трояндового пуп’янку приставити по солдату з рушницею або по «дружиннику» з нарукавною пов’язкою – вельми необхідне діло. Зате Софію Київську можна не охороняти. В сенсі – дозволити під її стінами ще одну новобудову. А й справді, кому вона потрібна, та Софія, коли у нас тут – троянди… пальми… кактуси…

До двох останніх пунктів руки поки не дійшли. Зруйнуємо Лавру (а процес за допомогою УПЦ МП вже йде на всіх парах) – висадимо «миллион алых…» сакур. Або магнолій. Після того, як дніпровські схили сповзуть у ріку, переможемо розруху за допомогою ліванських кедрів. Загубимо історичний Печерськ – засіємо руту-м’яту по кільканадцять тисяч за пучок…

А де ж будуть знамениті київські каштани? – запитаєте ви. Звісно, на Хрещатику. Якщо припарковані прямо посеред вулиці автівки дозволять… Чергова каштанова епопея міськради увінчана купівлею 289 дерев по 6 тисяч гривень за штуку.

В недавньому минулому ми вже проходили і дорогі імпортні каштани, що загинули від невідомої пошесті, і ідею засадити центральну вулицю гінкго білоба, і багато інших ботанічно-валютних чиновницьких фокусів.                

Отож, на сьогодні маємо те, що маємо: Київ – місто естетичних контрастів. Екскременти на тлі вишуканих квітів. Руйнацію, замішану на відсутності плану та логіки. Великий міський «сором», прикритий долонями Попова. Дивну еклектику з неприємним запахом. Столицю, схожу на сільську околицю – з трояндою у купі компосту…