«Ломка» Партії регіонів

Чому депутати від ПР перебувають в парламенті у певній розгубленості

Скільки б не було нарікань на нинішній парламент, а все таки у нього є один великий плюс. Нинішня фракція «Регіонів» перебуває в ньому в незвичному для себе стані «ступору».

Згадаємо, як все було рік-два-три тому назад. Навіть з великого побоїща, «присвяченого» у квітні 2010-го ратифікації харківських угод, провладна більшість вийшла переможцем. Опозиція билася, чинила супротив, проти Парубія та Гримчака порушили кримінальні справи, але ганебний гешефт Януковича та Медведєва законодавчо таки «освятили».

Аналогічна ситуація була й, скажімо, під час ухвалення закону про мови. Під Українським домом стояло наметове містечко, Раду пікетували незгодні, у сутичках зі спецназом дійшло навіть до кровопролиття, проте закон все одно прийняли.

На жаль чи на щастя, але настрої вулиці при ухваленні важливих рішень до уваги не беруться – градус суспільного обурення наразі далекий від 2004 року, тож доля країни вирішується у парламенті. Парламент же більше не належить Партії регіонів. Так було в минулому, але так не є зараз.

Оскільки мода на підведення підсумків щодо «ста днів» політика чи інституції іще не перевелася, скажу і я пару слів з приводу «першої сотні» нашого парламенту.  Що було небагато законотворчої роботи – це правда. Проте сталося інше. Мало-помалу відбулася певна рокировка на політичній шаховій дошці, і ПР з ферзів посунули у пішаки.

На «піаніно» достойники з ПР більше не грають. Під пильним оком колег-депутатів, журналістів тощо робити це стало проблематично. Головній потворі Ради минулих скликань – неперсональному голосуванню – вважаймо, зламано хребет. Якщо рецедиви цієї хвороби ще мають місце, то це тепер радше виняток, ніж правило.

Блокувати трибуну першими «регіонали» також більше не зважуються – і тут м`яч на полі опозиції. Якщо склад «Батьківщини»у цьому скликанні лишився на половину старим, то нові депутати від УДАРу та «Свободи» трохи охолоджують надто буйних «регіоналів». Битися із опозиційною половиною зали – собі дорожче. Це провладні опоненти добре затямили.

Відтак «регіонали» перебувають у певній розгубленості. Ба навіть у кризі. Науковою мовою це називається «когнітивний дисонас», хоча навряд чи таке поняття входить до щоденного вжитку деяких провладних депутатів. Простіше кажучи, вчорашнім хазяям ситуації тяжко збагнути, що ж відбулося із владою, яка досі не випадала з їхніх рук.

Іще у 2012-му ПР могла протягти крізь Раду будь-яке рішення, а зараз… А зараз опозиція ніби то й більшості не має, зате має зуби. І кулаки. І принципи. Її вже так легко через коліно не зламаєш, як це було прийнято у «регіоналів» протягом останніх років. От і відчувають депутати фракції регіонів «ломку» - хочеться як колись, але - не дають, а працювати по правилам вони не бажають і не вміють.

А тим часом лави ПР масово покидають її члени. Поки що – на західній Україні, де рівень підтримки «Регіонів» ніколи не був високим, а зараз став рекордно низьким й поготів. Незадоволені  «політикою партії» є й на більш високих щабелях – кому ж сподобається, що Янукович «заточив» весь уряд і установи на кшталт митниці виключно під «сім`ю»?

Словом, проблем у “регіоналів» не бракує. Це їхні проблеми, за які ми їх жаліти не станемо. Зауважимо лише одне: втративши одноосібний контроль над парламентом, ПР втратить усе. А до цього, судячи з усього, і йде…