«Істине обличчя Івано-Франківської Феміди».

« Нехай впадуть сьогодні небеса але справедливості – бути!»

Днями з превеликим задоволенням спостерігав пряму трансляцію з зали засідання,  де намагалися звинуватити Юлію Тимошенко у різноманітних кримінальних злочинах. Це задоволення не було пов’язано з тим, що «шиють» головній опозиціонерці країни, а з тим, як голова «Батьківщини» вправно та красиво виклала усі аргументи, усе те, що 96 % населення України нажаль зробити не в змозі. А саме, про корупційність нашого судочинства, про систематичні зловживання представників Феміди та й взагалі про увесь «безпрідєл», який присутній майже на кожному засіданні. Я, чесно признаюся, вперше отримував задоволення спостерігаючи як  пан суддя вмивався потом і як його трусило. Я переконаний, що не тільки від спеки «друга» у мантії так «ковбасило», а й від тих звинувачень, в лиці якого отримали усі судді країни! Але від деферамб політикам, хочу перейти до головної теми, про яку хочу сьогодні вам розповісти, а саме: «Істине обличчя Івано-Франківської Феміди».      

            Отже, нещодавно я мав змогу сам спостерігати за процесом повного безладу, хаосу, ганьби, несправедливості і т.д. безпосередньо у стінах нашого місцевого суду. Картина як мовиться ясна і нажаль зовсім не прекрасна! Почну з самого початку. Ті, хто слідкує за місцевими новинами, той  хто обізнаний у тих подіях, які відбуваються на Прикарпатті знають, що я досі суджусь з горе-керівництвом ТРК «Вежа». Нагадаю, що мене незаконно було звільнено з посади радіоведучого програм. Можливо  хто не в курсі, більш детальніше про цей ганебний факт зможите прочитати без жодних проблем у Інтернеті (http://blogs.korrespondent.net/users/blog/zuzunadze/a35857). Так ось, звісно після мого звільнення я попрямував прямісінько до нашого «справедливого», «незаангажованого» та що гріха таїти- «чесного» суду. Пройшовши усе бюрократичне пекло, я подав документи і отримав першу повістку, з’явитися у залі засідання рівно через пів року. Чи це не диво? Потім почалися банальні відмовки і відписки, почалося відверте затягування процесу. Що тільки не вигадували секретарі, помічники судді Островського для того, щоб розтягнути задоволення від такої справи. То термінове засідання, то суддя захворів, то сторона відповідача не з’являлася на судове засідання, то ще якась маячня....І ось таким чином протягнули справу у 2011 рік. Мало того, що затягували тут ще і відверто прийняли незаконне рішення! Я з висновком судді Островського ходив до наших місцевих знаних адвокатів, через столичних колег направляв папери до київських правознавців і відповідь я чув одну і ту саму «рішення прийняте не правомірно, у вас мовляв є 8 пункиів, за якими вас не мали права звільняти, це кримінал для роботодавця». Але певно суддя Островський чи погано вчив трудове право в університеті, чи була домовленісь у нього з відповідачами, це якщо можна так висловитися – на його совісті, а рішення його було - відмову позивачу. Забігаючи на перед скажу, що і апеляції я вже чекаю два місяці. Скільки триватиме цей безлад невідомо! По закону - це грубе порушення моїх прав! Але суддям начхати, ну що я зможу зробити проти цієї корупційної машини, проти авторитетних мантій?! Це до мене, як до журналіста застосовують такий жорсткий пресинг, а що тоді говорити про простих мешканців міста, країни? Тим, кому взагалі немає де виговоритися, де добитися правди? Та і статистика, яку оприлюднила головна опозиціонерка держави говорить сама за себе. Погодьтесь 96 % громадян вважають наші суди і взагалі судову систему, катастрофою для незалежної країни.  Але і у цьому є свій позитивізм! Тепер вимальовується чітка картина, що насправді відбувається у державі і дає відповідь чому ми так кепсько живемо. Бо такі судді, такі горе керівники сидять і займають місця справедливих, розумних і чесних людей! Дивує інше, а саме беручи хабарі, роскрадаючи державне майно, за це на жаль, жоден і навіть горезвісний засівальник Зварич, не несуть належної відповідальності!  Залишається на моє глибоке переконання старий і перевірений спосіб – людський суд! Нехай звучить дуже радикально але виходу з такої надскладної ситуації я не бачу! Такої реформи як було проведено в Грузії ми не потягнемо тільки тому, що кумовська влада, кумовська політика в Україні жила і буде процвітаючи жити до поки самі люди не захочуть змін і кращого життя! На сам кінець хочу навести приклад одного вислову, який  написаний у кожному залі засідання  США: « І нехай впадуть сьогодні небеса але справедливості – бути!». А нашим судам пропоную написати такі рядки: «І нехай засуджу навіть сам себе але грошенятам у кишеньці – бути!»...