Як би я вів перемовини з бандюковичем

Точніше, щоб я йому сказав...

вікторе федоровиче, за станом на сьогодні, ви - в повній дупі. Це абсолютна лажа. Повний капець. Думаю, в глибині душі ви самі якщо не розумієте це мізками, то відчуваєте шкірою. Ви боїтеся це визнати, але від того, ситуація для вас не стає менш кепською. Ви провалили, якщо не сказати просрали, все, що тільки було можна. По всіх фронтах, на всіх напрямках. Як політик і державний діяч - ви еталон лузера. Це - фініш.

Замість того, аби розбудовувати державу і піклуватися про народ, ви схотіли стати диктатором, другим сталіним. Ви помилилися і часом, і країною. Бо не в курсі національного характеру українців, їхньої волелюбності, почуття гідності й самоповаги, готовності захищати свою свободу. Наочний пиклад тому - ЄвроМайдан.

У вас - жодних шансів не лише на другий термін, а й на завершення першого. Ви не дотягнете до кінця. Вже не вийде. Ви, звісно, можете потопити країну у кривавому терорі, але неодмінно зазнаєте адекватної відсічі. Вже зараз в регіонах почали захоплювати державні адміністрації і трощити офіси вашої партії. Ось до чого довели людей ви і ваша влада. Все - край. Терпіння скінчилося. І спротив вашій диктатурі дедалі сильнішає.

Хвиля праведного народного гніву рано чи пізно докотиться й до Межигір'я. До вашого лігва прийдуть мільйони. Під вашим парканом буде те ж саме, що нині на Грушевського. А то й гірше. Навіщо вам кожен день проводити у страху за своє життя? Вас і без цього трясе. Серед президентів - у вас найбільша особиста охорона. Всім відомі ваші фобії. Так от, коли люди завітають до вас в гості, і не схочуть йти просто так, не побачивши вас, ви не впораєтесь з цим психологічним стресом, неровова система не витримає.

Тому не варто загострювати. У вас - єдиний вихід. Ви хизуєтесь дружніми стосунками, які встановили з путіним. Скористайтесь цим. Поки ще не пізно, зверніться до нього з проханням про політичний притулок. Він має вас прихистити. І живіть там, скільки хочете. Скільки Бог відміряє. І не зволікайте. З кожним днем у вас все менше простору для маневру. Згадайте про Чаушеску й Каддафі. Вони теж не думали, що скінчать саме так, як це сталося.