Ще одне запитання з приводу нічного розгону Майдану

Сьогодні подивився на телеканалі „Інтер” фрагмент відео, на якому юрбою бігли беркутів і при цьому лупцювали лежачу людину. Чому саме так?

Не потрібно розповідати мені про те, що таке наша міліція, як багато прикладів їх безпідставно жорстокої та незаконної поведінки. І кишені можуть обчистити, і невинних можуть зупинити, затримати побити, після чого, знову ж таки, обчистять кишені затриманих. Не є таємницею і доволі розповсюджені нахабність та зухвалість у поведінці міліціонерів. Не всі міліціонери такі, але таких випадків багато. І це проблема.

Однак, коли дивився фрагмент відео, про нічний розгін Майдану, то звернув на себе один аномальний момент.

На відео бігли декілька хлопців, за якими гналася юрба беркутівців. Один з втікачів впав, і тут.... З десяток беркутівців полупцювали його киями. Хтось один-два рази вдарив і побіг далі. Двоє зупинилися і почали лупцювати, доки не підійшов третій і не припинив побиття.

Аномальною є та емоційність, несамовитість, з якою беркутівці били лежачого. Аномальним є те, що емоції били через край не у одного-двох беркутівців, а у багатьох.

Отже запитання: а що на Майдані трапилося таке, що спричинило до такої масової емоційної аномальності у поведінці беркутівців?

Явно, що це не могло бути спричинене ані простимими словесними суперечками між беркутівцями та тими, хто знаходився у той час біля Монументу незалежності. Якщо „діти” почали жбурляти в них палаючі головешки з вогнища, інші різноманітні предмети, чинити фізичний опір, то це може значною мірою згадану поведінкову аномальність правоохоронців. Це також пояснює, чому беркутів ці ганялися за „дітьми” так далеко від монументу Незалежності (як писали і Інтернеті – не відстань до 400 метрів від майдану).

Якби було інакше, то поведінка „Беркуту” була  б іншою вдарили певну кількість людей киями, якщо б ті відмовилися залишити місце, однак у них беркутівців не було такої повальної несамовитості. І навряд чи хтось з них погнався б будь за ким хоча б на 30- 50 метрів.  

Отже, сутичка таки була, і „діти” повели себе дуже агресивно не на словах, а на ділі. Іншого пояснення масовій несамовитості „Беркуту” немає.

А коли почалася сутичка, то там вже панувала несамовитість, і незаслужено постраждала певна кількість присутніх, які поводили себе мирно.