«День гніву» vs акції «Вперед»

Сьогоднішній «Весняний марш протесту» переграв «День гніву» по всіх статтях.

Якісніша підготовка, солідніше фінансування, більше реклами. Як наслідок, у рази більше учасників, серйозніший резонанс, чіткіші вимоги. Саме останнє якісно відрізняє сьогоднішню акцію протесту від суботнього «Дня гніву».

Популістські і нереальні вимоги людей Данилюка – імпічмент Президента, відставка ВР і уряду – звели акцію до чергового «випускання пару», до «протесту зарази протесту» без жодних політичних та економічних наслідків для влади і країни.

Натомість сьогодні українці почули від організаторів та учасників мітингу чіткі вимоги:

-    врахування альтернативних пропозицій Н.Королевської щодо законодавчого регулювання діяльності малого та середнього бізнесу;
-    забезпечення економічної свободи в Україні;
-    перегляд прожиткового мінімуму, збільшення зарплат і пенсій;
-    введення мораторію на зростання комунальних тарифів;
-    зупинка неконтрольованого зростання цін на продукти харчування;
-    спрямування коштів від приватизації «Укртелекому» на підвищення пенсій;
-    недопущення збільшення пенсійного віку;
-    зекономлені за рахунок скорочення штату чиновників кошти спрямувати на підвищення пенсій вчителям і медикам.

Такі соціально-економічні вимоги є ближчими для рядових громадян, адже усі опитування та дослідження показують, що зараз українців найбільше турбують не політичні проблеми, а проблеми елементарного виживання – доступність цін на продукти харчування, житло, одяг і проїзд.

Якщо змістовно аналізувати вимоги учасників протестної акції «Вперед», з окремими вимогами потрібно погодитися. Насамперед із тими, які носять правовий характер – врахування законодавчих пропозицій опозиції щодо системи оподаткування, діяльності малого і середнього бізнесу, гарантій економічних свобод, а також покарання винних (спекулянтів) в необґрунтованому зростанні цін на продукти і тарифи ЖКГ.

Певні кроки у цьому напрямі влада змушена робити. Це вже проявляється у тому, що із рекордною швидкістю Верховна Рада внесла поправки до Податкового кодексу. Зріють кадрові перестановки у Кабінеті міністрів.

Разом з тим, більшість вимог організованої Н.Королевською акції протесту носить все-таки популістський характер.

Ну яким чином зараз можливо підняти зарплати і пенсії? За рахунок чергових позик? За рахунок збільшення дефіциту бюджету?

Ті ж самі питання стосуються й вимоги підняти рівень прожиткового мінімуму. До речі, тут ще й питання, чи адекватне взагалі для України таке поняття, як «прожитковий мінімум».

Чистим популізмом є вимога не допустити збільшення пенсійного віку. Як на мене, сьогодні вже всі розуміють, що такого кроку нашій державі не оминути. Не буду повторюватись в аргументації – весь світ це вже давно зробив.

Інша справа вимагати рівних прав для українських пенсіонерів, ліквідації поділу на «елітних» і простих пенсіонерів. Зробити це цілком реально, було б лише у влади бажання.

Дивною є також вимога спрямувати кошти, отримані від приватизації «Укртелекому», на збільшення пенсій і зарплат. Який ефект такого кроку? Чи вирішить проблеми населення щомісячне збільшення соціальних виплат на 2, 3 чи 5 гривень? Напевно, ні.

А стосовно пропозиції направити на соціальні потреби зекономлені від скорочення чиновницького апарату кошти, нагадаю, що в результаті адміністративної реформи видатки на органи державної влади лише зросли, а кількість чиновників парадоксально виросла.

Загалом, з електоральної точки зору, озвучені вимоги виглядають достатньо привабливо. Вони милі вуху рядового українця. Очевидно на це і розраховують організатори акції «Вперед», пам’ятаючи про парламентські вибори 2012 року.

Водночас їхня заслуга полягає в тому, що піднімаються актуальні для населення питання. Гіпотетично це може спровокувати владу на якісь дії. Принаймні, вираз протесту є ефективнішим від мовчання.

Люди справді щиро вірять у зміни на краще. Питання в тому, чи вірить в це сама влада і так звана опозиція…