Протестна пандемія
03 лютого 2014, 20:14
Останні 10-12 років Україна знаходиться у перманентному стані політичної та соціальної напруги. Країну повсякчас, від виборів до виборів, від майданів до антимайданів, лихоманить
Останні 10-12 років Україна знаходиться у перманентному стані політичної та соціальної напруги. Країну повсякчас, від виборів до виборів, від майданів до антимайданів, лихоманить протестна пандемія. Відбувається постійна деформація соціального та державного організму, що призводить до формування складної, майже повсюди з перекосами, соціальної матриці буденності пересічного українця. На фоні надзвичайно складної соціально-економічної ситуації, відсутності ефективних механізмів управління процесами, вкрай нерівномірний розподіл матеріальних благ між членами суспільства, переконцентрація ресурсів в руках обмеженого кола людей, вибіркова монополія на владу та управління, системна корупція, вибіркове судочинство, не правові дії силових органів, законодавчі "колізії", криза політичної системи, деградація гілок влади та інститутів держави, видова боротьба за виживання між групами впливу, відсутність соціального ліфту, занепад основних галузей народного господарства, гуманітарна криза, відсутність стратегічних планів розвитку країни, хиткість суверенітету, формується паталогічний психотип поведінки сучасного українця. Він не бачить себе у перспективі майбутнього, воно по великому рахунку як програма відсутнє, тому у проекції відсутня і сама людина. В українця забрали останнє – мрію, а натомість запропонували огидну химеру. В основі соціальних протестів та виступів громадян України кінця 2013 – початку 2014 лежить саме така поведінкова мотивація і саме вона є визначальною загрозою.
До всього цього додається складна глобальна шахова партія, що розігрується між геополітичними важковаговиками. У цих умовах вирішення проблем внутрішньополітичного порядку значно ускладнюється. Без жодних сумніві ми спостерігаємо системну ін’єкцію нових соціально-політичних вірусів та використання технологій соціального та політичного інжинірингу, які зазвичай тестують на нижчих соціальних видах у країнах "третього світу", використовуючи їх як мальтузіанське гетто. Україна вкотре нагадує дике політичне поле по відпрацюванню "заморських і континентальних" технологій дестабілізації ситуації в країні.
В контексті вище окреслених тенденцій ми виділяємо наступні ймовірні ризики та загрози, які можуть мати місце у найближчому майбутньому:
1. Дефрагментація суспільства: регіональна, етнічна, мовна, світоглядна, політична тощо;
2. Соціальне протистояння всередині самого суспільстві;
3. Масові соціальні заворушення;
4. Тотальна анархія;
5. Громадянська війна;
6. Запровадження диктаторської форми правління;
7. Демонтаж наявної політичної системи;
8. Зміна державного ладу та устрою;
9. Масовий відтік капіталу з України;
10. Соціогуманітарна криза;
11. Остаточне закріплення статусу ресурсного придатку країни;
12. Вдосконалення та поглиблення корупційних схем;
13. Регіоналізація, федералізація та втрата суверенітету;
14. Руйнування інфраструктури країни;
15. Економічний та фінансовий колапс.
Ми опинились перед масштабним соцієтальним викликом: бути українцям монолітним соціальним і політичним видом чи ні? Чи здатні ми, в контексті глобальної цивілізаційної еволюції людства, виробити необхідні адаптаційна механізми виживання, або ж ми просто одна з сотень тупикових гілок розвитку? Межа долі країни у фізичному та віртуальному просторі вже проведена і ми стоїмо на краю прірви.
Ми можемо стверджувати наступне. Суспільно-політична напруга в країні буде залишатись на досить високому рівні, особливо зважаючи на її важливе геостратегічне значення в межах євразійського континенту (США – ЄС – РФ (+КНР)). Вочевидь, поряд із внутрішньополітичними протистояннями між групами впливу, важливим фактором загострення суспільно-політичного протистояння буде боротьба між глобальними світовими акторами. Очікування з приводу стабілізації ситуації в Україні є досить примарними, зважаючи на високий рівень конфліктогенності як на внутрішньому, так і на зовнішньому рівнях. У новому 2014 році можна очікувати продовження посилення проросійських позицій на території країни.
Більшість експертів схильні до думки про невідворотність затягування та стагнації конфліктної ситуації в Україні. Окрім того, ймовірність ризиків підвищення градусу соціальної напруги та нових міжелітарних протиборств в країні досить висока.
Як результат, ми можемо припустити, що соціальні, політичні та економічні негаразди в Україні будуть продовжуватись протягом 2014 року. Це посилить глибинну соціокультурну та гуманітарну кризу в країні і призведе до подальшої інстутиційної та управлінської деградації держави. Україна залишиться в ситуації внутрішньополітичної та зовнішньополітичної невизначеності в угоду геополітичним "ігрищам" блюстителів демократичного вектору руху України з одного боку, а з другого – всепоглинаючій настирності та амбіційності "відновленої імперії".
2014 рік може принести нам важко прогнозовані, ситуативні комбінації майбутнього. Однозначним є те, що основні перехрестя економічних, політичних та цивілізаційних протиборств залишаться полями напруги з високим відсотком ймовірності появи неочікуваних альянсів та геополітичних конфігурацій.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.