Більшість авторитетних аналітичних, експертних та інформаційних установ та структур світу завчасно передбачили не простий хід розвитку подій у глобальному просторі на найближчі роки.
Цей рік може супроводжуватись, як консервацію значного масиву проблемних зон геополітичного і геоекономічного порядку, так і подальшою ескалацією та розгортанням конфліктних зон в перспективі усього 2014 року.
Значна кількість фахівців у сфері політичної аналітики та прогнозування внутрішньополітичних, зовнішньополітичних та економічні процесів переконані в перетіканні кризових явищ минулого року у рік 2014. Більше того соціальна та економічна напруга може охопити ще більші географічні горизонти у порівнянні із 2013 роком.
В умовах формування передумов "холодної війни XXI століття " амбіції домінуючих сил світової геополітики нівелюють тренди нової глобальної культури ведення діалогу взаєморозуміння між громадянином і державою. У розрізі цих подій втрачається ідея максимальної реалізації інтересів особистості поза протиставленням на міжетнічній, релігійній, політичній, расовій або ж іншій основі громадян суверенних держав світу. Права людини в існуючих реаліях стають чимось вторинним, по відношенню до позиційних перестановок гегемонії планетарних політичних і економічних еліт, державних і транснаціональних утворень.
Зокрема, впливове британське видання The Economist та його аналітичний підрозділ Economist Intelligence Unit (EIU) визанчили рівень ризику соціальних заворушень у 150 країнах світу. Основним критерієм заміру стала інстутиційна та політична слабкість режимів. Останні події у світі підтвердили глибоке народне невдоволення політичними елітами та державними інститутами у багатьох країнах світу, особливо в країнах, що розвиваються.
Фахівці The Economist констатують, що на даний момент можна спостерігати закінчення рецесії або ж її послаблення у більшості країн світу. Тим не менш, політичні реакції у зв’язці з економічними негараздами дадуть новий виток соціальних хвилювань у 2014 році. Суспільно-політичні проблеми, у будь-якому разі залишаються на порядку денному у 2014 році. Як результат, можна очікувати нову хвилю соціальних протестів у ряді країн світу.
У відповідності до рейтингів The Economist Intelligence Unit (EIU), у 65 країнах світу (43% від 150 країн) процеси нестабільності будуть відбуватись з високим, або ж дуже високим рівнем ризику виникненням соціальних заворушень у 2014 році. Для 54 країн ризик нестабільності залишиться на середньому рівні, а у інших (31 країна) з низьким або ж дуже низьким рівнем ймовірності. При цьому, у порівнянні з даними п’ятирічної давнини, ще 19 країн перейшли у категорію країн з високим рівнем ризику соціальних протестів.
В переліку країн з високим рівнем соціальної нестабільності представлені країни Близького Сходу та північної Африки (MENA-Middle East & North Africa), південної Європи, балканські країни та колишні республіки СРСР (СНД): 12 з 18 країн MENA, шість з семи балканських країн, вісім країн СНД і п’ять з шести південно-європейських країн. Більше 40% країн Східної Європи знаходяться у категорії країн з високим рівнем. Ці регіони достатньо сильно постраждали від витка фінансових потрясінь, що у сою чергу є передумовою соціальних протестів. Не дивно, що більшість країн південніше Сахари опинились у групі країн з високим рівнем ризиків соціальної нестабільності. Поряд з цим, ряд країн Латинської Америки та Азії, у тому числі країни з високими показниками економічного зростання. Наприклад Китай, де влада серйозно переймається ймовірністю ризиків масових протестів.
