Ніхто, крім Тимошенко? Частина 9

Про те, що початок Євромайдану не був стихійним проявом „громадської” ініціативи, свідчать події вечора 21-го листопада, а також ще деякі обставин. (Див. тему „Ніхто, крім Тимошенко? Частина 8”).

Події 22 листопада.

Нагадаю, що цього дня ЗМІ розповсюдили ультимативно-повчальне звернення Ю.Тимошенко до В.Януковича з погрозами, що той недовго буде президентом, якщо відмовиться від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Звернення було дуже емоційним: „мені хотілося вас просто вбити”. Не могло б так „призупинення” розлютити Ю.Тимошенко, якби не ставило „крапку” в її лідерській політичній кар’єрі. Якщо для всіх прихильників курсу на асоціацію „призупинення” означало, що відкладаються (можливо й назавжди) безвізовий режим, реформи, інше, то для Ю.Тимошенко „призупинення” означало перекреслювало всі сподівання на звільнення та на участь у президентських в виборах у якості єдиного кандидата від опозиції. 

Того ж дня Є.Тимошенко повідомила польським слухачам, що її мама закликала громадян України тиснути на владу. 

А.Яценюк закликав громадян виходити на Майдан в Києві без будь-якої прив’язки до політичних сил. „Не потрібно виходити на Майдан, щоб вірити в когось з опозиційних лідерів... Країна не будується політичними лідерами, вона будується народом”.

Також А.Яценюк закликав громадян прийти на Євромарш 24 листопада, і зазначив, потрібно бути готовими до більш тривалого періоду протестів. 

Офіційно Євромайдан розпочався 22 листопада о 18-00.

Ще вдень спроба київської міської влади встановити на Майдані різдвяні будиночки та металеві щити викликала обурення у мітингувальників. Вже тоді з приводу появи спец підрозділів почади говорити, що готується розгін акції. Звісно, що міліція заявила, займатиметься виключно охороною правопорядку.

22 листопада на Майдані стали і перші сутички. Приблизно о 21 годині активісти почали встановлювати намети, а правоохоронці їх демонтували. Подібні ситуації були неодноразово.

Міф про „стихійну” і виключно „громадську” ініціативу.

В ніч з 21-го на 22-ге листопада А.Яценюк заявив на Майдані, що був зроблений „перший крок”. „Люди самоорганизовались. Это не делала ни одна политическая сила, ни одна партия. Второй шаг - это крупная акция, которую мы анонсировали на 24 ноября. Если на Майдан выйдет не тысяча, не десять, а сто тысяч - это является реальным проявлением воли народа Украины к европейской интеграции”.

„Следующий шаг - это единство. Единство народа и оппозиции для победы 2015 года. Понятно, что этот президент и это правительство не подпишут Соглашение с ЕС. Это сделает новый президент, новое правительство и новый парламент. И за это надо бороться”. (http://zn.ua/POLITICS/yacenyuk-zayavil-chto-yanukovich-nikto-ne-zhdet-na-vilnyusskom-sammite-133359_.html).

Тобто, лідер політради „Батьківщини” А.Яценюк виклав програму розгортання акції та її завдання: новий президента, новий уряд, новий парламент. Саме ці вимоги пройшли „червоною лінією” через увесь Майдан з 21 листопада і до останнього часу. Чи пригадаєте ще якість вимоги окрім цих, а також звільнення затриманих, Ю.Тимошенко та покарання винних? Більше нічого не хвилює народ, бо йому добре й без проблемно живеться?

Коли А.Яценюк сказав, що „люди самоорганізувались”, то він лукавив.

Ще 13 листопада ЗМІ розповсюдили спільне звернення парламентських фракцій „Батьківщини”, „Свободи” та УДАРу із закликом до громадян вийти 24 листопада на акцію на підтримку підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Отже: „13 листопада 2013 року фракція Партії регіонів за вказівкою президента Януковича провалила голосування за ключовий пакет євроінтеграційних законопроектів, який гарантовано відкривав Україні шлях до підписання історичної угоди про асоціацію з Європейським Союзом”.

„Українська опозиція, як і раніше, була готова віддати 100% голосів за всі євроінтеграційні закони, у тому числі за недосконалі президентські - про прокуратуру та про вибори”.

„Ми також пішли на важкі, але такі необхідні компроміси у питанні щодо подолання наслідків вибіркового правосуддя. Сама Юлія Тимошенко неодноразово чітко та публічно виступала із закликами не ставити підписання угоди в залежність від її особистої подальшої долі, якою б важкою вона не була”.

