Учасників майдану могло би бути більше

Не можна дурити людей, бо брехня та лукавство стануть очевидними рано чи пізно. Ціна людської довіри – дуже висока, бо втративши її, вже не повернеш.

2 грудня А.Яценюк просить людей залишитися, не зважаючи на похолодання, до якого була не готова більшість з тих, хто приїхав до Києва. Зранку він озвучив вимоги, серед яких відставка уряду М.Азарова та звільнення Ю.Тимошенко. А впродовж дня з’являється декілька повідомлень від політиків Майдану, від яких складається враження, що наступного дня у парламенті з’явиться нова більшість, і це питання вже є вирішеним, і не може бути якогось іншого результату. 

3 грудня відставка уряду провалилася, бо за неї проголосували лише 186 депутатів з необхідних хоча б 225-ти. Після цього А.Яценюк з О.Турчиновим, яка два сусаніх ведуть людей до Адміністрації Президента вимагати відставки уряду вже від В.Януковича, який вже полетів з візитом до Китаю. Хоча про візит президента до Китаю повідомлялося ще 2 грудня, однак сьогодні заявилися в ЗМІ повідомлення від опозиціонерів, що насправді В.Янукович ще в адміністрації. Однак, його там не виявилося. До речі, це ще один показовий приклад, як керівники Майдану безсовісно дурять людей для того, щоб мотивувати їх залишитися Майдані або кудись йти, щоб когось пікетувати і блокувати.

На Михайлівській площі створили загони самооборони. Чи то від того, що хтось увесь час протестувальникам розповідає „вже йдуть нас штурмувати”, чи просто на всяк випадок.    

Лукавство, страшилки для мобілізації і маніпуляції.

Вся акція почалася з однобоких емоційних оцінок, напівправди та лукавства. За їх допомогою здійснювала ескалація конфліктності, емоцій. Все заради мобілізації. З цим усім ця акція наближається до свого кінця.

Хоча спочатку більшості повідомлень від опозиціонерів довіряли, але часто за часом події спростовували все, що видавала інформаційна машина Майдану. Неправда, сказана один раз, може бути просто помилкою. Неправда, сказана багато разів, - це свідчення цілеспрямованої брехні. Оцінки експертів, якщо вони виявляються неадекватними ситуації вже через годину, свідчать, що експерти – не експерти. Оцінки та плани від політиків, які виявляються неадекватними вже через декілька годин можуть бути просто одноразовою помилкою. Коли це відбувається регулярно з експертами та політиками, то це означає, що вожді та експерти „не на своєму місці”.

Дорослі люди постять у в блоках та у соцмережах багато текстів з обуренням щодо побиття дітей. Нерідко ці тести супроводжуються відео та фото, з яких стає зрозуміло, що дітьми називають тих, хто вже міг відслужити в армії як мінімум 1 раз по два роки, а чимало 2-з рази по два роки. У такому віці служити в армії зі збороєю в руках – не діти, а сидіти на акції протесту – діти?

Чимало було повідомлень про те, що постраждали жінки і діти. А навіщо тягнути за собою жінок та дітей у ті місця, де є хоч якась найменша вірогідність сутичок? Прикриватися ними, виправдовуватися з їх допомогою після сутичок? Чи керівники акції не здатні прогнозувати, в яких ситуаціях можуть виникнути сутички? 

Почалося все некрасиво. Пам’ятаєте, що напередодні євромаршу 24 листопада повідомляли, що пройде захід без партійних прапорів, виключно з державними прапорами та прапорами ЄС. Багато людей прийшло саме на марш без партійних прапорів, а побачили море прапорів „Свободи”, „Батьківщини”, НРУ. Прапорів України було мало, прапорів ЄС майже не було видно. Навіть УДАР з В.Кличком на цьому виглядали обдуреними партнерами по опозиції.

Виявилося, що на початку колони велике полотнище прапору ЄС несли у супроводженні моря прапорів „Свободи”, НРУ. Таким цей марш зафіксували на більшості фото та відео. А коли пройшла „Свобода”, після неї увесь Хрещатик був білим від прапорів „Батьківщини”.

Показовим було і скандування. „Героям слава!”, „Юлі – волю!”, „Банду – геть!”. Коли кожне з цих гасел було проскандоване по 3-4 рази, після того вставляли „Україна – це Європа!”.    

Через декілька днів, з’явилися студенти, і Майдан почав перетворюватися на безпартійний. Не знаю, чи прийшли студенти за покликом власної душі, чи їх туди хтось мотивував прийти зі своїх політичних міркувань. А наприкінці 29 листопада акція почала згортатися. Однак після того скандального „розгону” акція отримала новий „розгін” – знову під керівництвом політиків. Завдяки тим нічним подіям став можливим рестарт акції під егідою політиків та партій. Маніпулятивна інформаційна машина вишли не повні оберти, довівши емоційну та конфліктну складові на максимально можливий рівень.

Навіть А.Гриценко, один з політиків Майдану, не витримав висловивши своє обурення у власних персональних блогах.    

Загалом ситуація з прапорами та лідерами, яка мала місце 24-го листопада, повторилася і 1 грудня. Відмінними були декілька моментів. По-перше, це монумент Незалежності з червоно-чорним прапором в оточенні прапорів „Свободи”. До них потім приєдналися прапори України, США, Великобританії та Польщі. І все це під скандування „Героям слава!”. По-друге, домінували скандування „Банду – геть!”, „Зека – за грати!”. „Революція!”. Про асоціацію вже майже не згадували. Важко було б знайти найкращу ілюстрацію для заяви путінофіла О.Царьова (зробленої за декілька днів перед тим), що США готують в Україні державний переворот.    

Людей на Майдані могло би бути більше. Чому не настало більше?

1) Обдурили раз, а потім регулярно годували брехне, яка ставала явною брехнею дуже швидко. Але після дурили знову і знову.

2) Для багатьох прихильників асоціації України з ЄС неприйнятні ані Тимошенко з „Батьківщиною”, ані О.Тягнибок зі „Свободою”, ані „Героям слава”, ані червоно-чорні прапори. Не можна так настійливо нав’язувати людям те, що з якихось причин є для них неприйнятним. 

Хоча, за великим рахунком акція виявилися на стільки ні підтримку асоціації з ЄС, а заради інших цілей. Бо дуже швидко боротьба за владу перетворилася з однієї дуже виразної „сюжетної лінії” на одну єдину.