- Дуже низький рівень ймовірності
Австрія
Данія
Люксембург
Норвегія
Швейцарія
Японія
- Низький рівень
Австралія
Ботсвана
Гамбія
Гонконг
Ісландія
Канада
Коста Ріка
Лесото
Малайзія
Маврикій
Намібія
Німеччина
Нова Зеландія
Об'єднані Арабські Емірати
Польща
Сенегал
Сінгапур
Словаччина
США
Чехія
Чілі
Тайвань
Уругвай
Фінляндія
Швеція
- Середній рівень
Ангола
Азербайджан
Бельгія
Беліз
Бенін
Британія
Вірменія
В’єтнам
Габон
Гана
Грузія
Домініканська Республіка
Еквадор
Екваторіальна Гвінея
Еритрея
Естонія
Замбія
Індія
Індонезія
Ірландія
Ізраїль
Італія
Кабо-Верде
Катар
Кенія
Конго
Колумбія
Кот-Д’Івуар
Куба
Кувейт
Франція
Латвія
Литва
Малаві
Мальта
Мозамбік
Нідерланди
Оман
Парагвай
Південна Корея
Росія
Руанда
Сан-Томе і Принципи
Сальвадор
Саудівська Аравія
Сербія
Сейшели
Словенія
Танзанія
Таїланд
Тринідад і Тобаго
Уганда Угорщина
Ямайка
- Високий рівень
Албанія
Алжир
Білорусія
Бразилія
Болгарія
Буркіна Фасо
Бурунді
Гайана
Гаїті
Гватемала
Гвінея
Гондурас
Ефіопія
Йорданія
Іран
Іспанія
Казахстан
Камбоджа
Камерун
Китай
Кіпр
Киргизстан
Лаос
Мадагаскар
Македонія
Марокко
Мексика
Молдова
М’янма
Нікарагуа
Пакистан
Панама
Папуа Нова Гвінея
Перу
Південна Африка
Португалія
Румунія
Таджикистан
Того
Туніс
Туркменістан
Туреччина
Україна
Філіппіни
Чад
Чехія
Шрі Ланка
- Дуже високий рівень
Аргентина
Бахрейн
Бангладеш
Болівія
Боснія
Венесуела
Гвінея
Греція
Єгипет
Ємен
Зімбабве
Ірак
Ліван
Лівія
Нігерія
Свазіленд
Сирія
Судан
Узбекистан
За результатами проведеного дослідження стає зрозумілим, що соціальна та політична напруга у більшості країн світу буде набирати обертів у 2014 році. А загальна палітра суспільно-політичного та економічного балансу в значній мірі може змінити розклад сил серед геополітичних еліт світу. Як результат, нова рекомбінація глобального протистояння між основними світовими центрами впливу (США-Китай-Росія-ЄС та інші).
Директор Національної розвідки США (Director of National Intelligence, DNI), Джеймс Клепер, у своєму щорічному звіті “Оцінка світових загроз” на 2014 рік, виділяє наступні регіони світу та зони нестабільності, де будуть спостерігатись негативні тенденції суспільно-політичного, економічного, релігійного та етнічного характеру:
1. Близький Схід та Північна Африка
Єгипет
Сирія
Іран
Ірак
Ємен
Ліван
Лівія
Туніс
2. Південна Азія
Афганістан
Пакистан
Індія
3. Країни на південь від Сахари (Sub-Saharan Africa)
Регіон Сахель
Сомалі
Східна Африка
Судан и Південний Судан
Нігерія
Центральна Африка
Демократична Республіка Конго
4. Східна Азія
Китай
Північна Корея
5. Росія та Євразія
Росія
Кавказ
Центральна Азія
Україна
Молдова
Білорусь
6. Латинська Америка та Карибський регіон
Гаїті
Центральная Америка
7. Європа
Туреччина
Західні Балкани
Поряд з цим, один з найвпливовіших світових аналітичних центрів Stratfor (Strategic Forecasting, США), а також інші авторитетні “мозкові центри” (tank centres) вимальовують наступну конфігурацію світового майбутнього у 2014 році.
