Всі – в суд!

Українські суди використовують аж ніяк не за призначенням

За класичним тлумаченням, суд – це місце, де розв’язується суперечка сторін. Суд – це спроба збалансувати інтереси постраждалого і того, хто завдав його шкоду. Байдуже, про що саме йдеться. І кримінальний, і цивільний процес улягають одному правилу: шукати правду і карати кривду. Український суд ніколи не був гідним рефері для своїх громадян. Останнім часом ця тенденція лише поглибилась. За прикладами далеко ходити не слід. Справа Тимошенко і те, як було винагороджено прокурора Лілію Фролову – найкраще тому підтвердження.

Але зараз я хотіла б зазначити інше. А саме те, що, якою б зухвалою не була влада досі, ще не траплялось випадків, коли б суд використовувати не за прямими призначенням. Тільки останнім часом почав розвиватись новий тренд. Суд – це вже не лише «дишло», котрим, як і законом, можна крутити на всі боки. Суд – це відтепер замінник і Верховної Ради, і Центвиборчкому, і інших структур. Відтепер вся країна – один великий суд. До того ж, неправедний і неправильний. Одне слово: печерський…

Вищий адмінсуд, котрий «скасував» депутатство Балоги та Домбровського, підмінив собою ЦВК. Як ми пам’ятаємо, результати виборів по округах, де обирались ці депутати, викликали сумніви у ВАСУ. Проте терміни розгляду подібних справ на момент прийняття судом рішення  вже пройшли. На це вказували і в ЦВК, і в Комітеті виборців України. Дарма. Що означає для суду думка Центральної виборчої комісії, якщо він – суд! – поставлений над законом, логікою подій та, врешті-решт, над здоровим глуздом?

Випадок Балоги та Домбровського був пробним каменем. Досі позбавлення народного депутата повноважень (якщо таке мало місце) проходило через Верховну Раду. Нині закладено новий прецедент, новий порядок речей, ба навіть нові підвалини суспільних взаємин.

Нині жоден громадянин не може бути впевнений ні в чому. Завтра будь-який суд ухвалить рішення про… запуск його на Місяць, бо так цьому судові схотілося. Вже траплялось в часи «раннього» Януковича, що районний суд Луганська чи Донецька скасовував рішення Ющенка про визнання Бандери героєм. Соціум ковтнув подібний нонсенс, заклавши тим бомбу під самого себе. Наразі вибух прозвучав. Тож пожинаймо плоди власної апатії.

Один з найбільш обурливих випадків, пов'язаний з перетворення суду на інструмент прийняття потрібних рішень, стосується київських виборів. Їхню долю має вирішувати Конституційний Суд, бо так захотілось Партії регіонів. «Без КСУ проблему столичних виборів не розв’язати», – стверджує «регіонал» Журавський.

А чому, власне, і не спробувати би обійтися без КСУ? Хіба в Конституції України не прописаний механізм місцевих виборів? Хіба Верховна Рада не здатна призначити вибори без залучення ще однієї інституції? Хіба київська громада не прагне «перезавантаження» міськради та обрання нового столичного голови? Хіба хтось скасував місцеве самоврядування та закон, котрий має бути над усім?...

Виходячи з логіки останніх подій, і в цьому випадку також слід очікувати вердикту, який влаштує правлячу партію. А її передусім влаштує повний хаос – як на столичному, так і на загальнодержавному рівні. І якщо вибори у Києві не відбудуться до 2015 року – на Банковій цьому тільки поаплодують. Ще й дадуть суддям КСУ по «цукерці», як прокурору Фроловій. Адже подейкують, що питання київських виборів є також полігоном, на якому випробовують більш суттєві новації. Хтозна, чи не вдасться так само відтермінувати згодом і вибори президента України, посадовивши Януковича на довічне «царствіє».

Прикро, що всьому цьому підігрують суди. Прикро, що й судова «риба» гниє з голови, демонструючи ганебний приклад судам нижчих інстанцій. Втім, для служителів Феміди робота знайдеться і за прямим призначенням: заступник генпрокурора Кузьмін лобіює зміни до кримінального кодексу, згідно яких журналістів саджатимуть за «наклеп». Отож, полку політв’язнів незабаром прибуде. Всі ми підемо до суду. Журналісти, депутати, громадські діячі – всі, хто так чи інакше відзначений тавром опозиційності. Влада майже говорить словами героя відомого фільму: тільки замість «всі в сад» у неї виходить «всі в суд»…