Ми часто скаржимося на життя: «Ціни ростуть, політики брехливі, стрес на роботі, машину знову подряпали на стоянці…». Ми вважаємо, що нам важко, що ми заслуговуємо на краще. Ми не задоволені тим, що з нами відбувається. Ми впевнені, що життя з нами поводиться несправедливо. Я теж так час від часу думаю. Але нещодавно мені до рук потрапила повість Данила Чайковського «Хочу жити!», яка змусила мене червоніти перед собою за такі думки. Адже це історія про людей, до яких життя повернулося своїм найжахливішим обличчям, але не змусило скаржитись або здатися. Не змусило розлюбити себе. Це дивовижна історія про єдину справжню та непереборну Любов – любов до Життя.
Данило Чайковський – українець, письменник, журналіст, політичний діяч і педагог – сам зазнав переслідувань та ув’язнень в тюрмах і нацистських концтаборах, але вижив у нелюдських умовах і написав про таке життя своїх співвітчизників там, у далекій Німеччині, в таборі смерті.
Його книга «Хочу жити!» - це не лише історичний та політичний документ,який показує реальну картину життя того часу, але й високомистецький художній твір. Він написаний зі зворушливим ліризмом, з відвертістю того, хто пережив усі жахіття ув’язнень. Кожний факт і слово пропущені крізь призму власного сприйняття і досвіду автора – і це дійсно так, адже незважаючи на те, що твір – художній, в ньому безперечно присутні автобіографічні мотиви.
Данило Чайковський просто, відверто, а тому геніально змальовує муки та поневіряння в’язнів концентраційного табору. Його герої, незважаючи на щоденне приниження людської гідності та існування на межі людських можливостей, не падають духом, не підкоряються долі, а продовжують боротися і не дозволяють своїй душі померти. Вся книга пронизана величезною снагою до життя, до кращого, вільного життя.
Прочитавши цю книгу, стає незручно та соромно за свої проблеми. Адже у порівнянні з тим, що пережили герої твору і прості люди під час Другої світової у реальному житті, наші щоденні труднощі – це ніщо. Такі твори повинні існувати хоча б для того, аби мати можливість дізнатися, що таке справжнє горе і справжнє випробування. Для того, щоб ми не впадали у відчай через різні, малі та великі, негаразди – невиповнені проекти, затоплені квартири, подряпані машині та поламані телефони. Адже життя може бути значно страшнішим.