США. Будуть продовжувати відстоювати свої геополітичні інтереси у точках напруження своїх глобальних зацікавленостей на Близькому Сході (Сирія і особливо Іран, де посилиться переговорний процес між обома країнами у питаннях використання атомної енергетики), ЄС та ЄвроПРО, країни колишнього Радянського Союзу (Україна, Азербайджан, Грузія, Молдова тощо). США зроблять нову спробу відвоювати втрачені позиції на міжнародній арені та продовжать розкладати геополітичний пасьянс у протистоянні з Росією. Українське питання стане одним з центральних у боротьбі США та Російської Федерації за світове лідерство. Ймовірне подальше загострення діалогу між політикою (особливо бюджетне протистояння, соціальний блок питань) президента Барака Обами та представниками Республіканської партії в Конгресі США.
ЕС. У значній мірі буде відчуватись тенденція економічного дисбалансу попередніх років та спроба виваженої політики економічного і політичного співробітництва зі стратегічними партнерами (США, Китай, Росія). Країни Європейського Союзу згуртуються навколо вирішення питання ескалації конфлікту в Україні зі сторони Росії. В певному сенсі це може призвести до тимчасової консолідації різнополярних поглядів в ЄС з приводу майбутнього об'єднання.
Китай. Очевидно буде продовжувати експансивні дії в освоєнні нових економічних та цивілізаційних секторів глобального впливу (Середня Азія, Тихоокеанський регіон, Азія, Африка, Східна Європа(Україні)). Особливо можна очікувати активізації КНР у зв'язку з міжнародним протистоянням РФ та США, що може бути використано для посилення своїх позицій у різних регіонах світу. Активність КНР буде зростати в економічній, науково місткій, космічній та військовій сферах. Китай буде намагатись стабілізувати складну світову геополітичну ситуацію. КНР має інтерес у реалізації довгострокових інвестиційних програм на території України. Зокрема, особливу зацікавленість китайська сторона має в енергетичному, сільськогосподарському, промисловому секторах, а також у співробітництві у сфері високих технологій. Китай буде балансувати на міжнародній арені, у питанні української ситуації, зважаючи на свою економічну активність в регіоні. Водночас, підтримуючи територіальну цілісність Україні КНР буде виважено вибудовувати свою дипломатичну лінію по відношенню до Росії.
Росія. Буде намагатись утримати позиції одного з глобальних світових гравців. Особливо це стосується простору Близького Сходу, Іран, країни колишнього Радянського Союзу (Україна, Білорусь, Молдова, Азербайджан, Вірменія, країни Середньої Азії). Президент В.В. Путін буде продовжувати утримувати захоплені геополітичні позиції 2013 року, і скоріше за все ці спроби будуть мати досить жорсткий характер. РФ активно буде суб’єктивуватись, не як впливовий регіональний гравець, а як повноцінний глобальний актор. Найбільш ймовірно, що очікуваний соціальний вибух в Російській Федерації буде знівельовано відволікаючими військовими (інтервенція на територію України), спортивними (олімпіада в Сочі), соціальними та міжнародними проектами. Росія буде активно намагатись консолідувати громадян країни перед зовнішніми та внутрішніми загрозами, як спосіб утримання та захисту політичної системи країни. Вірогідність застосування сили з боку Росії по відношенню до України значно зросте у випадку втрати контролю над українськими владними колами.
Україна Суспільно-політична криза в країні буде поглиблюватись, Вірогідність військової інтервенції з боку Росії стане більш реалістичною. Це зумовлено важливим геостратегічним розташуванням України в межах євразійського континенту. Вочевидь, поряд із внутрішньополітичними протистояннями між групами впливу у середині самої країни, важливим фактором загострення суспільно-політичного протистояння буде боротьба між глобальними світовими акторами. Очікування з приводу стабілізації ситуації в Україні є досить примарними, зважаючи на високий рівень конфліктогенності як на внутрішньому, так і на зовнішньому рівнях. Основними завданнями на 2014 рік для української влади, скоріш за все стануть наступні позиції: повернення до ефективних моделей управління процесами в державі; відновлення легітимності влади в очах більшості наcелення країни; забезпечення виборів Президента України; утримання територіальної цілісності України в існуючих на даний момент кордонах; створення та реалізація повноцінного конкурентоздатного соціально-економічного проекту держави Україна. У новому 2014 році можна очікувати продовження посилення позицій проросійського ґатунку на території країни та нові, більш агресивні кроки направлені на встановлення свого контролю над окремими територіями України з боку РФ.
