"Зробимо висновки з того, що мали та отримали»

ЗАЯВА Політвиконкому Соціалістичної партії України від 19 березня 2014 року

В Москві фактично завершилась процедура розширення РФ за рахунок Криму та Севастополя.

Це втрата для України? Безперечно.

Хто в цьому винен? Ми самі. Правий був Л.Кучма, коли свого часу в Сибірі говорив: «Мы, украинцы, немного с придурью». Погодитись з цією «мудрістю» не можна. Але..

Ми самі обираємо керівництво, яке з владою справитись не здатне, яке власну кишеню ставить поперед інтересів держави, яке корупцію робить методом управління.

Ми самі в пропаганді сумнівних ідеологем патріотизмом вважаємо ненависть до тих, хто ідеологеми не сприймає, не реагуємо на акти вандалізму, насильства, неповаги до власної історії, віддаємо іншим її кращі сторінки.

Ми самі в боротьбі за владу забуваємо, що є держава, є державні інститути, в яких можна змінювати кадровий склад, але не можна нищити самі інститути, підмінювати їх неконституційними утвореннями.

Ми самі, коли зводяться бізнесові і політичні рахунки, миримося з нацьковуванням громадян, використанням зброї, вбивствами і наругою над гідністю людини.

 Ми самі впродовж останніх трьох президентських циклів допускали маніпулюванням свідомістю людей, розділяючи Україну на Схід і Захід, не давали відсічи сценаристам такої політики.

 Ми самі не живемо власним розумом, заглядаємо в рот зарубіжним консультантам, які навчають нас як займатися землею, енергоресурсами, цінами, тарифами, - вчать жити.

Ми самі дозволили розграбувати державу, знищити виробництво, позбавити роботи мільйони співгромадян, виштовхали їх за кордон для заробітчанства, украли самі у себе перспективу на завтрашній день.

Як ставитись до того, що трапилось? Світ засуджуватиме акт відторгнення частини української території, називатиме його анексією, порушенням міжнародного права, загрозою для миру. Це правильна оцінка. Вона буде підтверджена багатьма прикладами військового втручання і його підготовки, інформаційної блокади і дезінформації, ігноруванням прав корінного народу, порушенням меморандуму про гарантії безпеки. Вітчизняні і зарубіжні консультанти наполягатимуть на відсічі агресії, використанні збройних сил, гратимуть на струнах патріотизму, пропонуватимуть підтримку  НАТО. Це теж виправдано і зрозуміло.

Одні та інші виклики можна зважувати, прогнозувати їхні наслідки, вдаватися до відповідних кроків. Але вище всього цього залишиться одне – вибір людей. Він здійснений. Напевне, це їх помилка, але така їх воля. З нею мусимо рахуватись, як би гірко все не сприймали ті, хто не для показу, а в душі є патріотом України.

Треба засвоїти одержаний урок. Не риторика, не колючі фрази, гасла і прапори потрібні сьогодні. Висновок має бути одним для всіх – і влади, і політичних організацій, і для кожного: сильна держава своєї території не втрачає.

Ми прагнемо, щоб Україна стала сильною державою. Ми зобов’язані сконцентрувати волю і зусилля суспільства, щоб зробити необхідні рішучі кроки :

- обрати невідкладно президента не з числа мільйонерів, словоблудників та лжепатріотів, а людину, якій можна довіряти, щоб зняти будь-які спекуляції щодо легітимності влади;

- розглянути зміни і затвердити нову редакцію Конституції України, унітарної, суверенної, соціальної, правової і демократичної держави;

- терміново прийняти закон про місцеве самоврядування, віддавши всю повноту влади людям, під їх відповідальність за власний вибір;

- ліквідувати вертикаль адміністрації – середовище корупції і авторитаризму;

- наблизити дострокові вибори парламенту з використанням відкритих списків, низьким прохідним бар’єром, одночасно провести вибори до місцевих рад;        

- припинити монтування нового адмінресурсу з числа представників партії, відомої своїми «здобутками» в політиці, економіці та соціальній сфері.

           Такі політичні рішення відкриють нам шлях до здійснення справжніх реформ в Україні. Для того  щоб:

          -  кожна людина була впевнена в своєму майбутньому;

          -  багаті ресурси України не розкрадалися, а використовувалися в  інтересах всього суспільства;

           -  зберігалася і правильно використовувалася земля;

          -  продукція сировинних галузей була витребувана вітчизняним машинобудуванням та іншими високотехнологічними виробництвами;

           - не страждали від утисків та рекету підприємці та бізнесмени, не  боячись використовувати капітал в Україні. Щоб правоохоронні органи  не були карним інструментом…

          -  людина почувалась  л ю д и н о ю.

В той же час не можна  послабляти дипломатичні та політичні зусилля, аби довести неправомірність по суті і формі дій керівництва РФ щодо кримського питання, аби не допустити чогось подібного будь-де в сфері інтересів України. Тоді буде сильною держава і в оборонному відношенні. Тоді з нами будуть рахуватись як із суб’єктом світової політики. Тоді не пектиме сором за те, що не втримали подарунок долі. І тоді виявиться, що кримчани не стали чужими для України. Як і Україна для них.