З двох зол

Не хотілось би торкатись тем пов’язаних з релігією, але останній тиждень в українському суспільстві ця тема набула шаленої популярності і не може не турбувати мене, як громадянку України.

      Не хотілось би торкатись тем пов’язаних з релігією, але останній тиждень в українському суспільстві ця тема набула шаленої популярності і не може не турбувати мене, як громадянку України. 

        Відомі та недуже відомі люди пишуть блоги, статі, обговорюють по телебаченню хто з московських святих отців більш не любить Україну ,та більш прихильно ставиться до Москви. Можливо наше суспільство обирає з двох не найкращих варіантів через те , що з дитинства чує прислів’я «з двох зол треба обирати менше»? Особисто мені більше подобається англійський варіант прислів’я «з двох зол не обирають жодного». Можливо українцям треба задати собі питання: «Чому історична спадщина нашого народу: Київсько-печерська лавра, Почаївська лавра знаходяться в руках церковної конфесії керівництво якої знаходиться в інший державі та є політично заангажованим стосовно української незалежності та права нашого народу на духовну самостійність?», і не перейматися стосовно  тих кого призначає Москва.

        Ні в якому разі я не хочу закликати до релігійної нетерплячості в українському суспільстві. За віросповіданням я православна християнка, але до жодної релігії чи конфесії я не ставлюся вороже. Хай конфесії інших держав будують на нашій землі свої храми і хоч таким чином служать Україні. Мені б хотілось в нашій країні бачити релігійно толерантне суспільство, але релігійно толерантне суспільство не повинно надавати можливість конфесіям інших держав відбирати історичну спадщину в українського народу.