Окрім того, світова аналітична спільнота виявляє найбільш важливі та життєво визначальні напрями руху планетарного співтовариства, в межах яких можна вбачати найбільш значущі зрушення, виклики та загрози. Зокрема, узагальнюючи напрацювання більшості авторитетних експертних пулів світу можна виділити наступні сфери життєдіяльності людства, що відіграють і будуть відігравати все більшу роль в майбутньому:
1. Загрози та виклики кібер-простору;
2. Контррозвідувальна діяльність країн світу;
3. Проблеми міжнародного та регіонального тероризму;
4. Розповсюдження зброї массового знищення;
5. Програми протикосмічних систем оборони країн світу;
6. Діяльність транснаціональної організованої злочинності;
7. Загрози усталених економічних трендів розвитку глобального світу;
8. Виснаження планетарного потенціалу основних життєво необхідних природних ресурсів:
а) продукти харчування;
б) водні ресурси;
в) енергетичні ресурси.
9. Природні катаклізми;
10. Освоєння арктичного регіону;
11. Глобальні ризики охорони здоров'я в світі;
12. Масові вбивства та злочини проти людства.
Події в Україні займають топові позиції у переважній більшості закордонних ЗМІ та інформаційно-аналітичних агентств, а також у виступах світових лідерів. Українська тема є найбільш обговорюваною та актуальної у глобальному інформаційному просторі. Частотність згадок з приводу українських подій витіснила навіть теми, пов’язані із суспільно-політичними заворушеннями у Таїланді, Південній Америці та військовим протистоянням у Сирії. Усе це може лише підтверджувати тезу про те, що місце України у світі є одним з ключових на цей час, особливо зважаючи на процеси реалізації нової моделі управління глобальними процесами та нових принципів співжиття людства.
При цьому, такі авторитетні видання, інформаційні агентства та аналітичні структури як, BBC, CNN, Washington Post, The New York Times, The Telegraph, The Guardian, Le Monde, Le Figaro, Bild, Die Welt, Reuters, Stratfor, RAND Corporation, Project Syndicate є досить критичними в оцінці подій та ймовірних наслідків для України, у результаті катастрофічних потрясінь останніх місяців та тижнів. Судячи з усього, країни західного світу намагаються вибудувати послідовний алгоритм завершення складного українського гамбіту у протистоянні з Російською Федерацією. В оцінці подій в країні відсутня будь-яка конкретика та впевненість у хоча б короткостроковій перспективі. На думку експертів, США та Європейський Союз будуть активно підтримувати новостворену коаліцію демократичних сил в Україні, незалежність та територіальну цілісність української держави.