„Відвертий саботаж Партією регіонів євроінтеграційного пакету законопроектів означає лише одне - Віктор Янукович свідомо зриває підписання угоди про асоціацію з ЄС”.

„Зрив угоди про асоціацію - це неминучий розворот нашої держави в минуле, у бік дикої неорадянської імперії під назвою "Митний союз". ... Це клуб довічних президентів, до якого так прагне вступити особисто Янукович через наміри сфальсифікувати результати президентських виборів 2015 року”.

„Зупинити такий розвиток подій може лише потужний громадянський спротив”. (http://www.pravda.com.ua/news/2013/11/13/7002059/).

Що сталося 13 листопада? Голова Верховної Ради В.Рибак закрив позачергове пленарне засідання парламенту, а наступне мало відбутися аж 19 листопада. Було відкладене майже на тиждень прийняття трьох законопроектів – про прокуратуру, про вибори народних депутатів, про лікування ув’язнених за кордоном. 

Перед опозицією постала тривожна проблема: під загрозу ставилися її сподівання, що за допомогою Угоди про асоціацію вдасться отримати більш вигідні умови для участі у президентській виборчій кампанії 2015 року. Передусім, це стосувалося В.Кличка – який є одним о двох найбільш рейтингових опозиційних лідерів, і який не перебуває у в’язниці.

Доля Угоди про асоціацію тісно переплетена з долею лідерської політичної кар’єри Ю.Тимошенко. Тому, коли ми говоримо про долю Угоди про асоціацію, ми говоримо й про долю лідерської політичної кар’єри Ю.Тимошенко (хочемо того чи ні).

Тому вже тоді планувався „потужний громадянський спротив” заради тиску на В.Януковича, щоб підписав Угоду про асоціацію на самміт у Вільнюсі. Ще залишалася слабка надія на це, тому не йшлося про якусь тривалу у часі акції з вимогами відставки президента, уряду, дострокових виборів парламенту.  

19 листопада на сайті УДАРу з’явилася заява цієї партії, в якій була викладена пропозиція провести акцію 24 листопада без партійних прапорів. (http://klichko.org/ua/news/news/klichko-mi-proponuyemo-provesti-aktsiyu-24-listopada-pid-praporami-yevropi-i-ukrayini).

Рішення уряду про призупинення підготовки України до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, прийняте 21 листопада, було новим і дещо неочікуваним ударом по сподіванням опозиції та Ю.Тимошенко. Ця обставина спричини до зміни стратегії опозиційних сил. Неможливо було вже перенести акцію з 24-го на 22 листопада. І чи багато вийшло б непартійних громадян на день свободи – свято-символ Помаранчевої революції? Крім того, лідерам „Батьківщини” потрібен був час для отримання рекомендацій  від Ю.Тимошенко.

Однак, не можна було гаяти часу. От і виникла „стихійна” і виключно „громадська” від М.Найєма та А.Парубія, деяких інших осіб, які ну жодним чином не пов’язані з „Батьківщиною”. Ця акція була спрямована виключно на залучення до протесту непартійної громадськості, тих, хто не підтримує ініціативу. Тобто, для мобілізації та „розігріву” активного протесту.

Правда, вже з самого початку акції керували всім лідери та представники „Батьківщини”. А.Яценюк водив серед ночі людей походом до Адміністрації Президента, однак туди не пішли В.Кличко та Ю.Луценко, бо взагалі висловились проти такого походу. (Див. тему „Ніхто, крім Тимошенко? Частина 8”).       

22-23 листопада Ю.Тимошенко, А.Яценюк та інші представники „Батьківщини” були головним ідейним, програмним та організаційним „мотором” акції. І так було й надалі - впродовж Євромайдану, Другого Майдану. Увечері 22 листопада почали встановлювати на Європейській площі сцену.  

24 листопада Євромарш виявився показовою демонстрацією домінуючої ролі „Батьківщини” серед усіх опозиційних сил. (Див тему „Ніхто, крім Тимошенко? Частина 4”). Був перший похід з метою блокування КМУ. На Європейській площі були встановлені намети, а комендантом наметового містечка був призначений А.Парубій. На цьому тлі акція біля монумента Незалежності перетворилася на додаток до акції опозиційних партій.

 (Продовження буде).