СТОСОВНО ПРОЕКТУ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ (р/н 1108 від 04.12.2007 року)

Трудовий кодекс України не вирішує таких проблем, як неналежне оформлення трудових відносин, заробітна плата «в конвертах», тощо...

Необхідність оновлення трудового законодавства на сьогодні дійсно існує. 

Така необхідність виникла з огляду на те, що деякі аспекти трудових відносин чинним Кодексом законів про працю України неврегульовані або врегульовані несправедливо і, як наслідок, маємо в державі низку надзвичайно гострих проблем у сфері трудових відносин. Це такі проблеми, як неналежне оформлення трудових відносин, заробітна плата «в конвертах», відсутність чіткої системи ефективного громадського контролю в сфері праці; низька заробітна плата працівників тих підприємств, власники яких отримують високі прибутки; відсутність в законодавстві чітко виписаного механізму участі найманих працівників в управлінні підприємством; відсутність ефективного механізму захисту трудових прав працівників тощо.

Водночас підготовлений до другого читання проект Трудового кодексу України не містить норм та механізмів, які були би направлені на вирішення зазначених проблем трудової сфери. Більше того, він містить такі норми, які призведуть до появи нових, зараз не існуючих проблем у сфері трудових відносин.

Це перша вагома причина того, чому проект Трудового кодексу України необхідно відхилити.

Всупереч вимогам Конституції України, проектом Трудового кодексу України передбачається суттєве звуження змісту та обсягу існуючих трудових прав людини. А саме, передбачається звуження права працівників на відпочинок, на участь в управлінні підприємством, на страйк, на захист від безробіття, на захист від дискримінації, на судовий захист порушених трудових прав, на захист своїх трудових прав через профспілки та профспілкові об’єднання тощо.

Це друга надзвичайно вагома причина того, чому проект Трудового кодексу України необхідно відхилити.

Більше того, проект Трудового кодексу України не узгоджується з деякими загальновизнаними принципами правової, демократичної, соціальної держави та громадянського суспільства; суперечить тим функціям і завданням, які має трудове законодавство в сучасній правовій державі; не має єдиних принципів побудови, а також характеризується можливістю подвійного тлумачення окремих його положень. До того ж одні статті проекту Трудового кодексу України суперечать іншим статтям, що є неприпустимим.

Наприклад, громадянське суспільство характеризується, зокрема, подоланням відчуження кожної людини від засобів виробництва, знарядь праці та результатів своєї трудової діяльності; наявністю дієвої ефективної системи громадського контролю за додержанням прав людини, в тому числі, за додержанням трудових прав. Але ці питання проект Трудового кодексу України «обходить стороною».

Говорячи про функції і завдання трудового законодавства в сучасній правовій державі, варто згадати видатного російського вченого, фахівця у галузі трудового права Кісєльова Ігоря Яковича. За його словами, головна цивілізаційна цінність трудового права полягає в тому, щоб надати ринку праці більш гуманний характер, захистити працівників та суспільство від негативних сторін ринкової економіки. Трудове законодавство повинно забезпечити поєднання науково-технічного прогресу з соціальним прогресом. Якщо цивільне законодавство переважно відтворює принципи «ринкової справедливості», накопичування, то трудове законодавство має відтворювати принципи соціальної справедливості, людські, гуманітарні начала. Трудове право повинно робити ринкову економіку прийнятною для основної частини населення та нейтралізувати ті фактори, які сприяють розпаленню класової ворожнечі. І тут знову слід констатувати, що все це не враховано у проекті Трудового кодексу. При цьому навіть в одному з докладів Міжнародного бюро праці зазначається, що «… закони ринку, якщо їх надати самим собі, цілком здатні привести до суспільства, яке сприяє лише сильним та відторгає слабких. Необхідно враховувати цю небезпеку та дбати про те, щоб розвиток відбувався не тільки економічно виправданим шляхом, але й був прийнятний з позиції людей.»

Слід зазначити і те, що соціальне партнерство у розвинутих європейських країнах (наприклад, у Німеччині) передбачає, насамперед, закріплення у трудовому законодавстві права найманих працівників на участь у прийнятті рішень власниками підприємства. Як наслідок, в трудовому законодавстві необхідно також закріплювати певні механізми, за допомогою яких наймані працівники мали б можливість безперешкодно реалізовувати таке право. Але все це не враховано у проекті Трудового кодексу України.

Доцільно також пригадати головну причину «нового економічного дива» у Німеччині у післявоєнні роки та відповідно й причину високого рівня матеріального забезпечення громадян цієї країни сьогодні. Причина була, насамперед, в тому, що тоді федеральний канцлер Німеччини К.Аденауер керувався у своїй діяльності принципами про те, що, за його словами, капіталістична система економіки не відповідає життєвим політичним і соціальним інтересам німецького народу; а нова структура німецької економіки має ґрунтуватися на врахуванні того факту, що час необмеженого панування капіталізму минув. Йшлося насамперед про збільшення частки робітників та інших осіб найманої праці у «спільному пирозі», «депролетаризацію» трудящих шляхом «утворення майна» в руках найманих працівників, а також про гідний рівень життя для безробітних та непрацездатних.

Водночас проект Трудового кодексу України, який підготовлений для розгляду у другому читанні, має чіткі ознаки направленості на реалізацію інтересів найбільш багатих прошарків населення, які намагаються представити свої групові інтереси в якості інтересів всього суспільства. В разі прийняття цього проекту Трудового кодексу України, він може стати знаряддям насилля над працівниками з боку роботодавців та держави.

Враховуючи викладене, необхідність відхилення підготовленого до другого читання проекту Трудового кодексу України стає беззаперечною.