За ниткою Аріадни від віршів до мемуарів

Будь-яка книга повинна надихати. Та де шукати натхнення тим, кому цікаві різні теми, погляди, хто хоче розвиватися всебічно? Гадаю, вихід є. Адже «Нитка моєї Аріадни» - унікальна книга, особливість якої – в гармонійному сплетінні прози і поезії, громадянської та любовної лірики, історичних фактів та авторських думок. А отже, кожен зможе відшукати в ній те, що до вподоби саме йому, що проникне в найглибший закуток душі і залишиться там назавжди.

Борис Тихонович Маріан – людина з нелегкою долею. За часів Радянського Союзу він пройшов крізь вогонь репресій, в’язницю, табори. Заарештований був іще студентом, так і не закінчивши навчання на факультеті журналістики, але не зневірився і, реабілітувавшись, знайшов себе в літературі, вивчившись на літератора. Творчість Бориса Тихонова не одноманітна: на його рахунку вже і збірки поезій, і декілька книг документальної прози, і навіть книжки для дітей. А його останню роботу «Нитка моєї Аріадни» Кирило Ковальджи, автор вступного слова, назвав «Сьомою веселкою Бориса Маріана», що свідчить про особливість цієї книги на тлі усієї творчості автора.

Отже, головна риса збірки – її різноманітність. Вона поділена на п’ять розділів, кожен з яких об’єднаний окремою тематикою, але усі вони пов’язані однією «ниткою Аріадни» - долею поета, публіциста, журналіста, громадського діяча Бориса Маріана. Ми ніби йдемо дорогою його життя. І справа не тільки в мемуарах, а й у віршах, де відбилися почуття та переживання, сама доля. Перші три розділи об’єднані одним заголовком «Нові старі вірші», адже вони, як пояснює автор, написані вже давно, але не були опубліковані. Особливу цінність, гадаю, становлять поезії з першого розділу «Із тюремного зошита», які були записані автором під час перебування в таборі для політв’язнів «Дубровлаг». Це не просто вірші, в яких емоції і почування, а й цінні історичні документи з важливими подробицями перебування політв’язнів в таборі («Нічні допити», «Надгробок», «Згадки про Гулаг»).

Водночас, усі вірші збірки є цікаві і особливі для читачів своїми життєствердними мотивами. Кожен знайде в них для себе слова, які допоможуть у скрутну хвилину, розкриють певну життєву істину. У віршах Бориса Тихоновича – увесь біль від перебування далеко від Батьківщини, рідних, душевні тривоги, але помітно, що зневіра відсутня, є надія і стоїцизм у поглядах. Зокрема це проявляється в тому, що навіть після несправедливих звинувачень і арешту автор прагне боротьби за справедливість, сміливо рветься в бій:

А вірш «Так закаляється сталь» – взагалі вінець збірки, а можливо, навіть усієї творчості автора. Бо саме в цю поезію вкладене основне кредо. Цей вірш може служити гімном для багатьох людей.

Для автора були надзвичайно важливими відносини зі своїми товаришами в таборі:

Мемуари «Зигзаги однієї долі» - окрема, надзвичайно важлива частина книги. Дізнатися про автора з його ж записів – цікаво і, звичайно, цінно. У главах із книги споминів – реальні події, факти, постаті. А те, що вони не дописані, змушує чекати на нові й нові звершення автора.

Може здатися, що назву збірка отримала від однойменного вірша. Можливо, так воно і є. Та попри це ми можемо припускати, що «Нитка моєї Аріадни» - історія життя автора, протягнута через усю збірку, а не просто втілена в одній із поезій. Аріадна – то Доля, за ниткою якої Борис Маріан вийшов із лабіринту труднощів та став тим, ким мав стати.