Узагальнюючи смислові та змістові тенденції в інформаційному просторі світових засобів інформації, ми пропонуємо виділити основні лейтмотивні та тематичні лінії. Інформаційний бум в першу чергу можна пов’язувати із тими гіпер динамічними подіями останніх тижнів в Україні, що стали кульмінацією жорстокого протистояння влади та громадянського суспільства і військовою агресією збоку Росії. По-друге, світове співтовариство занепокоєне остаточним переформатуванням “оновленої” України, з її новими обрисами за участі нових політичних акторів, які були винесені у публічний простір хвилею протестного вибуху українського суспільства. По-третє, події в Україні можуть мати далекосяжні наслідки не тільки для самої країни, а і для загальної геополітичної розстановки сил у світі, де зіткнулись національні інтереси кількох глобальних гравців у питанні перегляду їх геостратегічних позицій. По-четверте, політична, електорально-ідеологічна та бізнес спадщина попереднього політичного режиму стане перехрестям зіткнення інтересів груп впливу ще вчора провладних політичних еліт між собою, а також представниками опозиційного спектру політичних сил за її перерозподіл. По-п'яте, особливе хвилювання викликають тенденція до зміни державного устрою України спричинені штучними операціями із зовні, з метою подальшої автономізації регіонів країни, федералізацією та конфедералізацією. Ідея федералізації, на даний час, стоїть на порядку денному, а події в АР Крим створюють надзвичайно небезпечний прецедент. Загрози національної безпеки, втрати суверенітету та цілісності країни, політичної та економічної незалежності держави постали надзвичайно гостро. По-шосте, проблема радикалізації значної частини населення, яка втратила довіру до влади, як такої, без жодних політичних уподобань. Екстремістські настрої в Україні можуть призвести до не контрольованих та некерованих дій радикально налаштованих груп населення. По-сьоме, реалізація ймовірних сценаріїв громадянського протистояння між регіонами країни, які можуть призвести до подальшої ескалації конфлікту ще з більш масштабними та глибинними наслідками для українського суспільства та держави. По-восьме, складна економічна ситуація, яка підводить Україну до стану дефолту, як результат загострення соціально-економічної напруги і подальшого зубожіння населення, що викличе нові хвилі протестів. По-десяте, існують сумніви з приводу вдалого реформування системи влади, гілок влади, усіх її вертикалей та горизонталей.
Підсумовуючи результати виявлених інформаційних трендів у світових ЗМІ, можемо констатувати наступне: глобальні мас-медіа та лідери провідних країн не плекають занадто райдужних надій з приводу швидкої стабілізації ситуації в Україні. Закордонні експерти виявляють серйозне занепокоєння з приводу не прогнозованості та відносної контрольованості процесів в країні та поведінки Російської Федерації.
На основі проведеного аналізу можна виявити найбільш визначальні та ймовірні дії, загрози та мотиви української та російської сторін сіх учасників задіяних навколо ситуації в Україні.
Російська Федерація
1. Росія намагається створити пояс "сірих зон" або ж анклавів, які не контролюються українською владою і не підзвітні українському законодавству. Ці дії будуть направлені на території з максимальним переважанням населення орієнтованого на Російську Федерацію, особливо АР Крим (за цих умов півострів Крим територіально і адміністративно не входить у склад Росії, як суб'єкт федерації. Він перетворюється у незалежну територію під патронатом Російської Федерації). Надзвичайно вірогідною залишається можливість анексії південно-східних регіонів країни, а також території Криму.
2. Президент РФ В.В. Путін, виступає головним суб’єктом, що намагається консолідувати російське суспільство перед обличчям майбутніх глобальних загроз.
3. РФ реалізує модель контрольованої федералізації або ж конфедералізації територій та областей, що мають для неї важливе військово-стратегічне та економічне значення (до цих регіонів можна віднести Миколаївську, Луганську, а також частково Донецьку, Запорізьку і Херсонську області).
4. Делегітимізація, в очах значної частини українського суспільства, сьогоднішньої центральної влади і звуження її ареалу впливу до 8–11 областей України.
5. Буде активно продовжувати пошук та підтримуватиме опонентів наявної української влади не проросійського штибу, а антимайданового спрямування.
6. Максимальне "витискування" з українського простору Західних сил та агентів впливу.
7. Створення інформаційного вакууму на території України.
8. Підтримка громадянських виступів та актів непокори в Україні зі сторони симпатиків Російської Федерації.
9. Використання складних суспільно-політичних та економічних обставин з метою подальшого розхитування ситуації в країні.
10. Невизнання легітимним будь-якого результату виборів Президента України у травні 2014 року та ініціювання проведення референдумів у регіонах країни з високим рівнем підтримки РФ.
