Чому я висловлююсь за отримання Україною асоційованого членства в ЄС

До листопада я дипломатично нічого не писав про Євромайдан. Бо мої оцінки для певної кількості діячів можуть виглядати образливими. І щоб не вставляти палки у колеса.

Таке масштабне волевиявлення людей було потрібним, адекватним, важливим і корисним для майбутнього України. Таким це виявлення залишається і залишиться попри всі критичні зауваження, які будуть у моїх текстах, присвячений цим справді історичним і доленосним подіям.

Я не сидів на Майдані, не ночував там. Але я туди приходив під час обох євромаршів. Оскільки вважав своїм громадянським обов’язком підтримати, бо вважаю, що Україна повинна підписати та реалізувати Угоду про асоційоване членство з ЄС. Були підозри, що то все буде відбуватися з морем партійним прапорів. Заради майбутнього країни можна було потерпіти таку дрібницю.

Можливо, що хтось пам’ятає, що у 2010 році на Українській правді були надруковані декілька статей, в яких я висловлювався не користь позаблокового статусу України. Так, було б і ідеалі добре, якщо б Україна була сильною, позаблоковою державою. Проте, яка людина, що прагне оцінювати ситуацію без емоцій, упередженості та політичних пристрастей, я вважаю асоційоване членство України в ЄС як дуже важливий для реформ, модернізації та посилення, зміцнення України. 

Іншими словами, підписання Україною Угоди про асоціацію для мне є особистим усвідомленим політичним і скоріше прагматичним за своєю суттю інтересом, який має вкрай важливе стратегічне значення для майбутнього нашої з вами Батьківщини.

Але я не люблю, коли хтось намагається лукавити, маніпулювати використовувати майбутнє нашої країни, щире прагнення та емоції людей задля реалізації власних політичних амбіцій та інтернів. Політика – взагалі брудна справа. Хоча кількість „бруду„ у політиці прямо пропорційно залежить від кількості цього „бруду” у політичних лідерів, так званих лідерів громадської думки та у суспільстві загалом.

Дуже не люблю, коли люди займаються своєю справою непрофесійно, коли люди знаходяться не на своєму місці, коли не зволікають уроків і не намагаються зростати фахово.    

Таких явищ під час Євромайдану було чимало. Саме таких явищ стосуватиметься моя критика.

Я не є симпатиком когось з політиків і партій. Може для когось вони – лідери, кумири, „небожителі”, але для мене вони - просто люди зі своїми достоїнствами та недоліками.