Діалог

Представники США, ЄС та три українські президенти закликали владу і опозицію до діалогу – сісти за круглий стіл заради врегулювання конфліктної ситуації.

Учасникам Майдану доцільно було б отримати обіцянку від лідерів опозиції, лідерів Майдану, щоб під час переговорів вони вимагали від влади, особисто від В.Януковича зобов’язання, що на учасників акції протесту не чинитиметься тиск після завершення акції. А то за своїм прагненням до влади через дострокові вибори ще забудуть про простих учасників Майдану. А то вони усіх мандатами та зв’язками у посольствах, а рядові учасники Майдану не мають цього. Якщо В.Янукович дасть таку обіцянку (особливо в присутності іноземних представників), то він її точно вимушений буде дотримуватися, щоб показати свою „європейськість” перед Заходом. 

А взагалі-то, якби я у був на місці В.Януковича, то сам би дав таку обіцянку, навіть якщо про це згадали б лідери опозиції. Крім того, спустив би на гальмах усі кримінальні справи проти штурмовиків, рядових беркутівців, які припустили перевищення, виплатив би компенсації усім потерпілим. Ціна єдності країни, єдності народу - набагато вища за деякі формально-правові речі. Разом з тим, на когось з ліцейських чинів наклав би покарання, когось звільнив би.     

Переговори. Опозиція та міжнародні посередники.

Знаєте, опозиція умудрилася програти у цьому питанні, бо дійшло до того, що для переговорів приїдуть іноземні посередники. Що їм скаже опозиція, коли ті посередники запитають, що потрібно врегулювати у переговорах з владою?

Коли почнуть розповідати про все недобре, що думають про В.Януковича та його команду, то нічого нового посередникам не повідомлять. Бо вже 10 років наша опозиція регулярно розповідає західному світові все підряд, у великій кількості, і все у виключно чорних тонах.

Скажуть про жорстокість міліції, але ця інформація бути прийнята посередниками до відома разом з усіма відео-, фотоматеріалами та свідченнями постраждалих з очевидцями. Скажуть, що провокатори винні у тому, що відбулося біля Адміністрації Президента, що провокатори розгромили все навколо ялинки, що провокатори захопили декілька адміністративних будівель. Опозиція не може розраховувати на те, що посередники їм повірять в усьому.

Скажуть, що хочемо влади, перевиборів. А з яких причин? Через побиття демонстрантів не проводять дострокові вибори парламенту та президента, не змінюють увесь уряд в жодній європейській західній країні. Хочете зміни влади через непідписану Угоду про асоціацію? Так ї підписання не відкинуте, а відкладене, якщо судити з нової метушні влади з продовженням підготовки до підписання Угоди). Більше того, можуть ще й порадити, щоб опозиція повертала до парламенту та включалася в роботу. Хочете зміни влади, тому що не любите В.Януковича? Ну то ваша внутрішня українська справа. Готуйтеся до виборів, боріться, змагайтеся. Хочете звільнення Ю.Тимошенко? Ну так слід продовжити рухатися по тому алгоритму, яким рухалися у листопаді.     

Ще опозиція може пожалітися на те, що влада не підтримала відставку уряду М.Азарова.  

Переговори. Влада і посередники.

Звісно, що влада розповість посередникам свою версію про дії, свою версію про провокаторів. В черговий раз визнає перевищення міліцією інструкцій під час нічного розгону. Розповість про розслідування та неминуче покарання винних. Звісно, що влада надасть свої відео-, фотоматеріали з приводу усіх подій, свою тексові матеріали. І це також буде сприйняте посередниками до відома, однак влада не може розраховувати, що спостерігачі повірять їм в усьому.

Однак, є декілька фактів, які працюють більше на користь влади, а не опозиції. Захоплення адімнібудівель: навіть якщо їх захопили провокатори, то після того цими приміщеннями користується опозиція. Захоплення адмінбудівель вважається злочином і в західних країнах. Загони самооборони.

На всі звинувачення опозиції в політичному тиску, авторитаризмі, влада має можливість відповісти незаперечними аргументами: Єромайдану ніхто не перешкоджав, ніхто не розганяв (крім неоднозначного випадку з нічним розгоном), ніхто не закривав головні опозиційні видання, ніхто не перешкоджав опозиції 1 грудня захопити будівлі, майданчик біля монументу Незалежності, перекрити частину Хрещатика. Ніхто не заважав опозиції встановлювати намети, пікетувати Верховну Раду, КМУ та Адміністрацію Президента. Підготовку до підписання Угоди про асоціацію „бурхливо” продовжує (всупереч тому, що опозиція говорила про відмову та геополітичний розворот) Ну Ю.Тимошенко, звісно, продовжує сидіти у лікарні.

Компроміс.

А що може бути предметом компромісу? Відставка уряду? Так вона цілком формальним, легітимним шляхом була провалена. Відставка президента? Навряд. Дострокові вибори парламенту? А коли вирішувати питання до підписання Угоди про асоціацію хоча б весною 2014 року? Звільнення Ю.Тимошенко? Теж малоймовірно. Загалом, сам діалог, переговори зв’язали опозиції можливості для подальшого проведення акції протесту. Опозиція увесь час привертала увагу західних держав до подій в Україні, от вони й звернули увагу: пропозицію США та ЄС щодо пошуку компромісу та переговорів не можна було обійти чи не проігнорувати. А навіщо пруться ці миротворці, псуючи усю картину?... З іншого боку, для лідерів опозиції такі переговори дають можливість для можливість „пристойно” вийти з гри, сховати за цим поразку.

Не думаю, що західні політики – такі наївні, що не помітили поразки. Навпаки. В припускаю, що сажем тому західні представники запропонували пошук компромісу та переговорів: щоб забезпечити цю формальну „пристойність”.      

P.S.    

Подумайте самі, в якому світлі після цього всього постане наша опозиція перед європейськими політиками-посередниками.

Іще один момент. Схиляюся до того, що В.Янукович не тиснутиме ні на Ю.Луценка, на його бізнес через заклики до революції. Припускаю, що Ю.Луценка він залишить у якості живого „пам’ятника”, свідоцтва своєї „європейськості”. Якщо вчинить по-іншому, то буде по-дурному.