Україна
1. Консолідація громадян України, які не підтримують зовнішню агресію та анексію українських територій.
2. Посилення ролі Заходу і світового співтовариства на території України.
3. Активне залучення західних проектів у питаннях фінансово-економічної, політичної та гуманітарної допомоги країні.
4. Пришвидшення процесу поглибленої інтеграції України у простір світового співтовариства та входження у західні наднаціональні утворення.
5. Підготовка та забезпечення процесу виборів під час президентської кампанії в Україні, з елементами жорсткого контролю та впливу на результати волевиявлення українських громадян.
6. Спроби зберегти статус-кво української влади по відношенню до усіх зацікавлених сторін, особливо Заходу.
7. Проведення реформ при підтримці західних партнерів, які б допомогли легітимізуватись новій українській владі в очах більшості населення країни. Зокрема, проведення наступних реформ: адміністративно-територіальна, соціальна, енергетична та військова.
8. Намагання отримати посилену фінансово-економічну, політичну, військову та гуманітарну підтримку західних країн.
9. Події в Україні призвели до її суб’єктивації на регіональному рівні. Але нажаль вона залишається об’єктом маніпуляції у глобальних геополітичних процесах та перехрестям зіткнення економічних інтересів світових гравців.
10. У випадку коли такі впливові міжнародні актори, як США та ЄС, МВФ та інші міжнародні інститути в кінцевому результаті нададуть фінансову допомогу Україні, можна очікувати системні трансформації у структурі економіки країни. Очевидно, відсоткове співвідношення часток великого, середнього та малого бізнесу в економіці країни кардинально зміниться, у сторону збільшення долі двох останніх . Це в свою чергу призведе до серйозних змін у соціально-економічній структурі українського суспільства.
11. Відбувається безповоротний процес становлення української політичної нації та національної української держави.
12. Зміні у соціальній конструкції українського суспільства призведе до інституціоналізації середнього класу, як державо утворюючого ядра України.
13. Ми можемо очікувати те, що тенденція до концентрації влади в руках представників великого бізнесу, все ж таки буде превалювати незважаючи на процеси демократизації та лібералізації процесів управління державними, політичними та економічним процесами. Цей фактор, скоріш за все загострить соціальну напругу в суспільстві та призведе до громадянської війни в економічній та гуманітарній сферах.
Вірогідні загрози для України
1.Втрата територіальної цілісності.
2.Поява нових загроз та викликів національній безпеці держави на фоні системної кризи в країні.
3.Відсутність повноцінно легітимної влади, яка б підтримувалась більшістю населення країни.
4.Неможливість ефективно діяти відкритим демократичним інститутам на території України (проведення виборів, референдумів та інших форм плебісциту).
5.Авторитаризація нової влади під егідою нових політичних сил та партійних утворень.
6.Гучні корупційні скандали серед українських політичних еліт, особливо серед лідерів провладних кіл, що планують приймати участь у виборах Президента України.
7.Фрагментація бізнесу.
8.Культурна міграція.
9.Посилення інформаційного тиску на Україну
10.Сепаратистські рухи та стихійна федералізація.
11.Висока ймовірність перетікання соціальних конфліктів у громадянське протистояння в умовах управління нової влади.
12.Системна криза в управлінні державними, економічними, політичними та соціальними процесами.
13.Масштабна гуманітарна інтервенція із зовні.
“Перезавантаження” політичної системи і самої держави можливе лише за умов досягнення загального суспільно-політичного консенсусу та діалогу між політичними елітами країни за участі міжнародних арбітрів. А вирішення того неосяжного переліку проблемних зон в економічній, суспільно-політичній та гуманітарній сферах, накопичених за роки незалежності, потребують безпосереднього втручання міжнародних організацій. Сталий розвиток держави можливий лише за умов збалансованої взаємодії геополітичних полюсів світу – США, ЄС та Російська Федерація, що убезпечить в першу чергу досить хиткий регіональний і глобальний розклад сил у світі від можливих неочікуваних викликів.
