Найбільше від Майдану виграв Порошенко

Тривалі антивладні акції протесту, що охопили територію всієї країни, серйозно вплинули на електоральні настрої українців.

Фактично загальнонаціональний Майдан розділив населення на дві нерівні частини: з одного боку більшість становлять прихильники європейського вектору розвитку, нової, демократичної структури влади, з іншого – проросійсько налаштовані громадяни, які згуртувалися не стільки навколо влади, скільки проти опозиції та "бандерівських" страшилок.

І якщо Янукович і його Партія регіонів зберегли, а то й дещо підвищили свої електоральні позиції за рахунок мобілізації своїх прихильників проти Майдану, то у рейтингах опозиційних сил та їх лідерів відбулися істотні зміни.

Цей висновок підтверджують свіжі соціологічні опитування, на днях проведені Центром соціальних та маркетингових досліджень "СОЦИС" і Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).

Згідно з результатами соцдосліджень, акції протесту підвищили електоральну активність українців, серед яких майже 80% готові взяти участь у голосуванні. Президентські рейтинги  розташувалися наступним чином: В.Янукович – 20,9%, В.Кличко – 20,1%, П.Порошенко – 13%, А.Яценюк – 6,4%, П.Симоненко – 3,8%, О.Тягнибок – 2,8%. При цьому, якби у виборах брала участь Ю.Тимошенко, а не Яценюк, то розподіл голосів такий: Янукович – 20,8%, Кличко – 16,1%, Тимошенко – 13,9%, Порошенко - 11,2%, Симоненко – 3,3%, Тягнибок – 2,0%.

Рівень підтримки політичних партій трохи відрізняється: ПР – 21,9%, УДАР – 17%, Батьківщина – 15,6%, Солідарність (Порошенко) – 7,5%, КПУ – 4,6, Свобода – 4%.

Коротко проаналізуємо статистику опозиційних політсил.

Ці показники змінюють звичне уявлення про опозицію як про "трьох опозиційних лідерів". Бачимо, що Порошенко поступово виходить на провідні позиції і перетворюється на політичного важковаговика.

УДАР. Команді Кличка вдалося завдяки Майдану зробити його лідером протесту. Цим і пояснюється збільшення президентського рейтингу Віталія. Водночас, по відношенню до лідера "УДАРу" в людей сформовані завищені очікування, тому перша серйозна помилка здатна змінити ситуацію. Також не варто забувати, що виборець Кличка погано ходить на вибори, через що соціологія і реальні результати голосування не завжди співпадають.

Батьківщина. Образ Яценюка як "політичного відмінника" абсолютно не відповідає протестним рухам, тим більше революційним. На суб'єктивному рівні виборець це відчув. Тому події останніх місяців не пішли на користь ні йому, ні політичній силі, яку він представляє. Це бачить Тимошенко, яка, схоже, розпочала у партії негласні процеси усунення Яценюка від лідерства. Це бачить і сам Яценюк, для якого пропозиція очолити уряд актуалізувалася як ніколи.

"Солідарний" Порошенко. Варто визнати, Порошенко зіграв на Майдані перш за все технологічно. Він не прагнув бути у перших рядах на барикадах, але завжди з'являвся у потрібний час у потрібному місці. Як тільки у центрі Києва загострюються протистояння, Порошенко їде представляти опозицію на економічний форум у Давос. Йому загалом вдалося нейтралізувати в очах опозиційного виборця негативний шлейф перебування в уряді Азарова. При цьому вся відповідальність за переговорний процес із владою лягає на Кличка/Яценюка/Тягнибока, а Порошенко в цей час збоку збирає політичні дивіденди. Фактично Майдан виявився набагато вигідніший Порошенку, аніж він та його 5 канал Майдану.

Свобода. Прибічники ВО "Свободи" готувалися до революції не один рік. Однак, повноцінно вона не відбулася. В результаті, багато розчарованих, яких не задовольнило пояснення Тягнибока, що мирний характер революції зумовлений необхідністю рахуватися із баченням партнерів по опозиції. А тут ще й симпатії почав перетягувати "Правий сектор", який згодом планує інституціоналізувати свою підтримку. Таким чином, падіння рейтингів "Свободи" - річ закономірна.

Висновки. В електоральній ніші почав формуватися запит на нову конфігурацію лідерів. Мова йде, насамперед, про тандем Кличко-Порошенко. Можливо це буде звучати цинічно, але формат опозиційного тріумвірату себе вже вичерпав і навіть частково дискредитував.

Тому потрібно прагматично дивитися на речі: люди хочуть знати свого лідера і переможний розклад на сьогодні – Кличко-президент/Порошенко-прем'єр. Для цього потрібні конституційні зміни, зокрема у частині збалансування повноважень органів влади. Після цього "УДАР", "Батьківщина", "Солідарність" і, можливо, "Свобода" формують у майбутній Раді проєвропейську коаліцію і беруть участь у формуванні коаліційного уряду. Партії регіонів та комуністам відводиться роль опозиції.

Але це лише теорія. Реальність може виявитися іншою – влада бореться за виживання і в цьому стані здатна на все. Багато що залежить від того, з якими настановами повернеться із Сочі Янукович. Та яким стане вихід із політичної кризи в Україні насправді не знає ніхто, адже будь-які писані сценарії можуть зламатися за одну хвилину...