Можна припустити, що соціальні, політичні, та економічні негаразди в Україні, а також дестабілізація ситуації в Криму та південно-східних регіонах будуть продовжуватись протягом 2014 року. Це посилить глибинну соціокультурну та гуманітарну кризу в країні і призведе до подальшої інстутиційної та управлінської деградації держави. Україна залишиться в ситуації внутрішньополітичної та зовнішньополітичної невизначеності в угоду геополітичним “ігрищам” блюстителів демократичного вектору руху України з одного боку, а з другого всепоглинаючій настирності та амбіційності “відновленої агресивної імперії”.
2014 рік може принести нам важко прогнозовані, ситуативні комбінації майбутнього. Однозначним є те, що основні перехрестя економічних, політичних та цивілізаційних протиборств залишаться полями напруги з високим відсотком ймовірності появи неочікуваних геополітичних конфігурацій на мапі світу.
Атмосфера загального міжнародного напруження, пов'язана з тривожними подіями в Україні, змусила світових лідерів з відповідальністю поставитися до глобального майбутнього людської цивілізації. Існуючі принципи управління світовими процесами показали свою неспроможність розв'язати вузлові проблеми майбутнього, як в окремо взятих локальних регіонах, так і в глобальному світовому просторі.
На порозі нового міжнародного вододілу у взаєминах між Америкою, Європою та Росією, Україна стала своєрідним тестовим майданчиком з відпрацювання моделей протистояння глобальних акторів у контексті побудови нової політичної конструкції світу.
В умовах формування передумов нової "холодної війни XXI століття " амбіції домінуючих сил світової геополітики нівелюють тренди нової глобальної культури ведення діалогу взаєморозуміння між громадянином і державою. У розрізі цих подій втрачається ідея максимальної реалізації інтересів особистості поза протиставленням на міжетнічній, релігійній, політичній, расовій або ж іншій основі громадян суверенних держав світу. Права людини в існуючих реаліях стають чимось вторинним, по відношенню до позиційних перестановок гегемонії планетарних політичних і економічних еліт, державних і транснаціональних утворень.
Саме ідея суверенітету і незалежності є визначальною константою стабільного розвитку усіх держав, а концепт гуманізму і рівності людей запорукою гармонійного розвитку світу. Уніфікація права людини на самовизначення в глобальній структурі культурного різноманіття та примат громадянської гідності ні в якому випадки не повинні зневажатися перед інтересами других і третіх сторін.
Світова спільнота повинна відійти від системи подвійних стандартів моралі та оцінки того, що відбувається в Україні, які якраз і призвели до катастрофічних наслідків. Воля певних держав бачити Україну в орбіті свого безпосереднього впливу, незважаючи на права і бажання громадян країни формують умови недовіри і агресії.
Відчувається необхідність ведення конструктивного діалогу між рівноправними суб'єктами міжнародного права на базисі принципів державної, суспільно-політичної, культурної та етнічної рівності народів і націй. Паритетність і відкритість ведення дискусії повинні стати невід'ємною частиною сучасного геополітичного дискурсу між Україною та її партнерами.
У цих умовах Україна, як і її сусіди, може і повинна стати еталоном, своєрідним передвісником нових цивілізаційних віянь у питанні врегулювання міждержавних та міжкультурних суперечностей глобального порядку.
Телешун C.О.
Директор Інституту державної служби
та місцевого самоврядування,
завідувач кафедри політичної аналітики
та прогнозування Національної академії
державного управління при Президентові України,
Заслужений діяч науки и техніки України,
Доктор політичних наук, професор
Саух Ю.П.
Кандидат філософських наук,
доцент кафедри політичної аналітики
та прогнозування Національної академії
державного управління при Президентові України
Координатор неурядової організації
"Політична Лабораторія"